УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 280/11225/25
адміністративне провадження № К/990/38586/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 280/11225/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року адміністративний позов задоволений частково.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, виплачених грошової допомоги для оздоровлення та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою у даній справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та ненаданням документа, що підтверджує сплату судового збору. Третій апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску цього строку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №280/11225/25.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 280/11225/25.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Водночас наведені у касаційній скарзі доводи не стосуються підстав, з яких суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 22 червня 2026 року.
Так, підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження слугувало те, що у встановлений судом строк скаржник не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції застосував пункт 4 частини першої статті 299 КАС України.
Натомість, обґрунтовуючи касаційну скаргу, військова частина НОМЕР_1 виходить із того, що оскаржуваною ухвалою їй було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору. Відповідно, наведені скаржником доводи стосуються відсутності бюджетних асигнувань для сплати судового збору, нульового залишку коштів за КЕКВ 2800 та необхідності відстрочення/розстрочення його сплати. Саме на цих обставинах скаржник ґрунтує твердження про порушення судом апеляційної інстанції права на доступ до суду.
Отже, наведене обґрунтування касаційної скарги не спрямоване на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для постановлення оскаржуваної ухвали, та не містить доводів щодо неправильного застосування цим судом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Зокрема, скаржник не наводить аргументів щодо помилковості висновку апеляційного суду про невиконання у встановлений строк вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення.
За таких обставин формальне посилання скаржника на частини третю та четверту статті 328 КАС України та загальне твердження про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не становлять належного обґрунтування підстав касаційного оскарження ухвали від 22 червня 2026 року, оскільки доводи касаційної скарги не перебувають у взаємозв`язку з мотивами та процесуальними підставами постановлення судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження.
Отже, скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу, фактично виходить з іншого змісту та іншої процесуальної підстави оскаржуваного судового рішення, ніж ті, що викладені в ухвалі суду апеляційної інстанції від 22 червня 2026 року.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для повернення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 280/11225/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін