УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/7121/25
адміністративне провадження № К/990/28715/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому просив:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо включення винагороди за участь в антитерористичній операції (ООС) до розмірів грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме під час визначення різниці між сумою індексації, яка склалась у місяці підвищення посадового окладу та розміром підвищення доходу у березні 2018 року;
-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці у фіксованій величині 2 858,05 грн щомісячно, починаючи з 1 березня 2018 року по 28 лютого 2022 року, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум, а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2025 року заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження процесуального строку задоволено частково. Продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 380/7121/25, зазначених в ухвалі від 26 січня 2026 року, на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційну на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, повернуто скаржнику.
Не погодившись із прийнятими рішеннями, ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційну на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку, шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку та документа про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
25 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій скаржник просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
22 червня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року, а справу направити на для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2026 року Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху.
Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (1) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин; (2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким обґрунтуванням того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено, а у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині виконання вимог статті 330 КАС України, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
13 серпня 2026 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надано касаційну скаргу у новій редакції та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження автор касаційної скарги зазначає, що первісну касаційну скаргу подано 25 травня 2026 року, тобто, в останній день тридцятиденного строку, обчисленого з дня вручення судового рішення відповідно до частини другої статті 329 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року первісну касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України через неналежне викладення передбачених КАС України підстав касаційного оскарження. Повторну касаційну скаргу подано 22 червня 2026 року, тобто, через 19 календарних днів після дня, з якого ухвала про повернення вважається врученою. Скаржник зазначає, що характер недоліку, зазначеного в ухвалі від 02 червня 2026 року, вимагав не технічного долучення документа, а змістовного опрацювання касаційних доводів і приведення їх у відповідність до статей 328 та 330 КАС України. На підставі викладеного скаржник просить поновити процесуальний строк на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України. Разом із тим сам по собі факт пропуску строку не є безумовною підставою для відмови у судовому захисті, оскільки за наявності поважних причин та належного їх підтвердження такий строк може бути поновлений.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справ № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Отже, дотримання строку звернення до суду є обов`язковою умовою реалізації права на судовий захист, а його пропуск тягне наслідки, встановлені статтею 123 КАС України. Поновлення пропущеного строку допускається лише як виняток - за наявності підтверджених належними доказами об`єктивних і непереборних обставин, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду. Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд ураховує тривалість пропуску, поведінку заявника, достатність доказів і наслідки поновлення строку для інших осіб.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. Установлення таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин і належного відправлення правосуддя та не заперечує сутності права на судовий захист, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 та від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21 зазначала, що встановлення скороченого строку звернення до суду в спорах щодо публічної служби спрямоване на забезпечення юридичної визначеності та якнайшвидшого поновлення прав добросовісного позивача, а тому саме по собі не порушує сутності права на доступ до суду.
Положення КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Судом установлено, що повний текст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції складено 24 квітня 2026 року, а касаційну скаргу вперше подано 25 травня 2026 року.
Зокрема, згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у цій справі було повернуто, особі, яка її подала.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 02 червня 2026 року) доставлена в Електронний кабінет представника скаржника 02 червня 2026 року о 22 год 00 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
22 червня 2026 року скаржник вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У контексті наведеного, Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання скаржником уточненої касаційної скарги пройшло понад одинадцять місяців, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними, зазначені Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько