ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
01 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/5233/26
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого - судді Плеханова З.Б. розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:
- Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 утриматися від вчинення будь-яких дій щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати понесені ОСОБА_1 на сплату судового збору.
Позовні вимоги обгрунтовує тим , що Відповідно до вироку Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15.05.2023р. у справі № 302/728/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України і засуджено до 5 років позбавлення волі. Відтак ОСОБА_1 після набрання чинності вищенаведеним Вироком суду, як особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину НЕ Є ВІЙСЬКОВОЗОБОВ`ЯЗАНОЮ особою та має статус «ВИКЛЮЧЕНО З ОБЛІКУ», що підтверджується військово-обліковим документом сформованим у застосунку «Резерв+» (додається).З аналізу положень Закону 2232-ХІІ висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.». Тобто, особа виключена з військового обліку не є військовозобов`язаною та НЕ МОЖЕ бути повторно взята на військовий облік. При цьому, в порушення вимог чинного законодавства ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняє щодо ОСОБА_1 протиправні дії щодо повторного взяття на військовий облік з метою подальшої мобілізації.Так, розпорядженням №12/4/5507 від 15.07.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов'язав роботодавця Фермерське господарство «Тиса-3» забезпечити явку ОСОБА_1 на 20.07.2026рю о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 з метою взяття на військовий облік. Таким чином, Відповідачем протиправно всупереч закону вчиняються протиправні дії щодо поновлення Позивача на військовому обліку, що є перевищенням його повноважень. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звертається до суду із цим адміністративним позовом у якому просить суд визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_5 неправомірними та зобов`язання утриматись від вчинення дій.
31 серпня 2026 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у відповідно до якої представник позивача просить суд:
- Заяву про забезпечення позову задовольнити.
- Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти будь-які дії, пов`язані із взяттям на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії.
Заява обгрунтована тим, що згідно відомостей в обліковій картці позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 19.05.1995 останнього було взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 як такого, що прибув із ЗСУ.
Згодом, 25.02.2022 позивача було знято з військового обліку у зв`язку із призовом на військову службу по загальній мобілізації. 23.06.2023 року позивача було знову взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 як такого, що прибув із ЗСУ, і тією ж датою виключено з військового обліку у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливого тяжкого злочину. В розділі про судимості в обліковій картці позивача в Реєстрі зазначено, що 15.05.2023 позивач отримав вирок у справі 302/728/23 за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України.
Спір по справі зводиться до того, чи має конституційне право на зворотню дію у часі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ. який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).
Разом з тим, під час судового розгляду, відповідач здійснив дії щодо унеможливлення судового рішення, у разі задоволення позовних вимог по справі - за місцем роботи позивача направив розпорядження № 12/4/6187, зі змісту якого вбачається наступне:
1. На виконання Конституції України, Законів України "Про оборону України", "Про військовий обов`язок і військову службу", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до п.8 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію»:
1) з метою постановки на облік здійснити оповіщення таких призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 та забезпечити їх прибуття 14 серпня 2026 р. о 10 год. за адресою: м. Хуст, Дружби, 11 А, кабінет 216
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
2) про результати виконання розпорядження поінформувати протягом трьох днів з дня письмового отримання на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
3) інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які ухиляються від виконання військового обов`язку, подавати до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Представник позивача зазначає, що вказане розпорядження має всі ознаки мобілізаційного заходу, направленого на мобілізацію позивача, попри те, що навіть постановка на військовий облік є предметом судового розгляду.
У зв`язку з цим, позивач звертається до суду із цією заявою у якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти будь-які дії, пов`язані з його взяттям на військовий облік до моменту набрання законної сили рішенням у справі за його адміністративним позовом про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Статтею 154 частиною 1 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Розглянувши заяву, дослідивши необхідні для розгляду заяви, матеріали адміністративної справи, суд вважає, що у задоволенні такої необхідно відмовити, з огляду на наступне.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року,
рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Отже, предметом спірних правовідносин, згідно заявлених позовних вимог, є дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік
Як на вагому обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що відповідачем вчинено протиправні дії.
Суд зазначає, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак порушеного права, протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення ознак порушеного права та встановлення протиправності дій/бездіяльності, є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій/бездіяльності, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Представник позивача, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову зазначив, що розпорядження №12/4/6187 має всі ознаки мобілізаційного заходу, направленого на мобілізацію позивача, попри те, що навіть постановка на військовий облік є предметом судового розгляду. Якщо ОСОБА_1 буде повторно взято на військовий облік його автоматично буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу, спочатку військовозобов`язаного, а у подальшому і статус військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду.
Однак, суд зауважує, що вказані доводи є лише припущенням та не підтверджуються жодними доказами. Будь-яких відомостей про те, що відповідачем буде автоматично призвано позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, матеріали справи не містять.
Посилання заявника, фактично зводяться до перелічення можливих у майбутньому наслідків, проте не містять реальних та актуальних на день прийняття цієї ухвали судом обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених статтею 150 КАС України.
Більше того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Враховуючи вищезазначене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, суд приходить висновку про необґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом п`ятнадцяти днів.
Суддя З.Б.Плеханова