УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" серпня 2026 р. Справа № 404/7065/26
Провадження № 2/390/1859/26
Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі судді Підгірської Г. О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фортечний відділ Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звільнення майна з-під арешту, -
ВСТАНОВИВ:
До Кропивницького районного суду Кіровоградської області надійшла наведена позовна заява.
Перевіряючи позов на відповідність вимогам цивільно-процесуального законодавства суд встановив таке.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кропивницького від 09.12.2014 у справі № 404/6532/14-ц було задоволено возовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 пеню за договором позики у розмірі 50 000 грн і по 166,67 грн судового збору з кожного.
У процесі виконання цього рішення 26.02.2016 державним виконавцем Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ в межах ВП №46497904 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зокрема, накладено арешт на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 3,9000 гектарів, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2458, що перебуває у власності ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Відповідно до заповіту земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 3,9000 гектарів, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2458, ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 (позивачеві).
ОСОБА_1 з метою реалізації своїх спадкових прав звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття у спадщину наведеної земельної ділянки, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із наявністю обтяження у вигляді арешту, скасування якого є предметом спору.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22), від 02 вересня 2025 року у справі № 760/16996/22 (провадження № 61-2215св25).
З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їх за життя майно, зокрема на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 3,9000 гектарів, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2458, яку у встановленому законом порядку прийняв спадкоємець ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач є спадкоємцем прав та обов`язків ОСОБА_5 , яка за життя була боржником у виконавчому провадженні та на майно якої був накладений арешт на виконання цивільного позову, задоволеного Рішенням Кіровського районного суду м. Кропивницького від 09.12.2014 у справі № 404/6532/14-ц, а також видані виконавчі листи в порядку примусового виконання судового рішення.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
Отже, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем боржника у виконавчому провадженні, у рамках якого накладено арешт на належне боржнику нерухоме майно, тому він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів. Зокрема, пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів судом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи - боржника внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного вище, з огляду на те, що порушені права ОСОБА_1 не підлягають захисту у порядку позовного провадження, у відкритті провадження слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року № 554/7908/17-ц, в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 р.справа №201/6484/20 та підтверджується положеннями статей 447, 451 ЦПК України, частини першої статті 59, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".
На підставі вищевикладеного, керуючись статте. 186 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження у справі № 404/7065/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фортечний відділ Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звільнення майна з-під арешту, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. О. Підгірська