Справа № 496/2749/26
Провадження № 2/496/2992/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Кабанової К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення сином ОСОБА_3 , 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що з 13.12.2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 10 08.2010 року шлюб був розірваний Біляївським районним судом Одеської області, справа № 2-1856/10. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 17.12.2012 року, ухваленого у цивільній справі № 1506/6031/2012, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісяця на кожну дитину, починаючи з 28.11.2012 року. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2013 року, ухваленого у цивільній справі № 496/5773/13-ц, змінено розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 з 1000 гривень на 1/3 частини від заробітку (доходу) до повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На даний час син ОСОБА_5 вже є повнолітнім та є студентом 2 курсу, денної форми навчання Фахового коледжу, 11 ступеню акредитації, контрактної форми навчання зі спеціальністю «Правоохоронна діяльність», навчання розпочато з 01.09.2025 року по 30.06.2027 року Діти проживають разом з позивачем. Доходу позивача не достатньо для забезпечення утримання дітей, витрат на дорогу сина кожного дня до навчального закладу з місця проживання, придбання одягу та продуктів харчування, книг, предметів канцелярії, а батько в свою чергу не надає матеріальної допомоги, хоча працює та отримує заробітну плату. Син працювати не може, оскільки навчається на денній формі.
У зв`язку з викладеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 , 2008 року народження, проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №314 від 19.03.2026 року.
ОСОБА_3 є студентом ІІ курсу денної форми навчання Фахового коледжу Міжнародного гуманітарного університету, ІІ ступеню акредитації, контрактної форми навчання зі спеціальності правоохоронна діяльність, стипендію не отримує. Період навчання з 01.09.2025 року по 30.06.2027 року, що підтверджується довідкою навчального закладу №2057-25 від 13.11.2025 року.
Між Міжнародним гуманітарним університетом в особі ректора ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (позивачем) було укладено договір про надання освітніх послуг №К9-031-ІІК, відповідно до якого, період навчання ОСОБА_7 у навчальному закладі - з 01.09.2025 року по 30.06.2027 року, вартість навчання за весь період складає 83800 грн., за семестр - 20950 грн.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У відповідності до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Правовими нормами ст. 199 СК України визначений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У постанові від 16.02.2022 року у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У пункті 20 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 року у справі №644/3610/16-ц зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відтак, із системного аналізу вказаних норм виходить, що під час судового розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Для можливості визначення необхідного розміру матеріальної допомоги дитині, суду необхідно встановити розмір понесених нею або позивачем витрат на навчання.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є студентом ІІ курсу денної форми навчання Фахового коледжу Міжнародного гуманітарного університету, період навчання у навчальному закладі - з 01.09.2025 року по 30.06.2027 року, вартість навчання за весь період складає 83800 грн., за семестр - 20950 грн.
Поряд з цим, до позову не долучено доказів, які б підтверджували, що саме позивачем сплачуються кошти за навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у навчальному закладі.
Та обставина, що договір про надання освітніх послуг укладений між Міжнародним гуманітарним університетом в особі ректора ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не підтверджує, що оплата за навчання сина у навчальному закладі здійснюється останньою одноособово, без участі батька дитини - ОСОБА_2 .
Крім того, позивачем не надано доказів, що нею витрачаються кошти на проїзд сина до навчального закладу, харчування, придбання навчального матеріалу, підручників, зошитів, одягу, тощо.
Відтак, позивач не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі ст. 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників, тощо), у зв`язку із чим у позові має бути відмовлено. (Аналогічний висновок викладений у постанові від 20.05.2017 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, справа № 635/1139/17, провадження № 61-350св17).
Крім того, отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом дитини, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою - можливістю відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Слід зазначити, що лише та обставина, що на батьків покладено обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, сама по собі не може бути достатньою підставою для задоволення позову. На відміну від аліментів на утримання неповнолітньої дитини, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи мають батьки можливість надання такого утримання.
Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження офіційного працевлаштування відповідача та отримання ним стабільного доходу. Будь-яких доказів того, що відповідач спроможний надавати допомогу повнолітньому сину, позивач також не надала.
Тому, позивачем не доведено існування підстав для задоволення позовних вимог, передбачених ст. 199 СК України.
У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з урозглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 141 ЦПК України).
Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову до суду, та у задоволенні позову відмовлено, на підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 150, 181-183, 199, 200 СК України, ст.ст. 12-13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - залишити без задоволення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.Л. Пасечник