ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року Справа №160/12939/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
14.05.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 оформлену правовим висновком від 20.04.2026p. у звільненні з військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 видати наказ про звільнення військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 . Матері позивача - ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності та підтверджено, що вона потребує постійного догляду. Зважаючи на це позивачем був поданий рапорт до відповідача відповідно до якого він просив звільнитися з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». До рапорту був поданий вичерпний перелік документів, яким підтверджуються право на звільнення з військової служби під час воєнного стану. Проте, відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової службу. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
10.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти вимог викладених у позові, та зазначив, що Аналізом документів, наданих самою Позивачкою безпосередньо до рапорту від 18 квітня 2026 року
№ 28), було беззаперечно та достовірно встановлено наявність у особи з інвалідністю ОСОБА_2 іншого живого родича другого ступеня споріднення. Цим родичем є її рідна онука - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (яка одночасно є повнолітньою донькою Позивачки). На момент подання рапорту ОСОБА_3 виповнилося 20 років, вона є повністю працездатною та дієздатною особою, яка в силу закону спроможна здійснювати заходи щодо догляду та утримання своєї непрацездатної бабусі. Будь-яких висновків МСЕК, ЛКК чи рішень експертних команд, які б свідчили про непрацездатність онуки або наявність у неї медичних протипоказань до здійснення догляду, Позивачкою до рапорту додано не було. Аргументи Позивачки про те, що її донька (онука особи з інвалідністю) перебуває за межами території України в Республіці Кіпр, де отримала статус тимчасового захисту та пов`язана умовами приватного трудового контракту, є юридично неспроможними та повністю відхиляються Відповідачем. Чинне законодавство України під поняттям «відсутність інших членів сім`ї» розуміє виключно їх юридичну або фізичну відсутність (смерть, визнання безвісно відсутніми, перебування у місцях позбавлення волі тощо). Особисте рішення громадянина України проживати в іншій державі, географічна віддаленість або наявність приватних трудових зобов`язань перед іноземними роботодавцями не ліквідують її правового статусу як члена сім`ї другого ступеня споріднення та не звільняють від виконання обов`язків, покладених статтею 266 Сімейного кодексу України (щодо піклування повнолітніх онуків про своїх непрацездатних бабусю та діда). Приватний трудовий контракт онуки є суто цивільно-правовим зобов`язанням, яке за жодних обставин не може мати пріоритету над публічним інтересом держави щодо захисту її суверенітету та кадрового збереження чисельності Збройних Сил України під час дії правового режиму воєнного стану
23.06.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вона заперечила проти доводів викладених відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступниці командира 1 батальону БпАК з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2
Мати позивача - ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №549084 та висновком лікарської-консультативної комісії від 15.12.2025 року №1149.
Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 відповідно до якого ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 .
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 , яка є рідною дочкою ОСОБА_1 та онучкою ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 22.08.2005 та свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_6 від 14.12.2022) станом на теперішній час перебуває на території Республіки Кіпр та працює за трудовим договором, укладеним 04.05.2026 року.
18.04.2026 року позивач на адресу відповідача направив рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Наведений рапорт надійшов на адресу відповідача 18.04.2026 року та був зареєстрований за вхідним №5075/р.
До рапорту було долучено наступні документи: свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , заяву про відсутність інших родичів 1-2 ст. споріднення, свідоцтво про розлучення серії НОМЕР_7 , постанова про розірвання шлюбу від 02.08.2011, свідоцтво про інвалідність ІІ групи ОСОБА_2 , ІПРІ № НОМЕР_8 , висновок ЛКК Ф080-4/о від 14.01.2026 про потребу в постійному сторонньому догляді, висновок ЛКК№1149, Свідоцтво про народження онуки НОМЕР_5 , довідка №18, №28 про кількість зареєстрованих членів сім`ї, свідоцтво про зміну прізвища НОМЕР_6 , свідоцтво про надання тимчасового захисту республікою Кіпр для онуки
За результатами розгляду рапорту офіцером юридичної групи військової частини НОМЕР_2 було складено правовий висновок від 19.04.2026 року, у якому повідомлено, що ?з поданих до рапорту документів - свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серії НОМЕР_5 від 22.08.2005 р.), свідоцтва про зміну імені ОСОБА_3 (серії НОМЕР_6 від 14.12.2022 р.) та довідки про склад сім`ї №18 від 15.01.2026 - вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є членом сім`ї ОСОБА_2 другого ступеня споріднення та є повнолітньою (20 років) дієздатною особою.
