Номер провадження 2/754/7844/26
Справа №754/5716/26
РІШЕННЯ
Іменем України
31 серпня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 15 752,00 грн,
Стислий виклад позицій сторін
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА", звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 64502440 від 22.01.2022 в розмірі 15 752,00 грн, яка складається з 4 400,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 11 352,00 грн заборгованості за відсотками
Позивач набув право вимоги до Відповідача на підставі договору факторингу.
Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.
18 травня 2026 року Відповідач засобами підсистеми "Електронний суд" звернувся до Суду з заявою про застосування строку позовної давності, у якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку зі спливу строку позовної давності.
УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
22.01.2022 ТОВ "ФК "ІРБІС" (Первісний кредитодавець) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про надання фінансового кредиту № 64502440 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідач підписав договір про надання кредиту електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 789038.
Відповідно до умов договору Відповідач отримав кредит у розмірі 4 400,00 грн, строком на 90 днів, з процентною ставкою у пільговий період 2% (30 днів з 22.01.2022 по 21.02.2022) та стандартною процентною ставкою 3% (60 днів з 22.02.2022 по 22.04.2022) (п. 3.1., п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. Договору).
Первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі 22.01.2022 о 19:39 перерахував суму коштів у розмірі 4 400,00 грн на банківську картку Відповідача № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - НОМЕР_2 . Факт перерахування коштів підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №3152_251021114114 від 21.10.2025.
Суд, оцінюючи надані Позивачем докази, визнав, що довідка, видана фінансовою компанією (суб`єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг) є належним доказом. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між кредитором і Відповідачкою, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Така довідка у сукупності з електронним договором є належним первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки вона містить відомості про здійснену операцію.
Суд, ураховуючи принцип змагальності, бере до уваги також відсутність будь-яких заперечень щодо вказаних обставин зі сторони Відповідача, а також те, що укладенню договору передувала ідентифікація Відповідача, який самостійно вказав номер картки, на яку необхідно перерахувати кошти.
Відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк.
Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Суд перевірив розрахунок заборгованості з процентів, наданий Позивачем, і встановив, що Позивач нарахував проценти у загальному розмірі 11 352,00 грн за період користування кредитом з 22.01.2022 по 22.04.2022 (90 днів), який відповідає строку кредитування. Суд визнає його арифметично вірним, таким, що відповідає умовам договору та здійснений у межах строку кредитування.
Відповідач просить застосувати строк позовної давності.
Суд, розглядаючи питання спливу строку позовної давності, виходить з такого.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина першої статті 257 ЦК України). Для зобов`язань з визначеним строком виконання, як у цьому випадку, перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).
У цій справі строк кредитування закінчився 22.04.2022. Отже, перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами Позивача про стягнення заборгованості розпочався 23.04.2022.
Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023 (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)). В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану з 24.02.2022 до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився (пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)).
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)).
Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", що набрав законної сили 04.09.2025, виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).
Перебіг позовної давності за вимогами Позивача розпочався 23.04.2022, тому станом на момент введення воєнного стану трирічний строк не сплив. Його перебіг спочатку продовжувався на час дії карантину та воєнного стану, а з 30.01.2024 до 04.09.2025 був законодавчо зупинений.
З огляду на те, що обчислення строку позовної давності було відновлено 04.09.2025, станом 19.03.2026 - на дату звернення Позивача до суду із цим позовом трирічний строк позовної давності не сплив.
За наведених обставин доводи Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Керуючись принципом змагальності, Суд визнав, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 4 400,00 грн та процентів у сумі 11 352,00 грн є обґрунтованими та доведеними Позивачем.
Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги
Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).
Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права. ТОВ "ФК "ІРБІС" відступило право вимоги Позивачу (Договір № 01092025/01 від 01.09.2025).
Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договорів факторингу.
До Позивача, нового кредитора, перейшли права Первісного кредитора щодо права вимоги. Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним договорами факторингу та актом прийому-передачі Реєстру Боржників та витягом із додатку №1 до Договору факторингу.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд задовольнив позовні вимоги повністю, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).
Позивач просить відшкодувати 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях): договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, додаткову угоду № 64502440 від 16.02.2026, детальний опис робіт, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, акт надання послуг від 16.02.2026 на підтвердження факту надання правничої допомоги, відповідно до якого Позивачу надані такі послуги: письмова консультація клієнта - 500,00 (0,5 год), правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів Позивача - 1 500,00 грн (1 год), складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок заборгованості суми судових витрат - 3000,00 грн (2 год); формування додатків до позовної заяви - 500,00 грн (0,5 год).
Відповідач не доводив неспівмірності витрат, не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).
Зокрема, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (пункти 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
У цій справі Суд, беручи до уваги ціну позову, суму кредиту, вважає, що заявлений Позивачем розмір витрат є не пропорційним до предмета спору та ціни позову. Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Зокрема, цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства.
Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідач - фізична особа, який отримав споживчий кредит у розмірі 4 400,00 грн, а також нараховану суму процентів, Суд вирішив, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 500,00 грн є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідача.
З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 3 500,00 грн. Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об`єктивно необхідних витрат Позивача, відповідає принципам пропорційності та розумності.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 752,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. Загальна сума до стягнення 21 914,40 грн.
Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ 39493634; IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ "КБ "АКОРД БАНК", МФО: 380634) ).
Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 31.08.2026.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО