Справа 556/1866/26
Номер провадження 2/556/1272/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31.08.2026.
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2018 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви - 21 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
11 липня 2019 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області шлюб між сторонами розірвано.
29 серпня 2025 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6 .
Наразі розмір аліментів, які стягуються з позивача в розмірі його заробітку (доходу) становлять - 3191,00 грн. Такий розмір аліментів для нього обтяжливий, оскільки зміна сімейного складу вплинула на його майновий стан.
Позивач вважає, що з появою другої дитини у нього виник додатковий матеріальний тягар, а тому з метою встановлення рівних прав на забезпечення неповнолітніх дітей, просить зменшити аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення зпконної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Вказаний позов надійшов до суду 29 червня 2026 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
13 серпня 2026 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнає з наступних підстав.
На думку відповідачки, обставини, зазначені позивачем у його позові не відповідають дійсності та не підтверджують саме погіршення у зв`язку з цими обставинами його матеріального стану та матеріального стану його сім`ї, виходячи з наступного.У даній справі позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про істотне погіршення його матеріального стану з моменту ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим він нібито не має змоги сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Позивач є людиною молодого віку, має можливість працевлаштуватися та мати можливість отримувати інші доходи. Те, що позивач не працює може бути наслідком особистого волевиявлення, а не вимушених обставин. У зв`язку з чим, вважає, що позивач не довів, що вжив усіх можливих заходів для працевлаштування, що йому було відмовлено у роботі з різних причин, або що відсутність доходу має вимушений і тривалий характер. Разом з тим, зменшення аліментів без доведення критичних обставин, за відсутності альтернативного забезпечення потреб дитини, порушує принцип найкращих інтересів дитини, гарантований Конвенцією про права дитини, практикою ЄСПЛ, усталеною практикою Верховного Суду.
На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Належним чином повідомлений позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з`явилися, надала заяву про розгляд спарви у її відсутності, позовні вимоги не визнає.
А як зазначено в ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, всебічно, повно, об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, рахує, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2018 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви - 21 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 12.04.2022 року.
26 серпня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №10441.
Згідно довідок, форми ОК-5 та форми ОК-7, ОСОБА_1 офіційно не працює.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Судовий наказ за своєю юридичною природою є особливою формою судового рішення. У разі видачі судового наказу відповідно до п.4 частини першої ст.161 ЦПК України боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (частина сьома ст.170 ЦПК України).
За загальними положеннями частини четвертої ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 'Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів' роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
При цьому, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, суд може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143 цс 13 також зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналогічні висновки містяться і в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народився син від іншого цивільного шлюбу з ОСОБА_5 , яка на сьогоднішній день є його офіційною дружиною.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22),від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження№ 61-10748 св 23).
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.
Однак, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 715/2073/20, зменшення розміру раніше стягнутих аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.
Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач зазначає, що зміна його сімейного стану виникла саме після народження сина, що не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. ( аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, справа № 565/2071/19)
Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази зміни стану здоров`я позивача, зміни матеріального стану його як платника з моменту призначення судом аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому відсутні передбачені ст. 192 СК України, якою обґрунтовано цей позов, підстави для зменшення розміру аліментів.
Як вбачається із матеріалів справи, платник аліментів є фізично здоровою особою працездатного віку та не позбавлений можливості працевлаштуватися таким чином, щоб мати можливість належним чином забезпечувати себе та своїх неповнолітніх дітей.
Оцінивши обставини справи у взаємозв`язку із нормами закону, що регулює дані правовідносини, суд приходить до переконання, що визначений судом розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки на неповнолітню дитину є достатнім та справедливим, не порушує прав ні отримувача, ні платника аліментів, а також забезпечуватиме належний рівень життя, розвитку їхньої спільної дитини.
Встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв`язку з нормами закону, якими врегульовано спірні правовідносини, дають підстави для висновку про те, що з моменту винесення судом рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у позивача не відбулося суттєвих змін у матеріальному стані або у стані його здоров`я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, що в свою чергу, є підставою для відмови у заявленому позові про зменшення розміру аліментів.
На підставі викладеного, судом встановлено, що розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також , що останній офіційно не працює, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та суперечитиме її інтересам.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2018 року, а тому у позові про зменшення розміру аліментів, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 183, 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, суд -
у х в а л и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Котик Л.О.
Сторони:
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді з ЄДДР: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .