КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 року м. Київ справа №640/26162/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом?Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста
Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної
адміністрації)
до?? ОСОБА_1
про?? припинення права на виконання будівельних робіт, -
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить суд припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція нежитлового приміщення № 43 з розділенням на два окремих приміщення № 43/1, № 43/2 на вул. Урлівській, 5 у Дарницькому районі міста Києва» від 28.07.2021 № КВ 051210723517.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2021 Департаментом зареєстровано повідомлення № КВ 051210723517 про початок виконання будівельних робіт на вказаному об`єкті. У повідомленні зазначено, що проєктну документацію розроблено ТОВ «РІТЕЙЛ-АКТИВ» під керівництвом головного архітектора проєкту ОСОБА_2 , а містобудівні умови та обмеження не надавалися на підставі пункту 25 Переліку об`єктів будівництва, для проєктування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 № 289.
Департамент зазначив, що наказом від 02.08.2021 № 884 призначено позапланову перевірку достовірності даних, наведених у повідомленні, та 03.08.2021 оформлено направлення на її проведення. За твердженням позивача, під час виїзду на об`єкт встановлено виконання робіт із влаштування окремої вхідної групи до приміщення, а представники замовника на об`єкті були відсутні та проєктну документацію посадовим особам не надали.
Також позивач послався на розбіжності у відомостях про площу та функціональне призначення приміщення, а головною підставою позову визначив те, що проєктними рішеннями передбачено втручання у зовнішні огороджувальні конструкції будинку, влаштування окремих вхідних груп і зміну фасаду. На думку Департаменту, такі роботи змінюють зовнішню конфігурацію об`єкта, тому пункт 25 Переліку № 289 застосовано безпідставно, містобудівні умови та обмеження мали бути отримані, а проєкт, розроблений без належних вихідних даних, не може вважатися належно розробленим і затвердженим.
Відповідач позов не визнала. У відзиві та додаткових поясненнях зазначила, що позапланову перевірку проведено з порушенням установленої процедури: відповідача про її проведення належним чином не повідомлено, акт за результатами перевірки не складено, а на долучених позивачем фотографіях, за твердженням відповідача, зображено сусіднє приміщення № 42, яке їй не належить.
Відповідач вказала, що право власності на приміщення та його площа 123,5 кв. м підтверджуються договором купівлі-продажу, технічним паспортом і відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Переведення квартири АДРЕСА_1 у нежитлове приміщення здійснено до початку спірної реконструкції на підставі відповідного листа-дозволу, а проєкт розроблено сертифікованими фахівцями та затверджено замовником.
На переконання відповідача, реконструкція не передбачала такої зміни зовнішньої конфігурації, яка вимагала б отримання містобудівних умов та обмежень, тому пункт 25 Переліку № 289 застосовано правомірно. Крім того, відповідач послалася на те, що 11.02.2022 Департаментом зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 101220129131, після чого проведено державну реєстрацію права власності на утворені внаслідок реконструкції приміщення.
Окремо відповідач послалася на частину четверту статті 34 Закону № 3038-VI та пункт 28 Переліку № 289, яким передбачено дообладнання об`єктів житлово-громадського призначення засобами для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. На підтвердження цього доводу відповідач послалася на лист-відповідь ТОВ «РІТЕЙЛ-АКТИВ», долучений до матеріалів справи 12.12.2021 за № 12/12/2021-18, у якому зазначено, що ганок і підйомник запроєктовано відповідно до ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» для забезпечення доступності приміщення, а проєктні рішення розроблено з урахуванням пунктів 25 та 28 Переліку № 289.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
Після усунення недоліків ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, письмові докази на підтвердження заперечень, а також клопотання про залучення третьої особи та виклик свідка.
У клопотанні від 25.10.2021 відповідач просила залучити до участі у справі на її стороні ТОВ «РІТЕЙЛ-АКТИВ» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Клопотання мотивовано тим, що товариство розробило проєкт реконструкції, а рішення у справі, на думку відповідача, може вплинути на права та обов`язки проєктувальника і відповідальних виконавців проєктних робіт.
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучається до участі у справі, якщо судове рішення може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов`язки.
Предметом цієї справи є припинення права відповідача на виконання будівельних робіт. Суд не вирішує питання про права чи обов`язки ТОВ «РІТЕЙЛ-АКТИВ», не встановлює його відповідальності та не покладає на нього будь-яких обов`язків. Саме по собі дослідження розробленої товариством проєктної документації як письмового доказу не створює для нього безпосередніх юридичних наслідків. Тому суд не вбачає підстав для залучення ТОВ «РІТЕЙЛ-АКТИВ» до участі у справі третьою особою.
Іншим клопотанням від 25.10.2021 відповідач просила викликати та допитати як свідка ОСОБА_3 . За твердженням відповідача, ця особа займається здачею в оренду сусіднього приміщення № 42 та може підтвердити, що на доданій до позову фотофіксації зображено саме приміщення № 42, а не належне відповідачу приміщення № 43.
За статтями 72, 91 та 92 Кодексу адміністративного судочинства України показання свідка є засобом доказування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а у заяві про виклик свідка повинні бути зазначені обставини, які він може підтвердити.
Суд не покладає спірну фотофіксацію в основу висновку про недостовірність даних повідомлення, оскільки відповідне порушення встановлюється безпосередньо зі змісту повідомлення та проєктної документації. За таких обставин показання запропонованого свідка не можуть вплинути на результат розгляду справи, а наявних письмових доказів достатньо для її вирішення. Підстав для виклику та допиту ОСОБА_3 суд не вбачає.
У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 справу прийнято до провадження судді Жука Р.В. та постановлено продовжити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У подальшому сторонами подано додаткові пояснення та документи, у тому числі щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, проєктної документації, технічної інвентаризації об`єкта та заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи та з`ясувавши зміст спірних правовідносин, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 123,5 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2020.
За результатами технічного обстеження квартири складено технічний висновок від 19.02.2021. Листом Департаменту містобудування та архітектури від 02.03.2021 № 2437/0/06/27-21 надано дозвіл на переведення житлового приміщення у нежитлове без зміни його загальної площі. 07.04.2021 виготовлено технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № 43.
Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 252923940 сформовано 15.04.2021 о 17:43:42. Згідно з актуальною на час його формування інформацією об`єкт за реєстраційним номером 1842931380000 описано як «група нежитлових приміщень, об`єкт житлової нерухомості: Ні», загальною площею 123,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення 43.
Водночас запис про право власності № 39859241 у цьому витягу містить дату державної реєстрації права 22.12.2020 о 16:50:12. Отже, 15.04.2021 є датою формування витягу, а не датою державної реєстрації права власності. Формулювання «об`єкт житлової нерухомості: Ні» означає, що зареєстрований об`єкт є нерухомим майном, однак за функціональним призначенням не належить до житлової нерухомості, що узгоджується з його описом як групи нежитлових приміщень.
19.05.2021 складено звіт про проведення технічного обстеження та оцінку технічного стану групи нежитлових приміщень № 43, у якому, серед іншого, зазначено про технічну можливість виконання реконструкції з розподілом на окремі групи приміщень та влаштуванням індивідуальних вхідних груп.
ТОВ «РІТЕЙЛ-АКТИВ» розроблено робочий проєкт «Реконструкція нежитлового приміщення № 43 з розділенням на два окремих приміщення № 43/1, № 43/2 на вул. Урлівській, 5 у Дарницькому районі міста Києва», який затверджено замовником.
З проєктних креслень і пояснювальної записки вбачається, що проєктом передбачено не лише перепланування внутрішнього простору приміщення, а й улаштування двох незалежних вхідних груп для працівників та відвідувачів через зовнішні огороджувальні конструкції будинку, зовнішніх металевих сходів із поручнями, навісів, освітлення та оздоблення фасаду. Одним із елементів вхідної групи є підйомник, який, за пояснювальною запискою, забезпечує виконання вимог інклюзивності.
28.07.2021 Департаментом зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ 051210723517. У повідомленні вказано, що містобудівні умови та обмеження не надавалися на підставі пункту 25 Переліку № 289, проєктну документацію розроблено ТОВ «РІТЕЙЛ-АКТИВ» та затверджено замовником.
Наказом Департаменту від 02.08.2021 № 884 призначено проведення позапланової перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні, та 03.08.2021 оформлено направлення на проведення позапланового заходу.
15.09.2021 Департамент звернувся до суду з цим позовом про припинення права на виконання будівельних робіт.
Під час розгляду справи, 11.02.2022, Департаментом зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 101220129131. Надалі, 07.07.2022, за відповідачем зареєстровано право власності на утворені в результаті реконструкції нежитлові приміщення № 43-1 та № 43-2.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у липні 2021 року, тому суд застосовує Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, та інші нормативно-правові акти у редакціях, чинних на момент подання повідомлення від 28.07.2021.
За пунктом 1 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, які за класом наслідків належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).
Частиною восьмою статті 36 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.
Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону № 3038-VI у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта, орган державного архітектурно-будівельного контролю звертається до адміністративного суду з позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих чи будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.
Отже, для задоволення вимоги про припинення права на виконання будівельних робіт недостатньо встановити будь-яку неточність у повідомленні. Недостовірні дані повинні стосуватися обставин, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом у розумінні частини другої статті 39-1 Закону № 3038-VI.
Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI проєктування та будівництво об`єктів здійснюється, зокрема, шляхом отримання замовником або проєктувальником вихідних даних, розроблення проєктної документації, її затвердження та виконання будівельних робіт.
За частинами першою та третьою статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження, технічні умови і завдання на проєктування. Містобудівні умови та обмеження містять комплекс планувальних і архітектурних вимог до проєктування та будівництва об`єкта.
Частиною першою статті 31 Закону № 3038-VI встановлено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.
Відповідно до пункту 9 Порядку розроблення проєктної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 проектна документація на будівництво об`єктів розробляється, зокрема, з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 № 289 затверджено Перелік об`єктів будівництва, для проєктування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.
Пунктом 25 цього Переліку до таких об`єктів віднесено реконструкцію житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, а також розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових і громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.
Зі змісту пункту 25 Переліку № 289 вбачається, що ним передбачено два самостійні випадки, у яких містобудівні умови та обмеження не надаються: реконструкція житлових чи нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення; розміщення в існуючих будівлях вбудованих приміщень громадського призначення. Тому висновок про застосування цього пункту потребує оцінки фактичного виду та змісту саме тих робіт, які передбачені проєктом.
У спірних правовідносинах назва об`єкта у проєктній документації та повідомленні визначена як реконструкція вже існуючого нежитлового приміщення № 43 з його розділенням на два окремі приміщення. До розроблення спірного проєкту об`єкт уже був описаний у технічній та реєстраційній документації як група нежитлових приміщень. Отже, предметом проєктування було не лише розміщення в існуючому будинку вбудованого приміщення громадського призначення, а комплексна реконструкція наявного об`єкта з його поділом та улаштуванням нових зовнішніх входів.
Крім того, саме по собі розташування нежитлового приміщення у житловому будинку не означає, що будь-які роботи з його реконструкції автоматично охоплюються другою частиною пункту 25 Переліку № 289. Таке тлумачення нівелювало б передбачену цим самим пунктом умову щодо незмінності зовнішньої конфігурації під час реконструкції приміщень.
У постанові від 24.10.2022 у справі № 640/22599/19 Верховний Суд, проаналізувавши пункт 25 Переліку у повному обсязі, зазначив, що проведення робіт з реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації не потребує отримання містобудівних умов та обмежень, а у протилежному випадку їх наявність є обов`язковою. Верховний Суд також вказав на висновок, викладений у постанові від 22.06.2022 у справі № 826/8924/16, за яким улаштування окремого входу шляхом виконання прорізу у зовнішній стіні та відповідна зміна фасаду пов`язано із зміною зовнішньої конфігурації приміщень, то відповідно до норм чинного законодавства позивачу необхідно було отримати містобудівні умови та обмеження.
