УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 340/4599/25
адміністративне провадження № К/990/39954/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року
у справі № 340/4599/25
за позовом Приватного підприємства «Гідросенд»
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
25 серпня 2026 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі № 340/4599/25, предметом спору у якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В4» № 0[телефон приховано] від 17 червня 2025 року в частині, якій Приватному підприємству «Гідросенд» було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 736 947 гривень.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року, позов задоволено.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, визначених пунктами 1- 4 цієї частини.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у скарзі має бути зазначено обґрунтування підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Отже, наведення у касаційній скарзі належного обґрунтування підстав касаційного оскарження є обов`язком особи, яка звертається до суду касаційної інстанції.
Водночас таке обґрунтування повинно узгоджуватися з повноваженнями Верховного Суду, визначеними статтею 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджує, що суд апеляційної інстанції формально поставився до оцінки наявних у матеріалах справи доказів.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є оскарження судового рішення з підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або;
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Однак скаржник не визначає, на яку саме підставу, передбачену частиною другою або третьою статті 353 КАС України, він посилається, та не наводить належного обґрунтування її наявності.
Посилаючись на формальний підхід суду апеляційної інстанції до оцінки доказів, скаржник не зазначає конкретних доказів, які не були досліджені судами, не вказує, які саме обставини неможливо було встановити внаслідок такого порушення, та не пояснює, яким чином дослідження цих доказів могло вплинути на вирішення справи.
Так само касаційна скарга не містить доводів про розгляд справи за неналежною процедурою, необґрунтоване відхилення судами клопотань щодо витребування чи дослідження доказів або встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів.
Крім того, застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2 або 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проте таких підстав скаржник у касаційній скарзі не визначив та належним чином не обґрунтував.
Наведення у касаційній скарзі постанов Верховного Суду від 15 квітня 2022 року у справі № 826/3995/17, від 19 вересня 2022 року у справі № 640/19724/18 та від 22 вересня 2022 року у справі № 826/3895/18 саме собою не є належним обґрунтуванням підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі посилання на зазначену підставу скаржник повинен чітко вказати норму права, яку, на його думку, суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду, навести відповідний висновок щодо застосування цієї норми права, викладений у постанові Верховного Суду, зазначити висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить такій правовій позиції, та обґрунтувати подібність правовідносин у справах.
Натомість скаржник не визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як окрему підставу касаційного оскарження, не здійснив порівняння обставин цієї справи з обставинами справ, на постанови у яких посилається, та не довів, що суд апеляційної інстанції застосував певну норму права всупереч висновку Верховного Суду саме у подібних правовідносинах.
Зміст касаційної скарги свідчить, що наведені постанови Верховного Суду використані скаржником на підтвердження загального твердження про те, що правові наслідки для податкового обліку створює лише реальне здійснення господарської операції, а не саме по собі оформлення первинних документів.
Водночас суд апеляційної інстанції цього правового підходу не заперечував та, дослідивши договір поставки, специфікації, видаткові й податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, платіжні інструкції, документи про передачу придбаного насіння соняшника на переробку, лист контрагента, договір оренди складського приміщення та статистичну звітність щодо посівних площ і зібраного врожаю, дійшов висновку про реальне здійснення господарських операцій між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «КГ Агро».
Отже, незгода скаржника з таким висновком стосується не застосування судами норм права, а оцінки доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин справи.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності у контрагента достатніх трудових і матеріальних ресурсів, недоліків товарно-транспортних накладних, відомостей податкових інформаційних баз та непідтвердженого, на думку скаржника, походження товару були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та отримали відповідну правову оцінку.
Фактично скаржник повторно викладає зміст акта податкової перевірки, цитує положення податкового законодавства та наполягає на іншій оцінці доказів щодо реальності господарських операцій. Однак переоцінка доказів та встановлення інших обставин справи перебувають поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України.
Посилання скаржника на статтю 242 КАС України також має загальний характер і не містить обґрунтування конкретного порушення норм процесуального права, передбаченого частинами другою або третьою статті 353 КАС України.
Щодо незгоди скаржника зі стягненням на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн, касаційна скарга містить лише загальні посилання на критерії реальності, обґрунтованості, розумності та співмірності таких витрат.
Скаржник не зазначає, яку саме норму процесуального права неправильно застосували суди, не вказує постанови Верховного Суду, висновок у якій не був урахований судом апеляційної інстанції, не обґрунтовує наявності іншої підстави, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.
Незгода з визначеним судами розміром витрат на професійну правничу допомогу без належного обґрунтування передбаченої законом підстави касаційного оскарження не може бути самостійною підставою для касаційного перегляду судових рішень.
Таким чином, скаржник не виклав передбачених КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень та не дотримався вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі № 340/4599/25 за позовом Приватного підприємства «Гідросенд» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-повернути заявнику.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова