Справа № 565/731/26
Провадження № 2/565/550/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді Бренчук Г.В., з участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 04 травня 2019 року в сумі 117 198,05 доларів США та 422 972,17 доларів США процентів за користування грошовими коштами, отриманими в позику, за період з 04 травня 2019 року по 04 травня 2024 року (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04 травня 2019 року уклали договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 126 554 доларів США під 6% в місяць. Згідно з п.2 договору позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики до 04 травня 2024 року. Відповідачем на виконання умов договору повернуто 9 355,95 доларів США. Прострочення повернення грошового зобов`язання становить 117 198,05 доларів США. ОСОБА_2 у добровільному порядку не виконує у повному обсязі грошове зобов`язання. За договором ОСОБА_2 також має невиконане зобов`язання зі сплати відсотків у сумі 422 972,17 доларів США.
Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 22 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні надав суду пояснення, що співпадають з позицією викладеною у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні вказав, що позовні вимоги визнає в сумі 2 730 000,00 грн, зазначив, що брав у борг у відповідача кошти в гривнях а не в доларах. Відповідач підтвердив, що договір позики від 04 травня 2019 року написаний та підписаний ним власноруч, насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував, договір у встановленому законом порядку не визнавався недійсним.
Представник відповідача у судовому засіданні просила врахувати, що відповідач заперечує отримання коштів від позивача у іноземній валюті та задовольнити позовні вимоги в розмірі 2 730 000,00 грн, які визнає відповідач.
У судовому засіданні 20 серпня 2026 року суд, відповідно до положень ст.244 ЦПК України, перейшов до стадії ухвалення рішення. Ухвалення та проголошення рішення відкладено на 31 серпня 2026 року на 13 год 10 хв.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.
04 травня 2019 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики грошей, відповідно до умов якого позикодавець передав а позичальник прийняв у власнісність 126 557 доларів США під 6% в місяць.
В п.2 договору зазначено, що вказану вище суму грошей позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві в строк до 04 травня 2024 року.
Повернення позики має проводитись рівними частинами щомісячно до 04 числа кожного місяця в сумі 2 109 доларів США готівкою або безготівковим платежем на банківськуу карту позикодавця (п.4 договору).
В п.8 договору зазначено, що сторони свідчать, що:
- вони не приховують обставини, які мають істотне значення для цього договору,
- волевиявлення є вільним, усвідомлюваним і відповідає їх внутрішній волі,
- умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін,
- договір неприховує іншого правочину в спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.
В п.9 договору сторони погодили, що після повернення позики примірник договору, що знаходиться у позикодавця, має бути повернутий позичальнику з відміткою про одержання грошей.
Договір підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власноруч.
Позивачем надано суду оригінал договору позики грошей від 04 травня 2019 року.
Відповідачем не заперечується, що договір позики грошей від 04 травня 2019 року написаний ним власноруч та підписаний ним.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, в позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
У ст.1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Зазначена презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує відповідні цивільні права та обов`язки, доки його недійсність прямо не встановлена законом або доки він не буде визнаний судом недійсним у встановленому законом порядку.
Матеріали справи не містять даних про те, що договір позики грошей від 04 травня 2019 року у встановленому законом порядку визнаний недійсним, є нікчемним або оспорений відповідачем. Доказів на підтвердження недійсності, нікчемності чи припинення зобов`язань за вказаним правочином суду не надано.
За відсутності доказів, які б спростовували презумпцію правомірності зазначеного вище договору позики він, відповідно до ст.204 ЦК України, є правомірним, має юридичну силу та є обов`язковим для виконання сторонами.
Відтак обов`язок ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 отримані у позику грошові кошти, сплатити передбачені договором проценти презюмується і підлягає виконанню в межах умов укладеного правочину.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК).
За приписами ст.545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 вказано: «У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов`язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України)».
Згідно із ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04 травня 2019 року уклали договір позики грошей згідно з яким ОСОБА_2 отримав від позивача позику в сумі 126 554 доларів США. ОСОБА_2 , будучи позичальником за договором позики грошей від 04 травня 2019 року, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем.
Згідно із розрахунком заборгованості, що міститься у позовній заяві, відповідачем повернуто грошового зобов`язання за договором 9 355,95 доларів США, прострочення повернення грошового зобов`язання становить 117 198,05 доларів США, відсотки нараховані з 04 травня 2019 року по 04 травня 2024 року становлять 422 972,17 доларів США.
Належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог відповідач суду не надав. Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості відповідачем не надано.
Враховуючи, що відповідачем факт отримання позики та розмір заборгованості не спростовано належними та допустимими доказами, доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань за договором суду не надано, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 117 198,05 доларів США позики та 422 972,17 доларів США процентів за договором позики від 04 травня 2019 року.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13 312,00 грн.
Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 117 198,05 доларів США позики та 422 972,17 доларів США процентів за договором позики від 04 травня 2019 року,13 312,00 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Г.В. Бренчук