КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/14469/25
Провадження № 2-с/947/359/26
УХВАЛА
28.08.2026 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі за заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 21129,77 грн. та судового збору в розмірі 302,80 грн.,
ВСТАНОВИВ:
16.05.2025 року суддею Київського районного суду м. Одеси Гниличенко М.В. було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 21129,77 грн. та судовий збір в розмірі 302,80 грн.
24.08.2026 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Василець Віталія Вікторовича звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про скасування судового наказу, в якій просить суд скасувати судовий наказ, виданий суддею Київського районного суду м. ОдесиГниличенко М.В. по справі №947/14469/25 за заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 21129,77 грн. та судового збору в розмірі 302,80 грн.
В обґрунтування наданої заяви представник заявника посилається на те, що заборгованість нарахована щодо квартири АДРЕСА_1 за період з травня 2023 року по березень 2025 року включно, проте право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру припинилося задовго до початку зазначеного періоду. Станом а початок періоду нарахування заборгованості (травень 2023 року) власником вказаної квартири вже була інша особа. Заявник у зазначеній квартирі не проживав, не був зареєстрований і жодних послуг з теплопостачання не отримував.
Крім того, зазначає, що копія судового наказу не вручалася і не отримувалася ним.
Про існування наказу заявник уперше дізнався 19.08.2026 року із постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. про відкриття виконавчого провадження №81777919.
Одночасно у заяві про скасування судового наказу заявник просить поновити пропущений строк на звернення з заявою про скасування судового наказу.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву про скасування судового наказу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
З урахуванням викладеного, суд вважає поважними причини пропуску звернення до суду з заявою про скасування судового наказу, у зв`язку з чим, вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк для подання заяви про скасування судового наказу.
Заява відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України, тому її необхідно прийняти до розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження (спрощеного).
Відтак, проаналізувавши обставини справи та вимоги закону, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі за заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 21129,77 грн. та судового збору в розмірі 302,80 грн., підлягає задоволенню, оскільки спірний наказ видано без урахування всіх обставин, що мають значення та між сторонами існує спір про право.
Оскільки заявник заперечує проти вимог стягувача та вважає їх необґрунтованими у повному обсязі, у відповідності до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, виданий судом наказ підлягає скасуванню.
При цьому, представник заявника (стягувача), який звертався до суду із заявою про видачу судового наказу не позбавлений права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України
За приписами частини другої статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
За приписами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом положень частин 1-3 статті 137 ЦПК України указаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи в справах позовного провадження, а саме: позивач і відповідач (ч.1 ст. 48 ЦПК України).
У той же час, при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (ч. 2 ст. 42 ЦПК України).
Крім того, зі змісту ч. 5 ст. 137 ЦПК України вбачається, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Отже, на перконання судді, питання щодо стягнення судових витрат не є безспірним.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу наведених норм процесуального права слідує, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України.
Тобто, статтею 141 ЦПК України передбачений поряд розподілу судових витрат під час розгляду справ позовного провадження.
Розгляд справи в наказному провадженні є безспірне вирішення справи, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Крім того, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, та за правилами наказного провадження стягувач в справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
При цьому, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
При розгляді вказаної заяви суд враховує правову позицію Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену в постанові від 25 березня 2020р.в справі №607/1219/18, яка полягає в тому, що «відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише в справах позовного провадження».
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства в наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі ст. 137 ЦПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 12 ЦПК України.
Відтак при розгляді заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу в межах наказного провадження буде порушено принцип змагальності, що суперечить висновкам викладеним у постанові КГС ВС від 02 березня 2023р. у справі №5019/1274/11.
Крім того, у відповідності до ст. 167 ЦПК України, боржник не матиме змоги заперечити щодо нарахування витрат на правову допомогу.
З огляду на зазначене, стягнення з КП «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу суперечить самій суті наказного провадження.
У відповідності до вимог ч. 3 ст.165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 щодо вимоги заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу у сумі 20000,00 грн. та судового збору в сумі 133,12 грн.
Керуючись ст.ст. 170, 171 ЦПК України, суддя,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк на подачу заяви про скасування судового наказу.
Прийняти заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі за заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 21129,77 грн. та судового збору в розмірі 302,80 грн. - до розгляду.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задовольнити.
Судовий наказ від 16.05.2025 року по справі № 947/14469/25, виданий суддею Київського районного суду м. Одеси Гниличенко М.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 21129,77 грн. та судового збору в розмірі 302,80 грн. - скасувати.
В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Роз`яснити Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» його право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Петренко В. С.