Справа № 463/4770/25 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю. Б.
Провадження № 22-ц/811/4550/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретаря: Іванової О.О.,
без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про усунення перешкод у користуванні майном,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року в клопотанні представника військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі - відмовлено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про усунення перешкод у користуванні майном - зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зобов`язано позивача та його представника повідомити Личаківський районний суд м. Львова про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року оскаржила Військова частина НОМЕР_1 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що звернення позивача з даним позовом свідчить про намагання переглянути рішення суду, яке набуло статусу остаточного, що суперечить принципу res judicata.
Наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 240 від 23 серпня 2025 року втратив чинність, оскільки 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 вибув на лікування до ВМКЦ Західного регіону м. Львів, а всі переміщення військовослужбовців здійснюються відповідно до наказів командира військової частини.
Просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити.
Оскільки ухвала суду про відмову у закритті провадження не належить до передбаченого ст. 353 ЦПК України переліку ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року переглядається лише в частині зупинення провадження у справі.
10 серпня 2026 року військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його перебуванням її представника у щорічній основній відпустці.
Оскільки розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та п. 14 ч. 2 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішенняж.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 28 серпня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебуває у складі Збройних Сил України, не має можливості приймати участі у судових засіданнях, що є підставою для зупинення провадження до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Норми цивільного процесуального законодавства розрізняють обов`язкову та факультативну підставу для зупинення провадження у справі.
Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, в тому числі і на час постановлення оскаржуваної ухвали суду.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення в Україні воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини на «воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Сил України та інших військових формувань, що функціонують умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь у них.
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
18 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що він проходить військову службу у складі Збройних Сил України, не має можливості прибути в судові засідання у зв`язку з перебуванням в районі виконання завдань угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та проходженням стаціонарного лікування у ВМКЦ західного регіону.
Посвідченням серія НОМЕР_3 від 12 березня 2015 року підтверджується, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 серпня 2025 року № 240 полковника ОСОБА_1 , начальника протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_2 визнано таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) в районі виконання завдань угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) 23 серпня 2025 року на підставі посвідчення про відрядження № 686 від 23 серпня 2025 року (т. 1 а.с. 197).
11 грудня 2025 року ОСОБА_1 направлений командиром військової частини НОМЕР_2 у Військово-медичний клінічний центр для госпіталізації з метою лікування хронічної обструктивної хвороби легені, що підтверджується медичної картою стаціонарного хворого № 225 (т. 1 а.с. 196).
Долучені до клопотання про зупинення провадження у справі документи підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
На підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Тобто, процесуальним законом на суд покладено обов`язок, а не право у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, зупинити провадження у справі.
У зв`язку з оголошенням воєнного стану на всій території України Збройні Сили України починають функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.
Відтак, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до Збройних Сил Україна, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан.
При цьому, факт проходження позивачем військової служби в період дії воєнного стану є об`єктивною обставиною, що перешкоджає участі позивача в розгляді справи.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України під час дії воєнного стану, беручи до уваги відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан.
Доводи апеляційної скарги щодо втрати чинності наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 240 від 23 серпня 2025 року у зв`язку з вибуттям ОСОБА_1 на лікування до ВМКЦ Західного регіону м. Львів, не спростовують факту перебування позивача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, та не свідчать про припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан.
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.