УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 440/8232/25
адміністративне провадження № К/990/35657/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.
суддів - Загороднюка А.Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 440/8232/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 13 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року,
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України подала апеляційну скаргу, до якої додала клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору. Надано військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
02 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції від військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник посилався на відсутність коштів для сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.
Оскільки недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк усунуті не були, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 440/8232/25.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом подання заяви з зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, а також документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання вимог ухвали Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.
Заяву про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує відсутністю бюджетного фінансування для сплати судового збору та несвоєчасним надходженням відповідних коштів на рахунки військової частини. Скаржник зазначає, що в умовах воєнного стану фінансові ресурси Міністерства оборони України першочергово спрямовуються на забезпечення діяльності Збройних Сил України, тоді як військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та самостійно не вирішує питання їх виділення. На переконання скаржника, тривалість процедури отримання відповідного фінансування та відсутність коштів на сплату судового збору об`єктивно унеможливили своєчасне звернення до суду касаційної інстанції.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів, вирішуючи питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження, зазначає таке.
За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що 09 грудня 2025 року Другий апеляційний адміністративний суд постановив оскаржувану ухвалу, повний текст якої складено цього ж дня. Відтак останнім днем строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення було 08 січня 2026 року. Натомість касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України подала 29 липня 2026 року, тобто після закінчення встановленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Наведені військовою частиною НОМЕР_1 обставини таким критеріям не відповідають. Відсутність бюджетного фінансування, необхідність дотримання внутрішньої процедури отримання коштів, особливості їх розподілу між розпорядниками різних рівнів та тривалість процедури виділення асигнувань стосуються організації діяльності суб`єкта владних повноважень і самі по собі не можуть свідчити про існування об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду касаційної інстанції.
Суд також ураховує, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено 09 грудня 2025 року, тоді як із касаційною скаргою скаржник звернувся лише у липні 2026 року. Водночас наведене клопотання не містить обґрунтування обставин, які б пояснювали неможливість вчинення процесуальних дій упродовж усього зазначеного періоду, а також не містить відомостей про конкретні дії, які послідовно вчинялися військовою частиною НОМЕР_1 з метою забезпечення своєчасного касаційного оскарження судового рішення.
Більше того, сам скаржник зазначає, що станом на час звернення до Верховного Суду кошти для сплати судового збору на рахунки військової частини НОМЕР_1 так і не надійшли. Отже, обставина, з якою скаржник пов`язує неможливість своєчасного звернення з касаційною скаргою, не припинила існувати на момент її фактичного подання. За таких обставин наведені доводи не пояснюють, чому касаційну скаргу не було подано у межах установленого процесуального строку, зокрема без документа про сплату судового збору, з наступним вирішенням питання щодо усунення такого недоліку в установленому процесуальним законом порядку.
Посилання скаржника на введення в Україні воєнного стануу та першочергове спрямування фінансових ресурсів на забезпечення потреб Збройних Сил України також не є самодостатньою підставою для поновлення процесуального строку. Введення воєнного стану як загальна обставина не звільняє учасника справи від дотримання процесуальних строків; визначальним є встановлення конкретних обставин, спричинених воєнним станом, які безпосередньо унеможливили своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії. Таких конкретних обставин, які перебували б у причинному зв`язку з пропуском строку касаційного оскарження у цій справі, скаржником не наведено.
Крім того, статус скаржника як військової частини та особливості її бюджетного фінансування не можуть надавати їй процесуальних переваг порівняно з іншими учасниками судового процесу. Суб`єкт владних повноважень, який має намір реалізувати право на касаційне оскарження, повинен належним чином організувати свою діяльність таким чином, щоб забезпечити дотримання встановлених процесуальним законом строків.
За таких обставин наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку касаційного оскарження мають переважно організаційний та фінансовий характер, залежали від внутрішньої організації діяльності скаржника та не підтверджують існування об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду касаційної інстанції у встановлений законом строк. Отже, зазначені у клопотанні підстави для поновлення строку касаційного оскарження не можуть бути визнані поважними.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ) (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") (Application no. 11681/85).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги.
З огляду на наведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Оскільки, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтею 329, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у задоволені клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 440/8232/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов