Справа № 129/631/26
Провадження по справі № 2/129/1217/2026
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" вересня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Капуша І.С., розглянувши без участі сторін та їх представників у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Установив:
23.02.2026 року через систему «Електронний суд» до Гайсинського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 15.10.2024-100001473 від 15.10.2024 року в загальному розмірі 12400 грн та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 15.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.10.2024-100001473, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 4000 грн строком на 140 днів, із датою повернення кредиту 03.03.2025 року.
Відповідно до умов договору процентна ставка є фіксованою та становить 1% за один день користування кредитом протягом усього строку кредитування. Також договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 800 грн.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав та перерахував відповідачці кредитні кошти у розмірі 4000 грн, однак відповідачка належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконала.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачки становить 12400 грн, з яких: 4000 грн - основний борг, 5600 грн - проценти, 800 грн - комісія, 2000 грн - неустойка.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не надала, у судове засідання не з`явилася.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України та відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом установлено, що кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідачка акцептувала пропозицію про його укладення та підписала договір одноразовим ідентифікатором E818. Під час укладення договору ОСОБА_1 також пройшла ідентифікацію із застосуванням системи BankID НБУ.
Факт фактичного надання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, відповідно до яких 15.10.2024 року о 15:41:23 на платіжну картку відповідачки перераховано 4000 грн із призначенням платежу «Видача за договором кредиту №15.10.2024-100001473».
Таким чином, позивач довів як факт укладення кредитного договору, так і виконання свого обов`язку щодо надання кредитних коштів.
Доказів повернення відповідачкою отриманих 4000 грн матеріали справи не містять, а тому вимога про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 4000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи вимогу про стягнення процентів, суд враховує, що сторони погодили фіксовану процентну ставку у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надано кредит.
Строк кредитування становив 140 днів. Відтак нарахування 5600 грн процентів відповідає погодженим сторонами умовам договору: 4000 грн х 1% х 140 днів = 5600 грн. Нараховані проценти не виходять за межі погодженого сторонами строку кредитування, а тому вимога про їх стягнення також підлягає задоволенню.
Разом з тим суд не знаходить правових підстав для стягнення з відповідачки комісії у розмірі 800 грн.
Відповідно до заявки комісія визначена у розмірі 20% від суми кредиту, тобто 800 грн, та її економічна сутність визначена безпосередньо кредитодавцем як «плата за надання Кредиту». Вона нараховується та обліковується кредитором у день видачі кредиту. Водночас у цій же заявці зазначено, що кредитодавець не надає позичальнику додаткових та/або супутніх послуг.
У позовній заяві позивач пояснює стягнення зазначеної комісії здійсненням перерахування кредитодавцем коштів на рахунок позичальника з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
Однак надання кредитних коштів позичальнику становить виконання основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачці окремої додаткової чи супутньої послуги вартістю саме 800 грн, за яку вона повинна сплатити кредитодавцю окрему винагороду.
Саме по собі використання кредитодавцем обраного ним платіжного сервісу для виконання власного обов`язку з перерахування кредитних коштів не доводить надання позичальнику самостійної послуги вартістю 800 грн.
За таких обставин суд вважає вимогу про стягнення 800 грн комісії необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Не підлягає задоволенню також вимога позивача про стягнення 2000 грн неустойки.
Умовами договору передбачено неустойку у розмірі 40 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пунктом 7.6 кредитного договору передбачено право кредитодавця нараховувати неустойку у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань.
Разом з тим відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Спірний кредитний договір укладено 15.10.2024 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, а вся заявлена позивачем неустойка нарахована за невиконання відповідачкою грошових зобов`язань за цим договором у зазначений період.
Та обставина, що Законом України № 3498-IX були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», не скасовує та не обмежує дії п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який безпосередньо регулює питання відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Отже, нарахована позивачем неустойка у розмірі 2000 грн не може бути покладена на відповідачку та підлягає списанню кредитодавцем, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.
Таким чином, із заявленої до стягнення заборгованості у загальному розмірі 12400 грн доведеними та такими, що підлягають стягненню, є 4000 грн основного боргу та 5600 грн процентів, а всього 9600 грн. У задоволенні вимог про стягнення 800 грн комісії та 2000 грн неустойки необхідно відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.02.2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено на суму 9600 грн із заявлених 12400 грн, тобто на 77,42%, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2061,55 грн.
У позовній заяві позивачем також наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн та зазначено, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. На час ухвалення цього рішення належних доказів фактичного понесення таких витрат та визначення їх остаточного розміру суду не надано, у зв`язку з чим питання про їх розподіл у цьому рішенні не вирішується.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,
Вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.10.2024-100001473 від 15.10.2024 року у розмірі 9600 (дев`ять тисяч шістсот) грн 00 коп., з яких: 4000 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 5600 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 800 грн 00 коп. комісії та 2000 грн 00 коп. неустойки - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2061 (дві тисячі шістдесят одну) грн 55 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Гайсинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: