Справа № 201/14322/25
Провадження № 2/201/1380/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
28 липня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,
за участю позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвокатки Ваніної Ю.А.,
представника третьої особи - Лащевської Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (третя особа - Комунальний заклад «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради) про повернення дитини на виховання матері,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви (з урахуванням уточнень)
ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок виниклих у 2021 році складних життєвих обставин, через несприятливі умови для проживання малолітньої дитини, мати влаштувала дитину в КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради».
24.02.2022 року під час збройного вторгнення російських військ в м. Маріуполь вихованців центру терміново евакуйовано на безпечну територію України, після - у Швейцарську Конфедерацію, де вони перебувають дотепер. На початку 2022 року мати втратила зв`язок з донькою. Згодом дізналася, що дитина знаходиться у Швейцарській Конфедерації. Натепер мати підтримує з донькою ОСОБА_3 зв`язок у вигляді регулярних відеодзвінків. Мати хоче повернути її в сім`ю, дівчинка має сестру та брата, при спілкуванні питає, коли мама забере її до себе.
У 2023 році позивачка виїхала до Європи, проживає в Норвегії, де працює та навчається, має сприятливі умови для проживання, стабільний щомісячний дохід. У жовтні 2025 року позивака приїхала до України, щоб забрати ОСОБА_3 . 28.10.2025 звернулася із заявою до Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради щодо возз`єднання родини та повернення її доньки їй на виховання.
28.10.2025 року їй стало відомо, що відносно неї порушене питання Органом опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради щодо позбавлення її батьківський прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 (справа № 263/9207/21), що унеможливлює розглянути її заяву про повернення дитини в позасудовому порядку. На адвокатський запит повідомлено, що матеріали справи № 263/9207/21 залишилися в Центральному районному суді міста Маріуполя, доступ до якого відсутній.
Відповідно до наданої інформації Т.в.о. начальника управління «Служби у справах дітей » Ірини Пройдакової - Пащенко Еліна Віталіївна влаштована в КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей « Крила надії» Маріупольської міської ради», вихованців якого 24.02.2024 року евакуйовано на відносно безпечну територію України, а після в Швейцарську Конфедерацію, де вони перебувають по теперішній час, у тому числі і ОСОБА_2 .
Про повторну подачу позовної заяви про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , інформація в управлінні «Служба у справах дітей » відсутня.
Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру судових рішень за єдиним унікальним номером справи № 263/9207/21 міститься ухвала Центрального районного суду м. Маріуполя від 20.09.2021 про відкриття провадження у справі та ухвала від 06.12.2021 про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду, рішення суду або ухвала про закриття провадження у даній цивільній справі відсутні.
Повторно питання позбавлення позивача батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_3 з лютого 2022 року компетентною установою не ініційоване.
Відповідно до Звітування щодо місця проживання та заходів від служб захисту дітей ОСОБА_4 від 28.07.2025 року з перекладом, який зроблено за заявою матері ОСОБА_5 та її батька ОСОБА_6 , який теж знаходиться в Норвегії, в інтересах дитини ОСОБА_7 , проведено Службою захисту дітей Кармой оцінку здібностей ОСОБА_8 з догляду. Оцінка включала першу зустріч, три спостереження вдома у матері, інтерв`ю з менталізації та завершальну дискусію.
Так, службою було встановлено, що ОСОБА_5 виховує доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьки ОСОБА_3 , не є подружжям, але батько живе неподалік. Він є важливою частиною життя їхньої доньки ОСОБА_9 , і вони добре співпрацюють у вихованні дітей. За інформацією батька він має в Норвегії родину та двоюрідних родичів. Служба у справах дітей не відвідувала дім батька. Батьки планують продовжити своє життя в Норвегії на дозволити дітям зростати там. І батько і мати завершили ознайомлювальний курс і розпочали курси з норвезької мови на початку серпня. ОСОБА_9 відвідує дитячий садок та ОСОБА_11 почав з серпня 2025 року. ОСОБА_5 проживає з дітьми в Авалдснесі. Дім виглядає охайним і чистим, має дві ванні кімнати та три спальні. Діти мають власні спальні. ОСОБА_9 та ОСОБА_11 мають усе необхідне з одягу, обладнання та іграшок, вони чисті та добре доглянуті. Служба у справах дітей відзначили добрі стосунки між матір`ю та дітьми. Також у зв`язку з тим, що батьки з дітьми перебувають у новій країні, з новими правилами та новим для них середовищем, Служба у справах дітей запропонувала заходи підтримки та рекомендації для позитивного розвитку дітей, на що батьки прийняли дану пропозицію.
Згідно з Кадровим повідомленням для учасників програми інтеграції в комуні ОСОБА_12 від 13.08.2025 року, виданим Інтеграційним консультантом ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримує допомогу за програмою інтеграції 21 693 крон на місяць, період виплати з 01.10.2025 року по 31.09.2027 року.
Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 станом на 03.11.2025 року є особою, стосовно якої відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні, відомості про розшук відсутні.
Натепер ОСОБА_1 проживає в Норвегії, забезпечена житлом, харчуванням та соціальним супроводом, бажає повернути доньку, оскільки її життєві обставини змінилися на краще. Та повернути дитину матері можливо тільки в судовому порядку, на підставі цього вона змушена через представника звертатися до суду.
Предмет позову
Повернути малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідач в особі представника ОСОБА_14 надав відзив на позовну заяву (а.с. 63-66), в якому вказав, що через окупацію міста діяльність Маріупольського міського центру соціальних служб (ММЦСС) призупинена, що унеможливлює проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею у відповідності до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», ст. 19 СК України. Тому надати суду подання про доцільність та/або недоцільність повернення на виховання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до своєї біологічної матері ОСОБА_1 - наразі є неможливим.
Однак, з метою об`єктивного і повного розгляду даної справи, надають лист Комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради від 06.02.2026 №25 з відповідною інформацією. Додатково звернув увагу суду на той факт, що раніше (2021 рік), Органом опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради було ініційоване питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20.09.2021 по справі №263/9207/21 відкрито провадження, а ухвалою вказаного суду від 06.12.2021 закрито підготовче провадження у даній справі, та призначено її до судового розгляду по суті на 11.01.2022, у подальшому на 24.03.2022. Але у зв`язку з повномасштабним воєнним вторгненням рф до України, та активними військовими діями у місті Маріуполі, які призвели до значного руйнування міста, можна припустити, що вищевказана справа так і не була розглянута судом, а інформація щодо ухвалення рішення по вказаній справі відсутня. Просив ухвалити рішення в найкращих інтересах дитини.
Рух справи.
Ухвалою судді від 14.11.2025 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання (а.с. 36).
Підготовче засідання закрите 16.04.2026 та справ призначена до судового розгляду (а.с. 113).
Ухвалою суду від 02.06.2026 визнано явку обов`язковою уповноваженого представника третьої особи - Комунальний заклад «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради у вчиненні процесуальної дії - надання пояснень по суті справи. Витребувано від Комунальний заклад «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради докази, які характеризують відношення дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до матері ОСОБА_1 , зокрема, але не виключно, характеристики, листи, опитування, інші письмові докази, які стосуються предмету спору (а.с. 121).
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокатка Ваніна Ю.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві просив справу розглядати без його участі.
Представник третьої особи - Лащевської Н.В. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, просила задовольнити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є біологічною матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Позивачка вказує, що у 2023 році позивачка виїхала до Європи, проживає в Норвегії, де працює та навчається, має сприятливі умови для проживання, стабільний щомісячний дохід. У жовтні 2025 року позивака приїхала до України, щоб забрати ОСОБА_3 . 28.10.2025 звернулася із заявою до Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради щодо возз`єднання родини та повернення її доньки їй на виховання.
Встановлено, що позивачка має дозвіл на тимчасове проживання в Норвегії ( НОМЕР_1 ), виданий Дирекцією з питань міграції. Термін дії: Виданий 11.01.2025, дійсний до 10.01.2026 (а.с. 12).
Як видно з Рішення та повідомлення комуни Кармей про участь у програмі інтеграції (від 13.08.2025 та 20.08.2025) ОСОБА_15 прийняла рішення про залучення ОСОБА_5 до програми інтеграції на термін з 01.09.2025 по 31.08.2027. Призначено щомісячну інтеграційну допомогу в розмірі 21 693 норвезьких крон на місяць (до оподаткування) з 01.10.2025 по 31.09.2027. Зазначено конкретне місце проживання матері: АДРЕСА_1 . Рішення підтверджує фінансову спроможність матері, її інтеграцію в норвезьке суспільство та наявність постійного житла (а.с. 20-22).