?Свідоцтво про надання тимчасового захисту Республіки Кіпр (Свідоцтво про реєстрацію іноземця № НОМЕР_9 від 03.04.2026) не є юридичною підставою для визнання ОСОБА_3 такою, що не може здійснювати догляд за своєю бабусею - ОСОБА_2
?Враховуючи вищенаведене приходжу до висновку, що в задоволенні рапорту заступниця командира 1 батальйону БпАК з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_4 про звільнення з військової служби слід відмовити на підставі не надання документів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому в звільненні з військової служби, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст.2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція №170), затверджена наказом Міністерства оборони України 10.04.2009 року №170, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №148/16454.
Пунктом 14.30 Розділу XIV Інструкції №170 визначено, що під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.
Комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі:
голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб).
Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:
вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;
відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;
використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;
за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.
Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.
У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.
За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.
Додатком 19 до Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Наведеним додатком, зокрема, визначено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», документами, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, є: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.04.2026 року позивач на адресу відповідача направив рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у звільненні з військової служби за результатами розгляду його рапорту від 18.04.2026 року стало не надання документів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення
Проте, як вже зазначалось судом згідно з приписами п.14.30 розділу ХІV Інструкції №170, після подання військовослужбовцем рапорту, командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.
Тоді як, доказів направлення командиром НОМЕР_2 відповідного запиту на перевірку сімейного стану позивача до суду не надано.
В силу приписів Інструкції №170 перевірка сімейного стану військовослужбовця здійснюється відповідною Комісією, яка, серед іншого: використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну; за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.
Таким чином, комісія перевірки сімейного стану військовослужбовця , відповідно до наданих їй повноважень та покладених на неї обов`язків, має можливість самостійно перевірити усі необхідні відомості щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_2 родичів першої та другої ступенів споріднення, зокрема, використовувати відомості з відповідних Реєстрів, підготувати запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації тощо.
Отже, відмова відповідача у звільненні позивача з підстав не надання документів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення не може бути визнана судом достатньою.
Крім того, разом з рапортом на звільнення позивачем було надано документи на підтвердження наявності іншого члена сім`ї другого ступеня споріднення - ОСОБА_3 , разом з доказами на підтвердження неможливості здійснення ним постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , у зв`язку з перебуванням за межами території України, а саме в Республіці Кіпр, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_10 від 03.04.2026 та строковим трудовим договором від 04.05.2026 року.
Як зазначено, абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю ІІ групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об`єктивну неможливість виконання такими членами сім`ї, зокрема першого ступеня споріднення обов`язків по здійсненню постійного догляду за особою, з певних об`єктивно існуючих причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.
Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім`ю, яким є, зокрема спільне проживання.
Суд зазначає, що фізична наявність онуки ОСОБА_3 , яка не проживає з бабусею та на постійній основі проживає в іншій країні вказує на ту обставину, що з об`єктивних причин ОСОБА_3 не має змоги і можливості здійснювати (а бабуся отримувати) відповідний догляд.
Наявність інших осіб, які б мали можливість здійснювати такий догляд, крім позивача, за ОСОБА_2 (матір`ю позивача), судом не встановлено, а відповідачем таких доказів не надано.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов`язаний видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за наслідками розгляду рапорту позивача рішення по суті питання командиром військової частини НОМЕР_2 прийняте не було, належних доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
В свою чергу, правовий висновок від 20.04.2026 року офіцера юридичної групи є внутрішнім службовим документом - консультативним актом, що адресований командиру частини і не є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень.
Отже, суд може дійти висновку, що оскаржуваний правовий висновок відповідача хоч і є відповіддю на рапорт позивача, проте, за своєю правовою природою, не є відмовою у задоволенні рапорту по суті заявлених у ньому підстав.
Зазначене свідчить про фактичну необґрунтовану бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 по суті.
Вирішуючи вимоги зобов`язального характеру, суд враховує зміст постанови Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17, де Верховний Суд зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Оскільки Військовою частиною НОМЕР_2 не був розглянутий по суті рапорт позивача і не було прийняте рішення розпорядчого характеру, яким надана оцінка підставам для звільнення останнього з військової служби, суд вважає необхідним зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (в особі уповноваженого керівника) розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.
Щодо вимог позивача в частині зобов`язання військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 видати наказ про звільнення військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». , суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Враховуючи те, що відповідач дійшов правового висновку про відмову у задоволенні рапорту позивач з підстав, які визнані судом необґрунтованими та безпідставними, а також з огляду на відсутність доказів належної перевірки відповідачем наданих позивачем документів та не вжиття ним належних заходів з метою встановлення повного складу сім`ї позивача, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання військову частину НОМЕР_2 видати наказ про звільнення військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду (невирішення) по суті рапорту ОСОБА_1 , про звільнення з військової служби в порядку підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 , отриманий 18.04.2026 року за вхідним № 5075/р про звільнення з військової служби в порядку підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко