УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/689/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі - Університет, скаржник)
на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (далі - ТОВ "Овіс Трейд")
до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Університет 18.08.2026 через Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 у справі № 922/689/26 повністю, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Овіс Трейд" до Університету про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 126 від 30.05.2025, а саме: суми боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 387 316,08 грн; витрат з оплати судового збору в розмірі 4 647,79 грн. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 у справі № 922/689/26.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 для розгляду справи № 922/689/26 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Власова Ю.Л., Бенедисюка І.М..
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026.
З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ "Овіс Трейд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Університету про стягнення 387 316,08 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу №126 від 30.05.2025.
Господарський суд Харківської області рішенням від 25.05.2026 у справі № 922/689/26, яке Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.08.2026 залишив без змін, позов задовольнив; стягнув з Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" суму боргу за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 126 від 30.05.2025 у розмірі 387 316,08 грн, та судовий збір у розмірі 4 647,79 грн.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги Університету в контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 встановлює прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 328,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі № 922/689/26 є стягнення 387 316,08 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2026 рік - 1 664 000,00 грн).
Верховний Суд звертає увагу, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
У частині четвертій статті 11 ГПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48)" вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Разом з тим Верховний Суд також враховує позицію, висловлену ЄСПЛ в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Колегія суддів виходить з того, що скаржник у цій справі розумів або мав розуміти, що вказана справа не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, застосування наявності / відсутності у касаційній скарзі випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є передбачуваним.
У касаційній скарзі Університет зазначає, що у цьому випадку висновки суду першої інстанції, підтримані судом апеляційної інстанції, щодо застосування положень статті 617 Цивільного кодексу України, із посиланням на відповідні висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки суд в оскаржуваному рішенні виходив з наявності факту порушення Університетом положень Договору про постачання електричної енергії споживачу № 126 від 30.05.2025 в частині строків оплати за поставлену Університету електроенергію, натомість Університетом не було порушено умов Договору № 126, оскільки сукупність умов, передбачених Договором №126, які зумовлювали виникнення в Університету обов`язку з оплати електричної енергії за розрахунковий період у визначені строки, - не настала, що виключало його порушення (неналежне виконання) з боку Університету; як підставу касаційного оскарження, на якій ним подається касаційна скарга, визначає пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України не є доводами та аргументами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, підтверджують наявність випадку, який дає право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. У свою чергу Суд зауважує, що скаржником не наведено переконливих аргументів щодо різного тлумачення застосування норми права судовими інстанціями та необхідності у формуванні чи наявної суперечливості у практиці касаційного суду (касаційних судів).
Судом взято до уваги: предмет позову, підстави заявлених позовних вимог, обставини справи, нормативно правове регулювання спірних правовідносин, складність справи та факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, скаржник не продемонстрував наявність виключних випадків, які за положеннями ГПК України могли вимагати касаційного перегляду справи.
Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї зі сторін є звичайним передбачуваним процесом.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначив жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які передбачають випадки касаційного оскарження як виключення із загального правила, з огляду на те, що ця справа є справою з ціною позову, що є менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що, визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Отже випадки, з яких би вбачалась необхідність перегляду цієї справи Верховним Судом, у касаційній скарзі з огляду на вищенаведені мотиви не наведені.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи вищезазначене, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 у справі № 922/689/26, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, викладене у касаційній скарзі клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень не розглядається.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 у справі № 922/689/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов