ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 687/6/26
Провадження № 22-ц/820/1953/26
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Сурник І.О.,
з участю позивача та його представника,
представника відповідача,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 01 червня 2026 року, суддя Горобець Н.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чемеровецької селищної ради, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини,
встановив:
В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Чемеровецької селищної ради, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_3 , яка була одружена з ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення, гараж та дві земельні ділянки.
Вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки більше п`яти років спільно проживала з ним та вела спільний побут, шляхом подачі 16 червня 2025 року заяви до приватного нотаріуса.
В померлого ОСОБА_4 відсутні родичі першої, другої та третьої черг спадкування.
Вона є рідною сестрою дружини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та на прохання останньої в вересні 2019 року переїхала проживати до них.
Починаючи з вересня 2019 року і до дня смерті ОСОБА_4 вона без реєстрації проживала за адресою: АДРЕСА_1 , вела з подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спільне господарство, обробляла город, сплачувала комунальні послуги, брала участь в спільних витратах на продукти харчування.
Коли померла ОСОБА_5 вона здійснювала організацію її поховання. Після смерті сестри вона продовжила проживати з ОСОБА_4 , доглядала за ним.
Заявник просила суд встановити факт її проживання з померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 однією сім`єю не менше як п`ять років, починаючи з вересня 2019 року до часу відкриття спадщини.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 01 червня 2026 року у позові відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставин щодо її проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_4 понад п`ять років до часу відкриття спадщини, з вересня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі змісту наданих позивачем доказів неможливо встановити обставин щодо того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом п`яти років до часу відкриття спадщини мали спільний бюджет, збирали чи витрачали кошти на спільні потреби, мали взаємні права та обов`язки, тобто, що вони дійсно, реально проживали однією сім`єю з вересня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити її позовні вимоги та здійснити перерозподіл судових витрат.
На обґрунтування скарги послалася на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Ствердила, що поданими нею до суду доказами підтверджено, що у вересні 2019 року, на прохання своєї рідної сестри ОСОБА_5 , вона переїхала до будинку, в якому проживали сестра та її чоловік, за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку з погіршенням стану здоров'я через хворобу подружжя потребувало постійної допомоги у веденні господарства та догляду за ними.
З вересня 2019 року до дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 , тобто понад 5 років ОСОБА_1 безперервно проживала разом із подружжям, вони вели спільне господарство, брала участь у витратах на утримання житла, забезпечувала придбання продуктів харчування, лікарських засобів та інших речей, здійснювала догляд за будинком, присадибною ділянкою та домашнім господарством, забезпечувала повсякденний догляд за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Також вказала на неправильність рішення суду в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 грн, оскільки такі витрати, на думку позивача, є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом витраченого часу адвокатом відповідача на надання правничої допомоги у даній справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказала, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено докази у справі, ухвалене судове рішення є законним та обґрунтованим.
В суді позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримала рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників справи, враховуючи зміст позовних вимог та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 03 грудня 1972 року, про що виконавчим комітетом Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області зроблено актовий запис №45 (т. 1, а.с. 120).
ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_5 , що підтверджується даними свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 11 зворотній бік, 12).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Чемеровецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис №156 від 08 травня 2024 року (т. 1, а.с. 13).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 листопада 2024 року, виданого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Косінською Н.А., ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом майна ОСОБА_5 , а саме, земельної ділянки площею 0,9998 га, яка розташована на території Свіршковецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0013.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Чемеровецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (т. 1, а.с. 20).
16 червня 2025 року приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Косінською Н.А., за заявою ОСОБА_2 заведено спадкову справу №80/2025 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16 червня 2025 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_1 , якій приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Косінською Н.А. було відмовлену у прийнятті заяви з причин не долучення доказів спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 протягом п`яти років.
ОСОБА_4 був отримувачем соціальних послуг, на підставі заяви якого від 06 квітня 2023 року про надання соціальних послуг та на підставі висновку оцінки потреб особи від 22 травня 2024 року ОСОБА_4 призначено соціальні послуги та сплановано індивідуальний графік, згідно з яким призначено надавача соціальних послуг ОСОБА_6 , визначено графік її роботи.
Як вбачається зі змісту довідки №333 від 15 липня 2025 року, виданої старостою сіл Вишнівчик, Завадівка, Слобідка-Скіпчанська Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснювала догляд за ними, вела спільне господарство, обробляли земельну ділянку в період з 2019 року по даний час. Довідка видана по місцю вимоги на підставі свідчень свідків (т. 1, а.с. 16 зворотній бік).
Згідно з довідкою №562 від 16 грудня 2025 року, виданою т.в.о. старости сіл Вишнівчик, Завадівка, Слобідка-Скіпчанська, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводили похорон ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 17).
В матеріалах справи наявна копія справи отримувача соціальних послуг Весни В.І., в якій, зокрема, міститься заява ОСОБА_4 від 06 квітня 2023 року про надання соціальних послуг, акти обстеження матеріально-побутових умов від 07 квітня 2023 року та від 06 травня 2025 року, витяг з погосподарської книги від 07 липня 2023 року, згідно з яким за адресою: АДРЕСА_1 , разом проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу з погосподарської книги від 22 травня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_4 .
Як вбачається зі змісту акту оцінки потреб сім`ї від 06 квітня 2023 року, з сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніхто не проживає, вони спілкуються з сусідами та сестрою дружини, будинок в задовільному стані, намагаються прибирати, але потребують допомоги.
Згідно з висновком оцінки потреб особи від 07 квітня 2023 року, ОСОБА_4 потребує допомоги у ведені домашнього господарства, психологічної підтримки, допомоги в самообслуговуванні.
Згідно з актом оцінки потреб сім`ї від 22 травня 2024 року, ОСОБА_4 проживає один, спілкується з сусідами та сестрою дружини, будинок в задовільному стані, намагається прибирати, але потребує допомоги.
Згідно з висновком оцінки потреб особи від 22 травня 2024 року, ОСОБА_4 потребує допомоги у ведені домашнього господарства, допомоги в самообслуговуванні, приготуванні їжі, виклик лікаря.
Свідок ОСОБА_7 в суді пояснив, що проживав по сусідству з ОСОБА_4 , приходив до нього в гості, допомагав переказувати кошти на оплату комунальних послуг. Часто бачив там ОСОБА_1 , яка пригощала його, допомагала по господарству, однак не може ствердити, що остання там поживала постійно.
Свідок ОСОБА_8 , яка була сусідкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підтвердила суду, що ОСОБА_1 проживала з сестрою та її чоловіком з 2019 року, допомагала їм, їздила у лікарню. Їй не відомо щодо наявності у них спільного бюджету.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 та доглядала за ним, працювала на городі.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що неодноразово бачила ОСОБА_1 за місцем проживання ОСОБА_5 , з якою вона товаришувала. Після смерті останньої, ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_11 (племінниця ОСОБА_1 ) суду пояснила, що ОСОБА_1 після смерті батьків постійно проживала з сім`єю сестри ОСОБА_5 , допомагала їй по господарству, вони мали спільний бюджет, проводили ремонтні роботи у будинку.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що товаришувала із сім`єю ОСОБА_4 , їздила до них в гості. Після смерті ОСОБА_5 періодично бачила ОСОБА_1 за місцем проживання ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що працює завідуючою сектором соціальної допомоги вдома Чемеровецької селищної ради. В квітні 2023 року до них звернувся ОСОБА_4 з заявою про надання соціальних послуг. За наслідками розгляду документів йому було призначено соціального робітника. Після смерті дружини ОСОБА_4 звернувся із заявою, щоб соціальний робітник проходила частіше. Вона спілкувалася особисто по телефону з ОСОБА_4 , розпитувала про роботу соціального робітника.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що протягом 2023-2025 років була соціальним робітником і допомагала подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , купувала їм продукти харчування, допомагала по господарству. Після смерті ОСОБА_5 почала приходити частіше. Бачила за місцем проживання ОСОБА_4 як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 .
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 2 ст. складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Тлумачення вказаних норм права дає підстави для висновку, що для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18), та Верховним Судом у постановах: від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц (провадження №61-43735св18); від 10 жовтня 2019 року у справі №520/8495/17 (провадження №61-7058св19); від 17 жовтня 2019 року у справі №712/1294/17 (провадження №61-34351св18); від 09 січня 2020 року у справі №186/421/17 (провадження №48280св18); від 09 червня 2021 року у справі №346/5702/18 (провадження №61-17111св20).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, дослідивши наявні в справі докази дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів її проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, зокрема, на підтвердження ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
При цьому, показання свідків, які зазначили про спілкування зі спадкодавцем, оброблення городу, періодичну допомогу по господарству, догляд за ОСОБА_4 після хвороби, не підтверджують факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного побуту із визначеними правами та обов`язками, які передбачено ст. 1264 ЦК України.
