Справа № 932/6215/26
Провадження № 2-з/201/110/2026
УХВАЛА
01 вересня 2026 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Демидова С.О., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінгл Авто», про розірвання договору та повернення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінгл Авто», про розірвання договору та повернення грошових коштів.
04 серпня 2026 року представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про забезпечення позову в якій просили суд:
-Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешт на автомобіль марки Peugeot Partner L2 1.5 BHDi 130 АТ8, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2025 року випуску, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), але фактично знаходиться на території та у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНГЛ АВТО".
-Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІНГЛ АВТО" (ЄДРПОУ 37454127), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, продажу, передачі в оренду, лізинг, заставу, утилізацію, демонтаж або зміну комплектації вказаного автомобіля (VIN-код НОМЕР_2 ).
-Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНГЛ АВТО" (ЄДРПОУ 37454127) забезпечити належне зберігання та зберегти у незмінному стані демонтований під час гарантійного ремонту автомобіля марки Peugeot Partner L2 1.5 BHDi 130 AT8, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2025 року випуску (згідно з нарядом-замовленням N? CA00048736 від 25.05.2026 р.) старий двигун (номерний агрегат) у зборі - незалежно від його фактичного місця перебування, знаходження на іншій сервісній станції чи уповноваженому підприємстві (сервісному центрі) - до завершення судового розгляду справи та безперешкодного надання його для проведення судової автотехнічної експертизи.
В обгрунтування заяви зазначив, що 25 травня 2026 року на спірному автомобілі відповідач здійснив повну заміну основного агрегату автомобіля - двигуна у зборі, після чого відповідач офіційно інформував позивача про перебіг подій та стан транспортного засобу та наголошував на необхідності забрати автомобіль з огляду на ризики в умовах воєнного стану. Оскільки предметом позову є розірвання договору купівлі - продажу транспортного засобу та повернення грошових коштів, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
Відповідно до наказів від 09 червня 2026 №326-в, №327-в, №328-в суддя перебувала у щорічній відпустці з 27 липня 2026 року по 28 серпня 2026 року включно
Ознайомившись із доводами заяви про забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.
При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А у пункті 4 даної постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно із ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Предметом позову є вимоги про розірвання договору купівлі - продажу автомобіля та стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача в розмірі 1 120 000 грн.
У заяві про забезпечення позову просить суд вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешт на спірний автомобіль, заборонити відповідача, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, продажу, передачі в оренду, лізинг, заставу, утилізацію, демонтаж або зміну комплектації вказаного автомобіля та зобов?язати відповідача забезпечити належне зберігання та зберегти у незмінному стані демонтований під час гарантійного ремонту автомобіля старий двигун.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Покликання позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та базуються лише на припущеннях та не підтверджено жодними доказами. Доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
Отже, у заяві про забезпечення позову не зазначені обставини, які свідчать про те, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення судом зазначених вимог, належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставини надано не було.
Беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, з огляду на те, що заявник не довів наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про задоволення позову, суд вважає, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116, 149, 150, 260 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінгл Авто», про розірвання договору та повернення грошових коштів, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.О. Демидова