01.09.26
22-ц/812/1887/26
Провадження № 22-ц/812/1887/26 Головуючий суду першої інстанції Коваленко І.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 489/2049/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2026 року, повне судове рішення складено 23 червня, ухвалене під головуванням судді Коваленка І.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
10 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі - ТОВ «Деал Фінанс Груп») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 22 липня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») укладено договір позики № 9238492, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в кредит в розмірі 10 000 грн на умовах визначених цим договором.
01 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі - ТОВ «Сіроко Фінанс») було укладено договір факторингу № 016-010421, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб, втому числі за договором позики від 22 липня 2020 року № 9238492.
05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб, втому числі за договором позики від 22 липня 2020 року № 9238492.
Відповідно до Реєстру боржників від 05 грудня 2025 року № 05/12/25 до договору факторингу, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до відповідача в сумі 29 200 грн, з яких: 10 000 грн суми заборгованості за основною сумою боргу та 19 200 грн за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Посилаючись на викладене ТОВ «Деал Фінанс Груп» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за договором позики № 9238492 в розмірі 29 200 грн.
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором позики від 22 липня 2020 року № 9238492 в загальному розмірі 11 440 грн, а також судовий збір в сумі 1 042.86 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 546,05 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно з договором позики узгоджений сторонами строк користування позикою становить 30 календарних днів (пункт 2 договору). Умов щодо пролонгації цього строку договір не містить.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на підставі частин 1, 2 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 042,86 грн (2 662,40 х 39,17%) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 762,65 грн (4 500,00 х 31,17 %).
Надавши оцінку доказам щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також зважаючи на те, що справа є малозначною, розгляд якої здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників процесу, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, що не потребує значного витрачання часу професійним адвокатом для ознайомлення з матеріалами справи та підготовкою письмових заяв, зокрема, у даній справі відзиву на позов, а також врахування необхідності дотримання критеріїв розумності і справедливості, на що у відповіді на відзив вказує представник позивача, та відсутність доказів фактичного несення відповідачем зазначених витрат, суд вважає достатнім розміром несення відповідачем витрат на правничу допомогу 2 000 грн.
З цієї суми до відшкодування відповідачу пропорційно відмовленому позову (60,83%) підлягає 1 216,60 грн.
Не погодившись з рішенням суду в частині часткового задоволення стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , відповідач подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвали в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Деал Фінанс Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 887.15 грн, виходячи з загального розміру 6 000 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в даній справі адвокату потрібно було опрацювати значний об`єм документів, а саме вивчити позовну заяву на 8 аркушах та вивчити і проаналізувати документи в кількості 27 штук, що були додані до позову.
Адвокат вивчив позов та додані до нього документи, надав усну консультацію щодо обґрунтованості позову та способів захисту, написав відзив на позовну заяву та заперечення з посиланням на відповідну судову практику.
Загалом адвокатом під час надання правничої допомоги було затрачено більше 6 годин.
Вартість наданої професійної правничої допомоги склала 6 000 грн.
Вказані обставини підтверджуються наданими до матеріалів справи доказами: договором про надання професійної правничої допомоги, актом про надану професійну правничу допомогу, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером про надання правничої допомоги.
Суд першої інстанції не врахував співмірність наданої професійної правничої допомоги з її вартістю.
Розмір наданої відповідачу професійної правничої допомоги є як мінімум не меншим за розмір правничої допомоги, який отримав позивач у даній справі та вартість якої 4 500 грн, що визнана судом обґрунтованою.
Це зумовлено тим, що адвокат надаючи відповідачу правничу допомогу вивчав ті ж самі документи та обставини справи, що і адвокат позивача і затратив часу та надав правничої допомоги не менше ніж адвокат позивача.
Відповідно виходячи з критеріїв розумності і справедливості суд повинен був виходити з рівної вартості правничої допомоги, а не зменшувати вартість наданої правничої допомоги до 2 000 грн.
Є безпідставним посилання суду на відсутність доказів фактичного понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.
Наявність у договорі обов`язку відповідача сплатити, після набрання чинності рішенням суду, визначену ним вартість правничої допомоги є достатнім доказом того, що він такі витрати має понести, та це не звільняє позивача від обов`язку компенсувати відповідачу відповідну частину витрат на правничу допомогу адвоката.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем на підтвердження таких витрат суду першої інстанції було надано:
- засвідчена копія договору про надання правничої допомоги від 07 травня 2026 року, за пунктом 4.2 якого сторони дійшли згоди, що вартість наданої професійної правничої допомоги адвоката, передбаченої пунктом 2.1 даного Договору, складає 6 000 грн. За надання професійної правничої допомоги, передбаченої пунктом 2.1 даного Договору, довіритель здійснює оплату адвоката протягом десяти календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.;
- засвідчена копія ордера на надання правничої (правової) допомоги від 07 травня 2026 року № 1298559;
- засвідчена копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 13 грудня 2004 року № 427;
- засвідчена копія акту про надання професійної правничої допомоги від 08 травня 2026 року, за якою професійна правнича допомога складається: вивчення позовної заяви та доданих до неї копій доказів (1 год - 1 000 грн); надання консультації щодо обґрунтованості позовних вимог та можливих способів захисту (1 год - 1 000 грн); написання відзиву на позовну заяву та надання консультацій щодо подальших дій у справі (4 год - 4 000 грн).
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову, а сторін - до досудового вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
ТОВ «Деал Фінанс Груп», заперечуючи проти зазначеного розміру витрат відповідача, зазначало, що вони є неспівмірними з огляду на те, що справа є малозначною, розглядалася нетривалий час, не оплачені відповідачем та інш.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягали відшкодуванню на користь відповідача повністю погодився з запереченнями сторони позивача, а саме, що справа є малозначною, розгляд якої здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників процесу, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, що не потребує значного витрачання часу професійним адвокатом для ознайомлення з матеріалами справи та підготовкою письмових заяв, зокрема у даній справі відзиву на позов, а також врахування необхідності дотримання критеріїв розумності і справедливості, та відсутність доказів фактичного несення відповідачем зазначених витрат, а тому вважав достатнім розміром понесення відповідачем витрат на правничу допомогу 2 000 грн.
Апеляційний суд не повною мірою погоджується з таким обґрунтуванням зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
Так, апеляційний суд, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг погоджується з тим, що справа, яка переглядається є малозначною, невеликою за об`ємом та нескладною за предметом позову, а тому з огляду на професійні знання та навички адвоката не потребує значного часу на її вивчення, визначення способу захисту та написання відзиву. Між тим, відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на зазначене, апеляційний суд, оцінюючи надані докази на підтвердження понесення таких витрат у їх сукупності, враховує установлений договором порядок визначення гонорару, оцінюючи обсяг наданих послуг та їх необхідність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Ураховуючи те, що в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом не враховані норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та не застосовані належним чином, не досліджено в повній мірі доводів відповідача та наданих ним доказів, якими він обґрунтовував своє клопотання, оскаржуване судове рішення в цій частині не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості.
Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 433.20 грн (4 000 х 60.83%).
Застосувавши правило взаємозаліку обов`язку сторін зі сплати витрат на професійну правничу допомогу одне одному, остаточно з ТОВ «Деал Фінанс Груп» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 670.55 грн (2 433.20 - 1 762.65) витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп», витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 546.05 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалося тільки в частині у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, то це рішення в іншій частині, апеляційний судом на відповідність його законності та обґрунтованості не перевірялось.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що за подання апеляційної скарги щодо розподілу судових витрат Законом України «Про судовий збір» не передбачено справлення судового збору, то підстави для розподілу судового збору в апеляційній інстанції відсутні.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» на користь ОСОБА_1 670 грн 55 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.