Досліджені судом матеріали робочого проєкту передбачають улаштування двох окремих входів через зовнішні огороджувальні конструкції будинку, зовнішніх сходів, навісів і зміну фасадних рішень. Такі роботи за своїм змістом не є виключно внутрішнім переплануванням або лише розміщенням вбудованого приміщення громадського призначення та змінюють зовнішню конфігурацію об`єкта.
Посилання відповідача на те, що загальна площа приміщення не збільшилася, не спростовує цього висновку. Пункт 25 Переліку № 289 пов`язує відсутність необхідності отримання містобудівних умов та обмежень саме з відсутністю зміни зовнішньої конфігурації, а не лише зі збереженням загальної площі чи зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будинку.
Пунктом 28 Переліку № 289 передбачено дообладнання об`єктів житлово-громадського призначення засобами для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Також частиною четвертою статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин може здійснюватися без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм та правил.
Суд ураховує довід відповідача та зміст листа ТОВ «РІТЕЙЛ-АКТИВ» про те, що ганок із підйомником передбачено для виконання вимог інклюзивності. Водночас пункт 28 Переліку № 289 та частина четверта статті 34 Закону № 3038-VI стосуються саме дообладнання об`єкта засобами безперешкодного доступу. Наявність такого засобу в складі проєкту не поширює відповідний виняток на всі інші проєктні рішення, які мають самостійне функціональне призначення та становлять частину ширшої реконструкції.
У цій справі підйомник є лише одним з елементів проєкту. Поряд із ним проєктом передбачено поділ приміщення, улаштування двох незалежних вхідних груп для працівників і відвідувачів, зовнішніх металевих сходів, поручнів, навісів, освітлення та оздоблення фасаду. Отже, об`єктом заявлених будівельних робіт було не самостійне дообладнання існуючого об`єкта засобом доступності, а реконструкція приміщення, до складу якої включено окремий елемент доступності.
У постанові від 12.01.2024 у справі № 200/7598/20-а Верховний Суд наголосив на необхідності встановити фактичне призначення спірних конструкцій, а саме чи є вхідна група та сходи пандусом, оскільки лише від цього залежить можливість застосування частини четвертої статті 34 Закону № 3038-VI. Тобто саме називання конструкції засобом доступності без оцінки її фактичного призначення та складу робіт не є достатнім для застосування передбаченого законом винятку.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.02.2026 у справі № 640/31275/21, наводячи вимоги Порядку розроблення проєктної документації на будівництво об`єктів, зазначив, що вимоги щодо створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відображаються у проєктній документації окремим розділом. Зазначене узгоджується з необхідністю відмежовувати засоби доступності як окрему складову проєкту від інших архітектурних і конструктивних рішень об`єкта реконструкції.
За таких обставин пункт 28 Переліку № 289 міг стосуватися проєктного рішення щодо підйомника та безпосередньо пов`язаних із ним елементів доступності, однак не звільняв замовника від отримання містобудівних умов та обмежень для проєктування решти комплексу робіт з реконструкції, які передбачали зміну зовнішньої конфігурації приміщення.
Отже, зазначена у повідомленні підстава відсутності містобудівних умов та обмежень - пункт 25 Переліку № 289 - не відповідала змісту запроєктованих робіт, а посилання відповідача на створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення не усуває необхідності отримання таких вихідних даних для всього об`єкта реконструкції.
Оскільки проєктну документацію щодо всього об`єкта реконструкції розроблено без обов`язкової складової вихідних даних, її затвердження замовником саме по собі не усуває цього порушення. Такий проєкт не може вважатися розробленим та затвердженим у встановленому законом порядку.
Отже, відомості повідомлення від 28.07.2021 № КВ 051210723517 про відсутність необхідності отримання містобудівних умов та обмежень і про належно розроблену та затверджену проєктну документацію є недостовірними. Ці відомості стосуються однієї з прямо передбачених частиною другою статті 39-1 Закону № 3038-VI ознак самочинного будівництва - виконання робіт без належно затвердженого проєкту.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутність складеного за результатами позапланової перевірки акта в усіх випадках виключає можливість задоволення позову. У цій справі висновок про недостовірність даних ґрунтується не лише на спірній фотофіксації чи поясненнях посадової особи, а безпосередньо на поданому повідомленні та проєктній документації відповідача. Розбіжність між зазначеною у повідомленні підставою для неотримання містобудівних умов та змістом проєктних рішень є очевидною і може бути встановлена судом на підставі письмових доказів.
З огляду на достатність наведеного порушення для висновку про наявність недостовірних даних, які охоплюються частиною другою статті 39-1 Закону № 3038-VI, суд не вважає необхідним надавати остаточну оцінку іншим доводам Департаменту щодо розбіжностей у площі приміщення, належності фотофіксації саме об`єкту відповідача та використання земельної ділянки. Такі питання не впливають на подальший висновок суду щодо заявленого способу захисту.
Водночас встановлення недостовірності відомостей повідомлення не є достатнім для задоволення позову у тій редакції вимог, яка розглядається судом.
Відповідно до частин першої та п`ятої статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта з незначними наслідками (СС1) здійснюється шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а датою прийняття об`єкта в експлуатацію є дата реєстрації такої декларації.
Частиною другою статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт є чинним до завершення будівництва.
З моменту реєстрації 11.02.2022 декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 101220129131 будівництво юридично вважається завершеним, а право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення від 28.07.2021, - реалізованим. Повідомлення як акт, що породив це право, вичерпало свою дію.
Верховний Суд у постановах від 16.02.2026 у справі № 640/36731/21 та від 19.02.2026 у справі № 120/14651/24 зазначив, що формулювання частини другої статті 39-1 Закону № 3038-VI про припинення права на виконання будівельних робіт передбачає припинення права, яке ще реалізується. Припинення права на виконання будівельних робіт після завершення цих робіт позбавлене практичного сенсу, оскільки таке право фактично більше не існує.
На час звернення до суду у вересні 2021 року декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ще не було зареєстровано, а тому обраний Департаментом спосіб реагування відповідав правовому стану об`єкта на той момент. Проте після реєстрації декларації позивач не змінив предмет позову та не заявив вимогу про скасування її реєстрації.
За висновками Верховного Суду у справах № 640/36731/21 та № 120/14651/24 вичерпання дії повідомлення як акта, що породжує право на виконання будівельних робіт, не означає неможливості скасування його реєстрації як запису у Реєстрі будівельної діяльності, оскільки чинність повідомлення про початок виконання будівельних робіт як правовстановлюючого акта та юридична сила запису у публічному реєстрі не є тотожним. Однак у цій справі декларація від 11.02.2022 № КВ 101220129131 та її реєстрація не є предметом позову.
Самостійне скасування запису про повідомлення за збереження чинного запису про декларацію готовності не змінить статусу об`єкта як прийнятого в експлуатацію та не забезпечить досягнення юридичної мети, на яку спрямований інститут припинення права на виконання будівельних робіт.
Суд вважає за не можливе, у даному випадку, з власної ініціативи скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Це є іншим індивідуальним актом, поданим у інший час, має самостійні правові наслідки та потребує окремого предмета доказування.
Таким чином, суд установив, що пункт 25 Переліку № 289 не звільняв відповідача від отримання містобудівних умов та обмежень для спірної реконструкції, а пункт 28 цього Переліку міг охоплювати лише окремі засоби доступності, але не весь комплекс запроєктованих робіт. Відсутність обов`язкових вихідних даних свідчить про неналежне розроблення і затвердження проєкту та недостовірність відповідних відомостей повідомлення. Водночас заявлений позивачем спосіб захисту після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації не може привести до припинення права, яке вже повністю реалізоване.
