Справа № 503/742/26
Провадження № 2/503/833/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , що зареєстрований 19.01.2018 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №71.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.01.2018 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 . Від шлюбу мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння та різних поглядів на життя. Шлюбні відносини між ними припинені близько двох років назад. Спільне господарство не ведеться. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі. Спору про поділ майна, що є їхньою спільною власністю, немає.
В судове засідання позивач не з`явилась, однак надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, місце та час проведення судового засідання, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подавав. Інших заяв і клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
У випадку, якщо зазначено, що «Адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Це відповідає висновку, який викладено в постанові КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23): «Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки».
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, відповідачем не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Наявних у справі доказів достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З оригіналу свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.01.2018 року, виданого Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, вбачається, що 19.01.2018 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис за №71. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - " ОСОБА_5 ".
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.03.2018 року.
Як роз`яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Згідно ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи обґрунтування позову, на який відповідач не подав заперечення, а також те, що подружжя проживають окремо один від одного та спільного побуту не ведуть, суд дійшов до висновку, що фактичні подружні стосунки сторони припинили та не бажають їх відновлювати. Ретельний аналіз цих обставин свідчить про те, що позивач не бажає жити однією сім`єю з відповідачем. Збереження шлюбу буде суперечити їх спільним інтересам та інтересам дитини. Примушування позивача до шлюбу з ОСОБА_2 не допускається.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що строк на примирення надавати недоцільно, і шлюб між сторонами належить розірвати.
За змістом ч. 1 п.п. 1,2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір у належному розмірі 1331 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією № 2.642976489.1 від 01.05.2026 року.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позов задоволений, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений останнім при зверненні до суду з позовом.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України адвокатом позивачів разом з позовною заявою подано до суду Договір №17 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2026 року, укладений між адвокатом Дулдієр Н.С. та позивачем ОСОБА_1 , а також детальний опис робіт (послуг) для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу таких судових витрат.
Згідно з п.п 3.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2026 року, сторони дійшли згоди, що загальний розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги становить 3950 гривень.
Так, запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3.10.2019р. по справі № 922/445/19, дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Судом встановлено, що позивач на виконання п.2.4 тав п.3.1 Договору про надання правової допомоги від 01.05.2026 року сплатила адвокату Дулдієр Наталії Сергіївні обумовлену умовами вказаного правочину вартість послуг адвоката в сумі 3950 гривень після підписання договору. Ця обставина підтверджується копією платіжної інструкції № 1.643029617.1 від 01.05.2026 року.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, ту обставину, що розмір гонорару визначений за погодженням адвоката з клієнтом та обумовлений умовами відповідного Договору, такі витрати є реальними та співмірними з ціною позову, суд ввважає, що з відповідача на користь позивача належить також стягнути витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п.3.1 Договору про надання правової допомоги від 01.05.2026 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.24, ч.3 ст.105, ст.112 СК України, ст.ст.76-81,ст.ст.137, 141,263-265,274,279 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 19.01.2018 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №71, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - не відомо, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. та 3950 ( три тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Т.О. Калашнікова