УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/3276/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Львівської області у справі від 15.09.2025 у справі
за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс"
про стягнення 1 368 854,21 грн,
ВСТАНОВИВ:
11.08.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Львівської області у справі від 15.09.2025 у справі № 914/3276/24. Вказана касаційна скарга була подана 11.08.2026 через підсистему "Електронний суд".
У касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс" виклало клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги та клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду Львівської області у справі від 15.09.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі №914/3276/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтаранс", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій із цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.
Водночас, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтранс" у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Проте при цьому скаржник не зазначає та не обґрунтовує підстав касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Львівської області у справі від 15.09.2025 у справі № 914/3276/24, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження чи доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам скаржник не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки наведене свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно із частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.09.2025, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі № 914/3276/24, позов керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс" на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 1 012 528,17 грн безпідставно збережених коштів, 280 747,05 грн інфляційних втрат, 75 578,99 грн 3 % річних.
У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі від 15.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі № 914/3276/24 і залишити позов без розгляду повністю. Отже, скаржник оскаржує судові рішення в частині стягнення грошових коштів у розмірі 1 368 854,21грн, а тому відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" 1,5 % ціни позову становить 20 532,81 грн.
Ураховуючи наведене, скаржник мав сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення в розмірі 32 852,50 грн, розрахованому за формулою: 20 532,81 х 200 % х 0,8, де: 20 532,81 грн - 1,5 % від ціни позову; 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги; 0,8 - коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтранс" в якості доказу сплати судового збору додало до касаційної скарги платіжну інструкцію від 30.07.2026 № 1945 на суму 26 282,00. Отже, судовий збір сплачено не в повному розмірі.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Верховний Суд установив, що відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України останнім днем строку на оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі № 914/3276/24 було 21.07.2026.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтранс" подало касаційну скаргу 11.08.2026 через підсистему "Електронний суд", тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги. У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області у справі від 15.09.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі № 914/3276/24.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що вперше касаційну скаргу в цій справі було подано 30.07.2026. Однак зазначену касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 06.08.2026 у справі № 914/3276/24 на підставі пункту 1 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якого касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Скаржник зазначає, що документи, які підтверджували повноваження адвоката, що підписав уперше подану касаційну скаргу, знаходились у матеріалах справи; заявник очікував на можливість ознайомлення суду касаційної інстанції з документами, що підтверджують повноваження адвоката, та документами, що підтверджують повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс". Скаржник стверджує, що на момент подання касаційної скарги заявник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс" володіли процесуальною дієздатністю. З урахуванням наведеного скаржник просить вважати таку підставу для поновлення строку на подання касаційної скарги поважною.
Крім того, на думку скаржника, поважною причиною для пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень є те, що тільки 20.07.2026 забезпечено загальний доступ до ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду про прийняття до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2047/25 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026. Саме ця ухвала, як стверджує скаржник, стала основною підставою для подання касаційної скарги в цій справі.
Ураховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтранс" просить Суд визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити пропущений строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області у справі від 15.09.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі № 914/3276/24.
Розглянувши наведені доводи скаржника, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно із частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зміст наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, саме на заявника покладається обов`язок доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання чи громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку із чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам судового процесу перед іншими призведе до порушення вказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наведене повністю узгоджується із правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Однак скаржник в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не навів причин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення ним процесуальної дії в частині усунення недоліків вперше поданої касаційної скарги.
Зокрема, скаржник, посилаючись на наявність у матеріалах справи документів, що підтверджують повноваження представника, який підписав уперше подану касаційну скаргу, не наводить поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження при першому зверненні з касаційною скаргою та не надає доказів отримання оскаржуваної постанови скаржником.
Крім того, Суд не може взяти до уваги посилання скаржника на забезпечення 20.07.2026 загального доступу до тексту ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/2047/25, оскільки наведені обставини не можуть вважатися непереборними й такими, що мають об`єктивний характер.
Ураховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтранс" в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не навело причин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення ним процесуальної дії в частині усунення недоліків вперше поданої касаційної скарги.
Оскільки скаржник в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не навів причин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та були би пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення ним процесуальної дії, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження визнається Судом необґрунтованим, а підстави, викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження - неповажними.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтранс" необхідно подати до суду касаційної інстанції:
- касаційну скаргу в новій редакції, в якій слід зазначити та обґрунтувати підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1- 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- докази сплати судового збору в розмірі недоплаченої суми - 6570,50 грн за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір";
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому слід навести підстави для його поновлення, з наданням доказів на підтвердження наведених у ньому обставин.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтранс" буде відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Львівської області у справі від 15.09.2025 у справі № 914/3276/24 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини 9 статті 42 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2025 у справі № 914/3276/24 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак