КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
01 вересня 2026 року Київ № 320/34865/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
До суду 31.08.2026 звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 31.07.2026 № VІІ-020/2026, яким задоволено скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Пшеничного А.В., скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 07.05.2026 № 6/п та ухвалено нове рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, яка зареєстрована 01.09.2026, відповідно до якої просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 31.07.2026 № VІІ-020/2026 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходив із такого.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема прийматись у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові від 22.12.2022 у справі № 640/31815/21 Верховний Суд виснував: Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Зміст названих норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що з урахуванням підходів у цій справі необхідно оцінити конкретні обставини, за яких виконання оскаржуваного рішення може спричинити наслідки не лише для позивача, а й для осіб, яким він уже надає професійну правничу допомогу.
Так, 31.07.2026 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури ухвалено рішення № VІІ-020/2026, яким скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області від 07.05.2026 № 6/п про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку та прийнято нове рішення про притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Зазначено, що необхідність забезпечення позову у цій справі не зводиться до негативних наслідків дисциплінарного стягнення для самого позивача як адвоката, а виконання оскаржуваного рішення безпосередньо впливає на права та законні інтереси конкретних осіб, яким позивач надає професійну правничу допомогу, у т.ч. осіб, які перебувають під вартою, а також осіб, захист яких здійснюється у кримінальних провадженнях, що перебувають на завершальних стадіях судового розгляду. Повідомив, що йдеться не про потенційних або майбутніх клієнтів заявника, а про конкретних підзахисних, щодо яких на момент прийняття оскаржуваного рішення вже існують триваючі правовідносини із заявником як захисником.
На переконання заявника, виконання оскаржуваного рішення за таких обставин може зумовити вимушене припинення або переривання участі заявника у відповідних кримінальних провадженнях та необхідність його заміни іншим захисником.
При цьому, подальше скасування оскаржуваного рішення не здатне повною мірою усунути такі наслідки: втрачений час участі конкретного захисника у кримінальному провадженні, переривання вже здійснюваного ним захисту, необхідність вимушеної заміни захисника та наслідки відповідних процесуальних дій не можуть бути повністю відновлені постфактум.
Також, на переконання заявника, ця справа має істотну обставину - у ній наявні спеціальні докази, які мають значення для оцінки обставин, покладених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури в основу оскаржуваного рішення, та свідчать про необхідність їх повного й всебічного судового дослідження, зокрема висновок експерта № 2308/26/1, складений 23.08.2026 за результатами спеціального експертно-психологічного дослідження психолінгвістичного характеру.
На думку заявника, виконання оскаржуваного рішення матиме одночасний та безпосередній вплив на цілу сукупність уже існуючих правовідносин, у межах яких позивач не просто формально має статус захисника, а фактично здійснює професійну діяльність, володіє матеріалами конкретних кримінальних проваджень, бере участь у судових засіданнях, підтримує сформовані правові позиції та забезпечує безперервність захисту своїх підзахисних. Втім, одночасна заміна заявника в усіх зазначених кримінальних провадженнях неминуче матиме наслідки для самих підзахисних. Істотність цих наслідків полягає саме в тому, що вони не можуть бути відкладені до моменту остаточного вирішення спору у цій справі, а втрата цього часу не може бути повністю компенсована майбутнім судовим рішенням. Тому, подальше скасування оскаржуваного рішення, навіть якщо воно відбудеться, не здатне повернути всіх підзахисних позивача та відповідні кримінальні провадження у той самий фактичний і процесуальний стан, у якому вони перебувають на момент подання цієї заяви.
На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову фактично означатиме, що до моменту судового вирішення спору буде реалізовано найбільш несприятливий наслідок оскаржуваного рішення - заявник буде усунутий від здійснення захисту осіб, з якими вже існують сформовані правовідносини, а саме - ці особи будуть поставлені перед необхідністю вимушеної заміни обраного ними захисника.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття заходів забезпечення позову вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням усіх фактичних обставин справи.
Таким чином, у разі забезпечення цього позову шляхом зупинення дії рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 31.07.2026 № VІІ-020/2026 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Суд констатує, що така обов`язкова умова для забезпечення позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Отже на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, ураховуючи предмет позову, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Також суд зазначає, що всі наведені заявником обставини у позовній заяві потребують доказуванню, крім того, їх не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі або свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваної постанови відповідача.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Леонтович А.М.