Згідно Звітування Служби з питань захисту дітей та молоді муніципалітету Кармей (від 28.07.2025) - склад сім`ї та обставини: Зазначено, що мати виховує доньку ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та сина ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а батько дітей ( ОСОБА_16 ) мешкає неподалік і бере участь у вихованні. Житлові умови: Мати з дітьми мешкає в будинку в Авалдснесі (три спальні, дві ванні кімнати). Дім охайний, діти доглянуті, мають усе необхідне (одяг, іграшки) та відвідують дитячий садок. Оцінка батьківських здібностей - проведено зустрічі, спостереження та інтерв`ю. Відзначено добрі стосунки між матір`ю та дітьми. Служба запропонувала консультативну підтримку щодо адаптації та емоційного догляду за дітьми в нових умовах. Позитивно характеризує матір як таку, що створила належні побутові та емоційні умови для виховання дітей (а.с. 15-16).
Згідно із Витягом з інформаційно-аналітичної системи МВС України від 03.11.2025 станом на 03.11.2025 року стосовно ОСОБА_1 відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність незнятої/непогашеної судимості чи перебування у розшуку відсутні (а.с. 29).
У 2021 році позивачка влаштувала дитину в КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради».
24.02.2022 року через збройну агресію рф центр евакуйовано у Швейцарську Конфедерацію, де дитина перебуває натепер.
Відповідно до відповіді Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради № 31-3890-31.1 від 05.11.2025 дитина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) була влаштована до КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» 09.02.2021 за заявою матері. 24.02.2022 дітей терміново евакуйовано з Маріуполя, наразі вони перебувають у Швейцарії. Повідомлено, що інформація про повторну подачу позовної заяви про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав у службі відсутня (а.с. 28).
28.10.2025 року їй стало відомо, що відносно неї порушене питання Органом опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради щодо позбавлення її батьківський прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 (справа № 263/9207/21), що унеможливлює розглянути її заяву про повернення дитини в позасудовому порядку. На адвокатський запит повідомлено, що матеріали справи № 263/9207/21 залишилися в Центральному районному суді міста Маріуполя, доступ до якого відсутній.
Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру судових рішень за єдиним унікальним номером справи № 263/9207/21 міститься ухвала Центрального районного суду м. Маріуполя від 20.09.2021 про відкриття провадження у справі та ухвала від 06.12.2021 про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду, рішення суду або ухвала про закриття провадження у даній цивільній справі відсутні (а.с. 30-31).
Суду надано Звіт про результати моніторингу сеансів відеозв`язку та динаміки відновлення дитячо-материнських зв`язків від 08.06.2026 року, підписаний директоркою КЗ «Крила надії» Н. Лещевською та психологом ОСОБА_17 , супровідним листом Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради від 01.06.2026 № 1/06 (а.с. 128 - 132), згідно із яким: передісторія та підготовчий етап (травень 2023 - квітень 2024): Розгляд питання організації відеозв`язку розпочався у травні 2023 року. Залучена міждисциплінарна команда фахівців підготувала безпечні умови спілкування з урахуванням висловленого занепокоєння швейцарської сторони щодо можливого психоемоційного навантаження на дитину.
Етап первинного контакту та адаптації (квітень - грудень 2024): Перший сеанс відбувся 25.04.2024 у присутності директорки закладу; мати поводилася доброзичливо й емоційно стабільно. 27.04.2024 матері надано фахову психологічну консультацію щодо стану здоров`я та розвитку ОСОБА_3 . Подальші дзвінки проходили 1 раз на тиждень (до 30 хв). Поодинокі випадки відсутності матері на зв`язку у 2024 році були об`єктивно зумовлені її переїздом до іншої країни та тимчасовими технічними проблемами з покриттям.
Етап стабілізації та формування прив`язаності (січень 2025 - теперішній час): Відзначається систематичний вихід матері на зв`язок, високий рівень її батьківської відповідальності (заздалегідь узгоджувала графік із роботодавцем, який надавав їй окрему кімнату для дзвінків). Під час розмов ОСОБА_3 познайомилася з молодшими сестрою та братом, а мати дистанційно ознайомила доньку з її майбутнім житлом (показала кімнату, ліжко, іграшки), що зняло страх невідомого.
Поточний психоемоційний стан: ОСОБА_18 відчуження та первинна скутість повністю нівельовані. ОСОБА_3 спокійно, впевнено та комфортно спілкується з матір`ю. Протягом останніх трьох місяців вихователі фіксують, що під час вечірнього засинання дівчинка часто згадує маму та висловлює усвідомлене бажання повернутися до родини. Зроблено висновок про сформовану стійку дитячо-материнську прив`язаність та інтеграцію образу матері як фігури безпеки й любові.
Документи Служби у справах дітей муніципалітету ОСОБА_12 (Норвегія) щодо закриття справи та оцінки стану дитини ОСОБА_9 (Документ № 34 від 06.02.2026 та 10.02.2026, контактна особа ОСОБА_19 ):
Заключна бесіда з батьками (від 06.02.2026): Мати ( ОСОБА_20 ) висловила бажання завершити співпрацю із сімейним консультантом, оскільки має достатню підтримку від оточення. Зазначено про добру співпрацю між матір`ю та батьком ОСОБА_9 ( ОСОБА_21 ) і про їхні спільні зусилля щодо повернення старшої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_22 . Вказано, що перед Різдвом мати їздила до України для врегулювання питань, пов`язаних із судовим процесом.
Побут та зайнятість матері: ОСОБА_23 життя матері оцінено як насичене та добре: вона вивчає норвезьку мову і щосереди проходить практику в будинку для літніх людей «Норхейм». У сім`ї встановлено чіткий розпорядок та структуру. Мати проводить із дітьми багато часу, бере їх на плавання, гуляє з ними як наодинці, так і з іншими сім`ями.
Інформація з дитячого садка та стан розвитку ОСОБА_9 (від 10.02.2026): Після повернення з України мати провела бесіду із садком щодо умов відвідування. Педагогічний керівник зазначив, що ОСОБА_9 швидко відновила мовні навички та включилася в групу. Дівчинка описується як усміхнена, задоволена, рішуча, з позитивним розвитком, яка прагне багатьох речей робити самостійно та виконує завдання, що перевищують її віковий рівень.
Зазначено, що мати й батько мають дуже добру співпрацю у вихованні ОСОБА_9 , батько проводить із донькою час у вихідні та будні дні, забирають дитину із дитячого садка окремо або разом.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засідання надала особисто аналогічні позову пояснення та зазначила, що вона дійсно часто спілкується із дитиною, між ними встановився психоемоційний контакт, вона бажає повернути доньку в сім`ю, для чого створила всі необхідні умови.
Директорка закладу КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» ОСОБА_24 (третя особа) надала особисто пояснення щодо відносин позивачки із дитиною та процесу спілкування. Зазначила, що діти КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» перебувають у Швейцарській Конфедерації з 2022 року, зокрема ОСОБА_2 - з серпня 2022 року, а евакуація з Маріуполя відбулася 24 лютого 2022 року. ОСОБА_3 була влаштована до закладу за заявою матері у зв`язку зі складними життєвими обставинами. Після приїзду до Швейцарії мати розшукала заклад і звернулася з проханням надати можливість спілкуватися з дитиною. У зв`язку з місцевими умовами Швейцарської Конфедерації було виконано всі вимоги для початку спілкування, і перше спілкування розпочалося у квітні 2024 року. Щодо динаміки стосунків та психологічного контакту, то з квітня 2024 року по теперішній час мати регулярно спілкується з дитиною. Якщо перші зустрічі були беземоційними і ОСОБА_3 не проявляла інтересу до матері (оскільки довго її не бачила і не знала, хто вона), то після наданих психологом консультацій взаємозв`язок ставав кращим. На теперішній час між дитиною та матір`ю встановився певний емоційний зв`язок: дитина запитує про матір, коли та не може вийти на зв`язок. Зі слів психолога, мати дуже відповідально ставиться до виходу на зв`язок. Проживаючи та працюючи у Норвегії, вона заздалегідь ставить до відома своє керівництво, яке також відповідально ставиться до цього та надає їй можливість виходити на зв`язок виключно для спілкування з дитиною.
Директорка вважає, що передача дитини її біологічній, рідній матері буде виключно в інтересах дитини. Надала додаткові пояснення щодо молодшої дитини та психоемоційного стану. Мати показала, де буде проживати дитина, та намагалася створити добрі емоційні стосунки між нею та її молодшою донькою, які також спілкувалися між собою. Психоемоційний контакт з матір`ю та з молодшою дитиною є встановленим і на сьогоднішній день дуже гарним, дитина чекає, коли поїде додому. Між дітьми також встановлений емоційний контакт.
Також зазначила, що за період перебування у Швейцарії близько 50 дітей вже вибули до України, оскільки Швейцарія не перешкоджає вибуттю дітей за українським законодавством та визнає надані Україною документи. Після отримання рішення суду швейцарське керівництво буде повідомлено про це, після чого впродовж 10 робочих днів воно повідомить комуну та відповідні структури Швейцарської Конфедерації про вибуття дитини. Фактичне вибуття дитини відбуватиметься у Консульстві України у Швейцарській Конфедерації, де буде підписано акт передачі дитини її біологічній матері із зазначенням адреси проживання матері (зокрема адреси в Норвегії на підставі наданих матір`ю документів). Оскільки заклад є українським, дитина вибуватиме в рамках українського законодавства, і жодних перешкод з боку Швейцарії за весь час не виникало.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.
За змістом положень частин сьомої, восьмої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Піклування про дітей, як вразливих осіб, визнається на міжнародному рівні важливим завданням для кожної держави. Взяті державами зобов`язання, що випливають зі змісту міжнародних договорів, свідчать про наявність стандартів захисту дітей, забезпечення яких повинно покладатися на національні органи.
Частиною другою статті 2 Конвенції ООН про права дитини передбачено, що держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї.
Частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ефективний захист та піклування про дітей на національному рівні передбачає наявність належної законодавчої бази та системи органов, на які будуть покладені відповідні завдання. Роль національних судів полягає у перевірці того, чи не відбувається втручання в сімейне життя з метою захисту дітей незаконно або з використанням методів, що є непропорційними у конкретній ситуації.
Частинами першою, другою статті 9 Конвенції ООН про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Право на повагу до сімейного життя гарантовано згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, що передбачає захист, перш за все, від свавільного втручання у сімейне життя з боку держави.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Втручання у сімейне життя може мати місце виключно у випадках, передбачених частиною другою статті 8 Конвенції. Саме чітке дотримання цих вимог - наявність легітимної мети, втручання згідно з законом та його необхідність у демократичному суспільстві (пропорційність) - виправдовує застосування заходів та відмежовує від ситуацій, коли має місце порушення статті 8 Конвенції.
Кожен випадок, у якому сімейне життя зазнає втручання з боку держави, повинен бути проаналізований за відповідним алгоритмом. Це обов`язок в першу чергу національних органів. Мета - захист прав дітей - не може виправдати будь-яке втручання, що здійснюється не на підставі закону та/або не є пропорційним.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13) та у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) зауважено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини, залежно від їх характеру та серйозності, можуть перевищувати інтереси батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
За частиною першою статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.
Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.
Будь-які відомості щодо наявності (в тому числі інших) підстав, передбачених статтею 170 СК України для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини позивачеві, в матеріалах справи відсутні.
Частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 створила всі належні матеріальні, побутові та психологічні умови для проживання й виховання доньки, відновила стійкий психоемоційний контакт з дитиною, а будь-які причини чи обставини, що перешкоджали виконанню нею батьківських обов`язків, повністю відпали, суд доходить висновку, що повернення малолітньої ОСОБА_2 на виховання матері повністю відповідає найкращим інтересам дитини (ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 170 СК України).
За таких обставин позов про повернення дитини підлягає правовому та фактичному задоволенню в повному обсязі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дітей і повернення їх тому, з ким вони проживали.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення в частині повернення малолітньої дитини на виховання матері.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 4 ст. 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (третя особа - Комунальний заклад «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради) про повернення дитини на виховання матері - задовольнити.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на виховання малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться у Комунальному закладі «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради.
Допустити негайне виконання цього рішення в частині повернення дитини на вихованні матері.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складений 28 липня 2026 року.
Суддя О.С. Наумова