УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/16657/25
адміністративне провадження № К/990/32379/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, в якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 31 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
-зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 31 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 31 липня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
-зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію утрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 31 липня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 за період з 31 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
Зобов`язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 31 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду НОМЕР_1 комендатура охорони та обслуговування звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у задоволенні заяв НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
13 березня 2026 року НОМЕР_1 комендатурою охорони та обслуговування надано до суду заяву, в якій апелянт просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у задоволенні заяви НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Продовжено НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, зазначених в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року, надавши десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
24 квітня 2026 року НОМЕР_1 Комендатура охорони та обслуговування вчетверте звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2026 року визнано не поважними причини пропуску НОМЕР_1 Комендатурою охорони та обслуговування строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року, зазначені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. У задоволенні клопотання НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування залишено без руху та надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у задоволенні заяви НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
У задоволенні клопотання НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про поновлення строків на апеляційне оскарження відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року.
27 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
05 червня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування , в якій скаржник просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року, а справу направити на для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2026 року касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
11 червня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування , в якій скаржник просив скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року, а справу направити на для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2026 року касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
10 липня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування , в якій скаржник просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року, а справу направити на для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору.
Визнано неповажними, зазначені НОМЕР_1 комендатурою охорони та обслуговування, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду: (1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень (з урахуванням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України); (2) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів на їх підтвердження; (3) документу про сплату судового збору.
Роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
14 серпня 2026 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано уточнену касаційну скаргу.
Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в обґрунтування якого скаржник зазначає, що первинне звернення до суду касаційної інстанції відбулося своєчасно: повний текст оскаржуваної ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду складено 22 травня 2026 року, а касаційну скаргу вперше подано 27 травня 2026 року, тобто в межах п`ятнадцяти денного строку, встановленого статтею 329 КАС України.
Скаржник стверджує, що після повернення скарги ухвалою від 02 червня 2026 року виправлена скарга була подана вже 05 червня 2026 року, тобто через три дні; після повернення ухвалою від 09 червня 2026 року - подана 11 червня 2026 року, тобто через два дні. Лише після третього повернення, ухвалою від 23 червня 2026 року, копію якої вручено скаржнику 23 червня 2026 року о 19 год 44 хв, наступне звернення відбулося 10 липня 2026 року, тобто із проміжком у сімнадцять днів. Такий проміжок, зазначає скаржник, хоча й перевищує строки попередніх виправлень, пояснюється об`єктивним, документально підтверджуваним обсягом навантаження на єдиного позаштатного юрисконсульта Комендатури, який в цей самий період одночасно супроводжував декілька десятків паралельних судових проваджень аналогічної категорії на різних стадіях розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, включно з підготовкою відзивів, апеляційних та 11 касаційних скарг, клопотань про відстрочення судового збору для кожної з таких справ окремо.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить із такого.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України. Разом із тим сам по собі факт пропуску строку не є безумовною підставою для відмови у судовому захисті, оскільки за наявності поважних причин та належного їх підтвердження такий строк може бути поновлений.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справ № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Отже, дотримання строку звернення до суду є обов`язковою умовою реалізації права на судовий захист, а його пропуск тягне наслідки, встановлені статтею 123 КАС України. Поновлення пропущеного строку допускається лише як виняток - за наявності підтверджених належними доказами об`єктивних і непереборних обставин, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду. Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд ураховує тривалість пропуску, поведінку заявника, достатність доказів і наслідки поновлення строку для інших осіб.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. Установлення таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин і належного відправлення правосуддя та не заперечує сутності права на судовий захист, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 та від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21 зазначала, що встановлення скороченого строку звернення до суду в спорах щодо публічної служби спрямоване на забезпечення юридичної визначеності та якнайшвидшого поновлення прав добросовісного позивача, а тому саме по собі не порушує сутності права на доступ до суду.
Положення КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Судом установлено, що повний текст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції складено 22 травня 2026 року, а касаційну скаргу вперше подано 27 травня 2026 року.
Зокрема, згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду ухвалами Верховного Суду від 02 червня 2026 року, 09 червня 2026 року, 23 червня 2026 року касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у цій справі було повернуто, особі, яка її подала.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 23 червня 2026 року) доставлена в Електронний кабінет представника скаржника 23 червня 2026 року о 19 год 44 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
10 липня 2026 року скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У контексті наведеного, Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Звертаючись із заявою про поновлення строку на касаційне звернення, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що у штаті відповідача є єдиний позаштатний юрисконсульт, який в цей самий період одночасно супроводжував декілька десятків паралельних судових проваджень аналогічної категорії на різних стадіях розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, включно з підготовкою відзивів, апеляційних та касаційних скарг, клопотань про відстрочення судового збору для кожної з таких справ окремо, відтак, указана підстава унеможливила своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Так, Верховний Суд відхиляє указані доводи скаржника, позаяк організаційні труднощі, які виникають у суб`єкта владних повноважень, не можуть бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки процесуальний закон чітко визначає порядок і строки подачі касаційної скарги, і ці вимоги є обов`язковими для всіх учасників процесу.
Таким чином, підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання скаржником уточненої касаційної скарги пройшло понад одинадцять місяців, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними, зазначені НОМЕР_1 комендатурою охорони та обслуговування, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов