ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" серпня 2026 р. Справа№ 911/1966/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва
на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2026
у справі №911/1966/26 (суддя Огороднік Д.М.)
за позовом Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі»
2) Управління каналу Дніпро-Донбас
про визнання недійсними договорів про постачання електричної енергії та стягнення 67 228 303,04 грн, -
В С Т А Н О В И В :
Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України (далі, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі» (далі, відповідач-1) та Управління каналу Дніпро-Донбас (далі, відповідач-2) про визнання недійсними договорів про постачання електричної енергії від 17.01.2022 №1701-22, від 14.04.2022 №1004/2022, від 18.04.2022 №1804-22, від 24.04.2022 №2404-22, від 08.05.2022 №0805-22, від 18.09.2022 №18/09/22, укладених між Управлінням каналу Дніпро-Донбас (код ЄДРПОУ 05387179) та ТОВ «Нью Стрім Енерджі» (код ЄДРПОУ 43091830), та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі» на користь Державного агентства водних ресурсів України коштів у сумі 67 228 303,04 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2026 у справі №911/1966/26 позовну заяву Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі» та відповідача-2: Управління каналу Дніпро-Донбас про визнання недійсними договорів про постачання електричної енергії та стягнення 67 228 303,04 грн вирішено передати за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Місцевим господарським судом установлено, що предметом спору є договори про постачання електричної енергії, які були укладені між відповідачем-1 як постачальником та відповідачем-2 як споживачем. При цьому із додатків №2 до спірних договорів вбачається, що електроенергія постачається для потреб електроустановок споживача - Управління каналу Дніпро-Донбас, які зокрема знаходяться у кількості 12 одиниць в Дніпропетровській області (м. Кам`янське, с. Могила, ч. Чернеччина, с. Котовка, с. Перещепине) за договорами №1701-22, №1004/2022 (у кожному договорі адреси поставки електричної енергії повторюються та збігаються); у кількості 14 одиниць в Дніпропетровській області та 7 одиниць в Харківській області за договорами №1804-22, №2404-22, №0805-22, №18/09/22 (у кожному договорі адреси поставки електричної енергії повторюються та збігаються). Окрім цього, місцезнаходження споживача - Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, 6А.
Ухвала суду мотивована тим, що до спорів, предметом яких є визнання недійсними договорів про постачання електричної енергії та стягнення незаконно отриманих коштів в результаті виконання спірних договорів щодо поставки електричної енергії до об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, тобто підпадають під вищезазначене визначення нерухомого майна, нерухомості, поширюються норми частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України щодо виключної підсудності.
За висновками суду спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, при цьому позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, відповідно і позов має розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна.
Так, електрична енергія по спірним договором поставляється до об`єктів, які знаходяться в Дніпропетровській та Харківській областях.
Суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази щодо вартості об`єктів, до яких здійснювалось постачання електричної енергії. Із наявних матеріалів справи неможливо встановити розмір шкоди окремо по об`єктам в Дніпропетровській та Харківській областях. Водночас, проаналізувавши додатки до спірних договорів щодо об`єктів електропостачання, судом встановлено, що в Дніпропетровській області електропостачання здійснювалось до 14 об`єктів, а в Харківській області до 7 об`єктів.
За таких обставин судом на етапі вирішення питання щодо підсудності справи презюмовано те, що в Дніпропетровській області знаходяться об`єкти, щодо яких здійснювалось електропостачання, у сукупній кількості вищої вартості.
З огляду на вказане, керуючись частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області вважав за необхідне передати позовну заяву Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України з додатками за виключною підсудністю за місцезнаходженням нерухомого майна вищої вартості, а саме до Господарського суду Дніпропетровської області.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, 13.07.2026 через підсистему «Електронний суд» Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2026 у справі №911/1966/26 та направити справу №911/1966/26 для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права (статей 27, 29, 30, 31 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до статей 275, 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для її скасування.
Прокурор наголошує, що спір у даній справі пов`язаний із протиправним завищенням постачальником - ТОВ «Нью Стрім Енерджі», місцезнаходження якого є Бучанський район Київської області, ціни електричної енергії за спірними договорами, що заподіяло втрат бюджету, та жодним чином не стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У даному випадку визначення підсудності з прив`язкою до «нерухомого майна» взагалі позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути застосовано, відповідно до вимог частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України. Отже, територіальна юрисдикція даного спору має визначатися за загальним правилом частини 1 статті 27, статті 29 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
За таких обставин позовна заява може розглядатись Господарським судом Київської області, оскільки місцезнаходженням відповідача - ТОВ «Нью Стрім Енерджі» є: вул. Кошова, буд. 122, приміщення 57/6, село Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область.
Також у прохальній частині апеляційної скарги прокурор просить судові витрати покласти на відповідача, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 апеляційну скаргу Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2026 у справі №911/1966/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1966/26; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
23.07.2026 матеріали справи №911/1966/26 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2026 у справі №911/1966/26, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про направлення справи за підсудністю, розгляд якої, з огляду на положення частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється апеляційним судом без повідомлення учасників справи, роз`яснено відповідачам право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, апелянту - заперечення на відзив, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.08.2026.
05.08.2026 відповідач-1 подав через підсистему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому зазначив про відсутність законних підстав у прокурора на подання даної позовної заяви до будь-якого господарського суду й про те, що поданням цього позову прокурор діяв з явним перевищенням наданих Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», та ГПК України повноважень; викладені прокурором у позовній заяві «доводи» про «завищення вартості електричної енергії за спірними договорами, що призвело до надмірного перерахування бюджетних коштів та завдання державі матеріальної шкоди» є надуманими, не відповідають фактичним обставинам укладення та виконання зазначених господарських договорів, не ґрунтуються на нормах Цивільного та Господарського кодексів України, Законах України «Про публічні закупівлі», «Про ринок електричної енергії» та інших нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини, а долучені прокурором до позовної заяви копії документів на підтвердження вказаних «доводів» не можливо вважати належними та допустимими доказами у визначенні цього поняття Господарським процесуальним кодексом України.
Щодо підсудності, то відповідач-1 зазначив, що для нього не має принципового значення, який з господарських судів, чи Київської, чи Дніпропетровської області розгляне незаконний та безпідставний позов прокурора й головним для відповідача-1 є те, щоб той чи інший суд надав належну оцінку незаконним діям прокурора, наявним доказам сторін та за результатами розгляду справи ухвалив законне та справедливе судове рішення.
Також відповідач-1 наголосив на безпідставності вимоги прокурора про покладення судових витрат на відповідача-1 й стягнення їх на користь Київської міської прокуратури, оскільки за загальними правилами господарського процесу питання про те, кому саме (якій зі сторін) належить відшкодувати витрати зі сплати судового збору за оскарження проміжних ухвал, вирішується судом у кінцевому рішенні за результатами розгляду господарського спору по суті.
07.08.2026 прокурор подав через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача-1 на апеляційну скаргу, в якому наголосив, що викладені відповідачем-1 доводи зводяться тільки до невизнання позову, що наразі не є предметом розгляду у суді. Щодо розподілу судових витрат, то прокурор зазначив, що за подання апеляційної скарги Подільської окружної прокуратури міста Києва сплачено судовий збір у сумі 2 662,4 грн. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок розподілу судових витрат. Так, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, як наголошує скаржник, аналізом вказаних норм встановлено, що сплата судового збору, в тому числі за подання апеляційної скарги, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому прокурором у апеляційній скарзі висунуто вимогу покласти судові витрати на відповідача-1, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку ухвали суду від 27.07.2026 до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд»), закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду Київської області було подано позовну заяву керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі» та Управління каналу Дніпро-Донбас про визнання недійсними договорів про постачання електричної енергії від 17.01.2022 №1701-22, від 14.04.2022 №1004/2022, від 18.04.2022 №1804-22, від 24.04.2022 №2404-22, від 08.05.2022 №0805-22, від 18.09.2022 №18/09/22, укладених між Управлінням каналу Дніпро-Донбас (код ЄДРПОУ 05387179) та ТОВ «Нью Стрім Енерджі» (код ЄДРПОУ 43091830), та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі» на користь Державного агентства водних ресурсів України коштів у сумі 67 228 303,04 грн.
При цьому позов обґрунтований тим, що в результаті порушень норм чинного законодавства відбулось незаконне завищення відповідачем-1 цін на електроенергію, що було узгоджено між відповідачами у спірних договорах, чим спричинено збитки бюджету та заподіяно шкоду інтересам держави у загальній сумі 67 228 303,04 грн у вигляді надмірно сплачених відповідачем-2 відповідачу-1 коштів за електричну енергію, поставлену на умовах спірних договорів.
Підставою для пред`явлення позову є порушення відповідачами основних принципів публічної закупівлі, що передбачені статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, максимальної економії та ефективності, статей 203, 215, 632 Цивільного кодексу України.
Отже, предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів про постачання електричної енергії та стягнення коштів, а підставою позову - незаконне завищення відповідачем-1 ціни електричної енергії.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України).
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Згідно із частинами 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.
Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма статті 27 Господарського процесуального кодексу України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.
Водночас, за умовами частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У всіх передбачених приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).
Отже, головною ознакою альтернативного виду підсудності є воля позивача у справі під час визначення конкретного господарського суду для вирішення спору по суті в межах правил, встановлених процесуальним законом.
Однією з підстав альтернативної підсудності є місцезнаходження одного з відповідачів (частина 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України).
Місцезнаходженням одного з відповідачів у даному спорі (ТОВ «Нью Стрім Енерджі», код ЄДРПОУ 43091830) є Київська область, Бучанський район село Софіївська Борщагівка, вулиця Кошова, будинок 122, приміщення 57/6.
Керівником Подільської окружної прокуратури міста Києва позовну заяву пред`явлено до Господарського суду Київської області відповідно до норм частини 1 статті 27 та частин 1, 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням відповідача, а за участю кількох відповідачів - до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, визначеними частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Так, місцевий господарський суд зазначив, що спір у даній справі має очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, оскільки електрична енергія за спірними договорами поставляється до більшості об`єктів, які розташовані в Дніпропетровській області на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, на який поширюється вимоги норми частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 надала висновок щодо застосування приписів частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, зазначила наступне.
За визначенням, що дає академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, від 27.09.2022 у справі №922/423/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 24.07.2024 у справі №910/6628/23.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Водночас, як обґрунтовано наголошує скаржник та встановлено судом апеляційної інстанції, спір у даній справі пов`язаний із протиправним завищенням постачальником - ТОВ «Нью Стрім Енерджі», місцезнаходження якого є Бучанський район Київської області, ціни електричної енергії за спірними договорами, що заподіяло втрат бюджету, та не стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Сам по собі факт постачання електричної енергії за спірними договорами до об`єктів, розташованих на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, не свідчить про виникнення спору з приводу нерухомого майна у розумінні частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Визначальним у цьому випадку є характер спірних правовідносин. Нерухоме майно не є об`єктом спірного матеріального правовідношення, а вирішення спору не передбачає встановлення, зміни чи припинення прав або обов`язків щодо такого майна. Місцезнаходження об`єктів, до яких здійснювалося електропостачання, має лише фактичне значення для виконання договорів і не визначає територіальну підсудність спору.
За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила територіальної підсудності, передбачені статтями 27, 29 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки одним із відповідачів є ТОВ «Нью Стрім Енерджі», місцезнаходженням якого є Київська область, прокурор, реалізуючи передбачене законом право вибору суду при альтернативній підсудності, правомірно звернувся до Господарського суду Київської області.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для передачі справи за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області є помилковим, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Щодо доводів відповідача-1 по суті поданого прокурором позову, то колегія суддів зазначає, що під час апеляційного перегляду ухвали суду про передачу справи за підсудністю обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтованими, ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2026 у даній справі такою, що підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд до Господарського суду Київської області.
Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом даної апеляційної скарги, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути здійснений за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті, відповідно, клопотання прокурора про покладення на відповідача-1 судових витрат за подання даної апеляційної скарги є передчасним.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.
Разом з цим, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскільки ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду до зазначено переліку не відноситься, дана постанова є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2026 у справі №911/1966/26 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2026 у справі №911/1966/26 скасувати.
Справу №911/1966/26 передати на розгляд до Господарського суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження.
Матеріали справи №911/1966/26 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко