ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" серпня 2026 р. справа № 300/3384/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,
за участю: представника позивача - Белей О.Б.,
представника відповідача - Леськів Л.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов № 80946397 від 07.05.2026 та № 80943899 від 07.05.2026 про відкриття виконавчого провадження, -
ВСТАНОВИВ:
Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі, також - позивач, ДМП "ТКЕ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 15.04.2026 № 80775297 про стягнення виконавчого збору, № 80946397 від 07.05.2026 та № 80943899 від 07.05.2026 про відкриття виконавчого провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, на думку позивача постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Л. З. про стягнення виконавчого збору від 15.04.2026 ВП № 80775297, про відкриття виконавчого провадження з зазначеної постанови від 07.05.2026 ВП № 80946397, а також постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2026 ВП №80943899 з виконання постанови від 15.04.2026 ВП № 80757566 щодо стягнення виконавчого збору, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, сума заборгованості, що стягується у межах виконавчих проваджень № 80775297 та № 80757566, підпадають врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", що виключає можливість стягнення виконавчого збору відповідно до пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження". З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 продовжено Державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" строк на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 01.06.2026 у справі № 300/3384/26.
29.06.2026 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто.
У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України та призначити судовий розгляд на "12" червня 2026 р. о 14:00 год.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.08.2026. Щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору є імперативною вимогою закону та невід`ємною складовою відкриття виконавчого провадження. При цьому, частина 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік випадків, за яких виконавчий збір не стягується. Однак, ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". Проте, з аналізу даних Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, вбачається, що боржник дійсно включений до нього, однак лише щодо окремих кредиторів, а саме АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз". Водночас щодо ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", яке є стягувачем у даному виконавчому провадженні, відомості про включення боржника до Реєстру відсутні. Доказів зворотного позивачем не надано. Відтак, спірна заборгованість не є такою, що підлягає врегулюванню в розумінні Закону №1730-VIII, оскільки відсутній ключовий факт - включення боржника до Реєстру саме щодо цього кредитора. В зв`язку із наведеним, представник відповідача вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 провадження у справі №300/3384/26 за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов стягнення виконавчого збору від 15.04.2026 ВП № 80775297 - закрито.
В судовому засіданні, яке відбулося 25.08.2026 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, виходячи із змісту адміністративного позову.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів наведених у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали адміністративної справи у відповідності до вимог статті 287 КАС України, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
На виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 80770297 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2024 у справі № 909/643/24 про стягнення з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованості в сумі 32 497 801,06 грн, та 389 973,62 грн судового збору.
Так, 15.04.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Л. З. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову ВП № 80770297 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3 249 780,11 грн (а.с.13-14).
07.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80946397 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 80775297 від 15.04.2026 в розмірі 3 249 780,11 грн (а.с.18).
Також, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №80757566 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 у справі № 909/443/23 про стягнення з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" па користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» кошти в розмірі 20 206 429,58 грн, в тому числі: 15 190 501,07 грн основною боргу 568 083,12 грн. 3% річних, 4 447 845,39 грн інфляційних втрат, 303 096,44 грн. судового збору.
Так, постанова про відкриття даного виконавчого провадження була винесена головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Барабані Наталією Володимирівною з одночасним винесенням постанови ВП № 80757566 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2 050 952,60 грн (а.с.19-20).
07.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80943899 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 80757566 від 15.04.2026 в розмірі 2 050 952,60 грн (а.с.25).
Постановою головного державного виконавця від 24.06.2026 ВП № 80943899 виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 80757566 від 15.04.2026 у розмірі 2 050 952,60 закінчено у зв`язку з виконанням (а.с. 159).
Вважаючи постанови № 80946397 від 07.05.2026 та № 80943899 від 07.05.2026 про відкриття виконавчого провадження протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на території України.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону № 1404-VIII Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII).
Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
За правилами частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Приписами частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно частини 1, 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до Закону № 1404-VIII Міністерством юстиції України 02 квітня 2012 року прийнято наказ № 512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі також Інструкція № 512/5).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Наведені приписи свідчать про те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.
Крім того, суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.10.2021 у справі № 520/17933/2020.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Суд звертає увагу, що станом на дату винесення оскаржуваних постанов - 07.05.2026 постанови про стягнення виконавчого бору №№ 80757566 та 80775297 були чинні.
Зважаючи на наведене, виходячи з фактичних обставин справи, Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції правомірно виніс постанови № 80946397 від 07.05.2026 та № 80943899 від 07.05.2026 про відкриття виконавчого провадження, відтак підстави для її скасування відсутні.
Щодо доводів позивача про те, що заборгованість ДМП "ТКЕ", стягнута рішенням Господарського суду Івано-Франківської області по справах 909/443/23 та № 909/643/24, предметом врегулювання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та, як наслідок, наявності у відповідача правових підстав для застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" і звільнення боржника від сплати виконавчого збору, то суд зазначає наступне.
Вказані доводи підлягають оцінці судом, який видав виконавчий документ, а саме господарським судом Івано-Франківської області в межах справ про оскарження відповідних постанов про стягнення виконавчого збору та оскарження інших виконавчих дій щодо примусового виконання відповідного наказу господарського суду.
Судом встановлено, що за результатом оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 15.04.2026 ВП № 80775297 ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2026 № 909/643/24, яка набрала законної сили 26.06.2026, скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Л.З. (вих. № 07/853 від 28.05.2026; вх. № 5019/26 від 28.05.2026) задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п.3 постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни про відкриття виконавчого провадження № 80775297 від 15.04.2026.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни від 15.04.2026 у виконавчому провадженні № 80775297 про стягнення виконавчого збору.
Вказана ухвала суду є предметом апеляційного розгляду Західним апеляційним господарським судом, що підтверджується ухвалою від 12.08.2026 № 909/643/24.
Також, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2026 № 909/443/23, яка набрала законної сили 11.06.2026, за результатом розгляду скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" від 19.05.2026 на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни, про:
- визнання протиправним та скасування п.3 постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни про відкриття виконавчого провадження № 80757566 від 15.04.2026;
- визнання протиправною та скасування постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни від 15.04.2026 у виконавчому провадженні № 80757566 про стягнення виконавчого збору;
- визнання протиправною та скасування постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни про відкриття виконавчого провадження № 80943899 від 07.05.2026; відмовлено Державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку, а скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" від 19.05.2026 на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Леськів Людмили Зіновіївни та з урахуванням заяви про уточнення вх. № 10972/26 від 10.06.2026 у справі № 909/443/23 залишено без розгляду.
При цьому законодавцем передбачено повернення особі сплаченого виконавчого збору у разі скасування рішення, що підлягало виконанню чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Тобто обов`язок сплати виконавчого збору виникає в особи виключно за наявності чинного рішення, що підлягає виконанню, чи виконавчого документу.
Наведене підтверджується частиною сьомою статті 27 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Отже, Законом урегульовано питання наслідків скасування рішення, що підлягає виконанню, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, до закінчення виконавчого провадження, як не стягнення виконавчого збору, а стягнений виконавчий збір підлягає поверненню боржнику.
Логічний і цільовий способи уяснення частини сьомої статті 27 Закону № 1404-VIII свідчать, що у даному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати виконавчий збір, а у випадку стягнення - повернути виконавчий збір.
Вищевказана норма спрямована на те, щоб не допустити стягнення з боржника виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а стягнутий виконавчий збір повернути боржнику. Ця норма покликана звільнити особу від відповідальності за невиконання у добровільному порядку рішення чи виконавчого документу, у разі скасування такого рішення, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, враховуючи обставини справи, зокрема оскарження до суду що видав виконавчі документи відповідних постанов про стягнення виконавчого збору, такий спосіб захисту порушеного права позивача є достатнім та ефективним задля захисту його порушеного права щодо стягнення виконавчого збору.
Суд зважає на те, що у спірному випадку належний та ефективний спосіб захисту, що здатний відновити й захистити права боржника, полягає у визнанні постанови про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню, та поверненні стягнутого виконавчого збору (у разі стягнення виконавчого збору та закінченні виконавчого провадження), чи закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору (у разі виконання постанови про стягнення виконавчого збору в окремому провадженні, що відкрите відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII), а не оскарження постанов про відкриття виконавчих провадження щодо примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору.
В аспекті гарантування конституційного права на судовий захист, яке повинне бути не ілюзорним, а справжнім та повноцінно реалізованим, Конституційний Суд України зазначає в своїх рішеннях, що «правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Ефективним уважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04. 2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 01.06.2022 у справі № 620/5996/21).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд вважає, що належним та ефективним захистом прав позивача є оскарження постанов від 15.04.2026 про стягнення виконавчого збору № 80775297 та № 80757566, а відтак заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03346058, вул. Б. Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 76009);
відповідач - Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018) ).
Суддя Микитин Н.М.
Рішення складене в повному обсязі 01 вересня 2026 р.