Без належних та допустимих доказів спільного проживання, саме лише ведення спільного господарства і побуту не можуть бути єдиними підставами для висновку щодо доведеності позовних вимог, оскільки підлягають оцінці лише в сукупності з іншими належними та допустимими доказами у справі, обов`язок по наданню яких суду покладено на позивача.
Та обставина, що у позивача знаходяться оригінали документів, які засвідчують юридичні факти, правочини, особисті документи спадкодавця та ОСОБА_5 , ще не є підтвердженням факту спільного проживання позивачки зі спадкодавцем, як і наявність в неї свідоцтва про смерть, оскільки згідно з пунктом 7 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.
Проведення та організація поховання спадкодавця також не може свідчити про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім`єю.
Верховний Суд сформував та стало підтримує правову позицію про те, що особисте відношення позивача до нині померлого подружжя, періодичне придбання їм за життя продуктів харчування, участь у сплаті комунальних послуг, а згодом і похованні, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що в розрізі ст. 1264 ЦК України дає право на спадщину (постанова у справі №552/196/20).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Зі змісту положень ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.
Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 червня 2020 року (справа №211/1674/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано враховано фактичний обсяг наданих відповідачу Гвоздецькій Ю.В. юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), складність даної справи та визначено розмір правничої дороги в даній справі в сумі 13000 грн.
Посилання позивача на завищений розмір стягнутих судом витрат на правничу допомогу, неспівмірність витрат зі складністю справи, не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та (або) матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Представник відповідача адвокат Гризовський І.С. під час судових дебатів заявив про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 16191,50 грн, які складаються з послуг по наданню правничої допомоги в суді в сумі 15000 грн, витрат на пальне для автомобіля в сумі 999,50 грн, а також витрат у зв`язку із направленням стороні відзиву на апеляційну скаргу в сумі 192 грн.
На підтвердження вищевказаних витрат надав договір про надання правничої допомоги в даній справі у Хмельницькому апеляційному суді від 01 серпня 2026 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Гризовським І.С., згідно з п. 2.4.1. якого сума гонорару адвоката становить 15000 грн, квитанцію №10 від 01 серпня 2026 року, згідно з якою адвокат Гризовський І.С. отримав від ОСОБА_2 гонорар згідно з договором про надання правничої допомоги в апеляційному суді у справі №687/6/26 за скаргою ОСОБА_1 в сумі 15000 грн, квитанцію АТ «Укрнафта» про придбання 31 серпня 2026 року бензину на загальну суму 999,66 грн, чотири квитанції АТ «Укрпошта» від 04 серпня 2026 року з оплати витрат на поштові відправлення рекомендованих листів учасникам справи.
В судовому засіданні позивач та її представник заперечили проти заяви представника відповідача, просили суд заяву залишити без задоволення.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Втім, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року, №922/1964/21).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.
Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23).
Відповідно до положень ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача адвокатом Гризовським І.С. на стадії розгляду справи апеляційним судом складено відзив на апеляційну скаргу об`ємом 2 сторінки, поштовим зв`язком направлено відзив на адресу інших учасників справи, у зв`язку з чим було витрачено 192 грн. Крім того, адвокат Гризовський І.С. прийняв участь у судовому засіданні 31 серпня 2026.
За наведеного, з урахуванням складності справи, об`єму наданих послуг, зокрема, складення відзиву на апеляційну скаргу, прийняття адвокатом участі у судовому засіданні, заявлені до відшкодування витрати в сумі 15000 грн є очевидно необґрунтованими та підлягають зменшенню.
Враховуючи понесені в процесі надання правничої допомоги витрати на поштові відправлення відзиву на апеляційну скаргу, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та визначення їх в сумі 5000 грн, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 за рахунок ОСОБА_1 .
В частині стягнення витрат на придбання палива для автомобіля для проїзду представника відповідача до місця розгляду справи судом колегія суддів зазначає, що оскільки такі витрати не підтверджено належними та допустимими доказами, а саме, що вони були понесені саме у даній справі, тому у їх стягненні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 01 червня 2026 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн судових витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 вересня 2026 року.
Судді: Р.С. Гринчук
І.В. П`єнта
О.І. Талалай