За наведених обставин у задоволенні позову про припинення права на виконання будівельних робіт належить відмовити.
VI. Судові витрати.
Відповідач у відзиві просила стягнути з Департаменту витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. На підтвердження цих витрат подано договір про надання професійної правничої допомоги від 18.10.2021 № 18102021-6, ордер адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, попередній розрахунок та підписаний адвокатом і клієнтом розрахунок суми гонорару.
У розрахунку зазначено 10,5 години роботи за ставкою 1 000,00 грн за годину, зокрема: попередня консультація - 1 година; ознайомлення з матеріалами справи та їх правовий аналіз - 2 години; збір доказів і підготовка адвокатських запитів - 1 година; вивчення практики Верховного Суду - 2 години; підготовка відзиву, заяв та клопотань - 3 години; виготовлення копій матеріалів - 0,5 години; подання відзиву до суду - 1 година. Документ містить підписи адвоката і відповідача та відмітки про сплату клієнтом і отримання адвокатом 10 500,00 грн.
Позивач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та просив відмовити в їх стягненні. Департамент зазначив, що, крім розрахунку гонорару, відповідач не надала інших доказів понесення витрат, а консультація, аналіз матеріалів, збір доказів, вивчення судової практики та підготовка процесуальних документів не є окремими процесуальними діями, а охоплюються підготовкою і поданням відзиву.
Відповідно до статей 132, 134 та 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами. Розмір таких витрат визначається за умовами договору та на підставі доказів обсягу наданих послуг і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи, реальними, необхідними та співмірними зі складністю справи, витраченим часом і обсягом виконаної роботи.
У постанові від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19 Верховний Суд зазначив, що процесуальне законодавство не обмежує компенсацію витрат на правничу допомогу лише випадками, коли суб`єкт владних повноважень є відповідачем. Документально підтверджені витрати сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, можуть бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який звернувся з позовом.
Суд оцінює розрахунок не ізольовано, а разом із договором та фактично виконаними адвокатом діями. Матеріали справи містять підготовлений адвокатом відзив, два окремі клопотання, а також адвокатські запити від 21.10.2021 та 22.10.2021. Тому надання консультації, ознайомлення з матеріалами, правовий аналіз, збирання доказів, вивчення судової практики та підготовка процесуальних документів підтверджуються змістом матеріалів справи і є формами професійної правничої допомоги. Те, що частина цих дій була спрямована на підготовку одного відзиву, саме по собі не виключає їх компенсації, але підлягає врахуванню для недопущення подвійного обліку однієї роботи.
Довід позивача про відсутність доказів оплати суд відхиляє, оскільки підписаний обома сторонами розрахунок містить пряме підтвердження сплати та отримання 10 500,00 грн. Крім того, за змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню підлягає вартість правничої допомоги, яка не лише сплачена, а й підлягає сплаті за договором.
Водночас виготовлення копій матеріалів справи вартістю 500,00 грн та фізичне подання відзиву до суду вартістю 1 000,00 грн мають переважно організаційно-технічний характер і не потребують застосування спеціальних правничих знань. Тому включення цих робіт до суми, що має компенсуватися іншою стороною саме як витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає необґрунтованим.
З урахуванням обсягу матеріалів справи, складності містобудівного спору, фактичного змісту відзиву та інших підготовлених адвокатом документів, розгляд справи без проведення судових засідань, а також доводів клопотання позивача, суд вважає реальними, необхідними та співмірними витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. Клопотання Департаменту про зменшення витрат підлягає частковому задоволенню.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту на користь ОСОБА_1 належить стягнути 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Сплачений позивачем судовий збір розподілу між сторонами не підлягає.
Керуючись статтями 2, 9, 49, 72-77, 90-92, 132, 134, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт - відмовити повністю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 40224921) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.