ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 року справа № 380/5870/26
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості, -
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (далі - позивач, ТзОВ «БоксВей») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2026 №UA209000/2026/000409/2;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2026 №UA209000/2026/000423/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснив поставку й подальше митне оформлення товару, митну вартість якого задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту)), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Вказує, що надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Тому вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 06.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 31.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосив на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомив, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. На підставі цього вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Вважає, що відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятих рішень не надано достатніх доказів порушень норм закону позивачем, а тому суб`єктом владних повноважень не доведено своєї правоти. Просив суд задовольнити позовні вимоги.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Позивач уклав із компанією «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD», Китай зовнішньоекономічний договір (Контракт) № В3107 від 31.07.2025 (далі - Контракт).
Відповідно до істотних умов договору в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, постачальник виготовляє та постачає дорожні валізи (далі - товар), a покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього контракту. Умови поставки: FOB Ningbo Port, відповідно до «Інкотермс 2010», у морських контейнерах.
Відповідно до інвойсу № EVA-251109-1 від 09.11.2025 позивач придбав у продавця товар «комплект валіз з текстильного матеріалу».
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу митну декларацію № 26UA209170022946U1, до якої на підтвердження митної вартості товарів, долучено: пакувальний лист б/н від 09.12.2025; рахунок-проформа № EVA-251109-1 від 09.11.2025; рахунок-фактура (інвойс) № EVA-251109-1 від 09.11.2025; коносамент № WMSS25120481 від 26.12.2025; накладна УМВС № [номер приховано] від 08.03.2026; автотранспортна накладна № EVA-251109-1 від 17.03.2026; декларацiя про походження товару № EVA-251109-1 від 09.12.2025; банківський платіжний документ № 217 від 30.12.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця № 2603167 від 11.03.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів № B3107 від 31.07.2025; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.09.2025; договір (контракт) про перевезення № 2307/25-02 від 23.07.2025; копія митної декларації країни відправлення № 31012025[телефон приховано] від 10.12.2025.
За наслідками опрацювання поданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
На виконання вимоги митного органу декларант позивача надав прайс-лист, інтернет пропозиції та просив прийняти рішення на підставі долучених документів.
За результатами розгляду митної декларації та долучених документів Львівською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900581/2 від 21.10.2025.
У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив такі зауваження:
- «Поданий до митного оформлення інвойс № EVA-251109-1 від 09.12.2025. підписаний лише стороною Продавця та не містить печатки та підпису Покупця;
- пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень. Покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не падавалось;
- контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;
- в митній декларації країни експорту від 10.12.2025 № 31012025[телефон приховано] в графі «країна призначення» вказано Польща, що суперечить зовнішньоекономічній операції, а також дана декларація не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту;
- у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 30.12.2025 року №217, яка не може бути взята до уваги, оскільки: не містить обов?язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(i) відповідно до законодавства України мас(ють) право розпоряджатись рахунком;
- рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №2603167 від 11.03.2026 виставлений відповідно до Договору про транспортоно-експедиторське обслуговування №2307/25-02 від 23.07.2025, який зазначений у гр.44 МД. проте до митного оформлення не поданий».
Львівською митницею за результатами розгляду документів позивача прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2026/000320.
Позивач з метою випуску товару у вільний обіг здійснив митне оформлення товару за митною декларацією № 26UA209170023150U7, ціна в якій визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
ТзОВ «БоксВей» уклало із компанією «NINGBO HARBOR TECHNOLOGY CO., LTD», Китай зовнішньоекономічний договір (Контракт) № BSV259645 від 06.08.2025 (далі - Контракт).
Відповідно до істотних умов договору в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, постачальник виготовляє та постачає вуличні меблі (далі - товар), a покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього контракту. Умови поставки: FOB Ningbo and FOB XINGANG (TIANJIN), відповідно до «Інкотермс 2010», у морських контейнерах.
Відповідно до інвойсу № WZ25LYY016-2 від 09.12.2025 позивач придбав у продавця товар «меблі металеві» в асортименті.
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу митну декларацію № 26UA209170023559U8, до якої на підтвердження митної вартості товарів, долучено: пакувальний лист б/н від 09.12.2025; рахунок-проформа № WZ25LYY016-2 від 09.10.2025; рахунок-фактура (інвойс) № WZ25LYY016-2 від 09.12.2025; коносамент № WMSS25120569 від 26.12.2025; накладна УМВС № [номер приховано] від 08.03.2026; автотранспортна накладна № WZ25LYY016-2 від 19.03.2026; декларація про походження товару № WZ25LYY016-2 від 09.12.2025; банківській платіжні документи № 102 від 15.10.2025, № 227 від 07.01.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця № 2603195 від 12.03.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів № BSV259645 від 06.08.2025; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.09.2025; договір (контракт) про перевезення № 2307/25-02 від 23.07.2025; копія митної декларації країни відправлення № 31012025[телефон приховано] від 10.12.2025.
За наслідками опрацювання поданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
На виконання вимоги митного органу декларант позивача подав прайс-лист, інтернет пропозицію та просив прийняти рішення на підставі долучених документів.
За результатами розгляду митної декларації та долучених документів Львівською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000423/2 від 20.03.2026.
У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив такі зауваження:
- «Поданий до митного оформлення інвойс № WZ25LYY016-2 від 09.12.2025р. підписаний лише стороною Продавця та не містить печатки та підпису Покупц;.
- пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось;
- контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;
- у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 15.10.2025 року № 102, від 07.01.2026 року № 227, які не можуть бути кіяті до уваги, оскільки: не містять обов?язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підписубів) (власноручного(их)електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка() відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;
- поданий до митного оформлення коносамент № WMSS25|20569 не містить підпису капітана судна або іншого представника.
- у митній декларації країни експорту від 10.12.2025 №31012025[телефон приховано] у графі «країна призначення» вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції; окрім того у графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документу 262308273, який до митного оформлення не подано;
- рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №2603195 від 12.03.2026р, виставлений відповідно до Договору про транспортно-експедиторського обслуговування №2307/25-02 від 23.07.2025р. який зазначений у гр.44 МД. проте до митного оформлення не поданий».
Львівською митницею за результатами розгляду документів позивача прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2026/000330.
Позивач з метою випуску товару у вільний обіг здійснив митне оформлення товару за митною декларацією № 26UA209170023758U3, ціна в якій визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
Позивач з вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
Частиною 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
Суд дослідив зміст гр. 33 оскаржуваних рішень та узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів, таким чином:
- інвойси підписані лише стороною продавця та не містить печатки та підпису покупця;
- рахунки-фактури на оплату транспортних послуг містять посилання на договір перевезення, який зазначений у гр.44 МД. проте до митного оформлення не поданий;
- до митного оформлення не подано замовлень;
- контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;
- у митних деклараціях країни відправлення в графі «країна призначення» вказано Польща, що суперечить зовнішньоекономічній операції, у графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документу 262308273, який до митного оформлення не подано, а також відсутні дати експорту;
- банківські платіжні документи не містять обов?язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(сів) (власноручного(их) електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка() відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;
- коносамент не містить підпису капітана судна або іншого представника.
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.
Щодо зауважень митного органу до експортних декларацій, суд відхиляє таке зауваження та звертає увагу, що експортна декларація країни відправлення не містить числових значень складових митної вартості товару, й що позивач надав митному органу інші документи, які у своїй сукупності давали можливість перевірити заявлені числові значення складових витрат на транспортування товару. При цьому, формуванням експортної декларації здійснювалося продавцем товару, а не позивачем.
Надані декларантом митні декларації країни відправлення мають форму електронного документа та містять усі необхідні ідентифікатори створення цих електронних документів країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що відповідно надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МК України, перевірити їх автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Водночас митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа №813/1350/14.
Крім цього, слід зазначити, що п. 3 та 4 ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Слід зауважити, що заповнення митних декларацій країни відправлення знаходиться поза межами компетенції декларанта, та відповідно наявність у ніх розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару та засвідчення розбіжностей між документами.
При цьому, копії митних декларацій країни відправлення є додатковими документами, що подаються (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і мають бути оформлені відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Щодо зауважень про неподання замовлень, відповідно до Контрактів № В3107 від 31.07.2025 та ) № BSV259645 від 06.08.2025 постачальники виготовляють та постачають товари, a покупець приймає та оплачує товари згідно з інвойсами.
Декларант позивача надав до митного оформлення товарів рахунки-фактури (iнвойси) № EVA-251109-1 від 09.11.2025, № WZ25LYY016-2 від 09.12.2025, в яких зазначено найменування товарів, ціна за одну одиницю відповідного товару, кількість одиниць, одиниця виміру та загальна вартість товарів з врахуванням його кількості.
Таким чином, ненадання позивачем до митного оформлення замовлень жодним чином не впливає на митну вартість товарів, що ввозилися, оскільки на підтвердження митної вартості товару позивач надав інвойси.
Окрім цього, суд вказує, що частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які замовлення (заявки).
Щодо зауважень про неподання договору на перевезення, зміст карток відмови № UA209170/2026/000320 та № UA209170/2026/000330 свідчить про те, що під час декларування товару позивачем митному органу надані документи щодо перевезення товару: договір (контракт) про перевезення № 2307/25-02 від 23.07.2025, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 2603167 від 11.03.2026 та № 2603195 від 12.03.2026.
Рахунки містять інформацію про відрізки та види послуг із транспортування, суми за відповідний відрізок та загальну суму витрати.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідач стверджує, що позивачем не надано договору перевезення.
Однак слід звернути увагу, що у графі 44 митних декларацій зазначено код « 4301» із позначкою «m», під якими містяться договір про перевезення № 2307/25-02 від 23.07.2025. Також, вказаний документи зазначений і в картках відмови.
Згідно з Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, позначка «m» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД.
Тобто, договір про перевезення надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів, тому в митних деклараціях перед кодом такого документа було поставлено символ «m».
Факт того, що договір на перевезення досліджувалися митницею підтверджується картками відмови, де серед інших документів, наданих до митного оформлення, зазначено і договір на перевезення.
Тому, митний орган був обізнаний як з фактом наявності укладеного договору про надання транспортно-експедиторських послуг, так і з його змістом.
Щодо зауважень митного органу до банківських документів наданих до митного оформлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 №189 (далі - Постанова №216), а саме розділом 2 - «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах», пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах. Серед таких реквізитів: надавач платіжних послуг платника, найменування платника, адреса, код, та номер рахунку, з якого здійснюється переказ, сума та валюта, найменування отримувача, адреса, код, та номер рахунку, надавач платіжних послуг отримувача, Банк-кореспондент, призначення платежу, дата виконання платежу.
Суд дослідив зміст платіжних інструкції в іноземній валюті № 217 від 30.12.2025, № 102 від 14.10.2025 та № 227 від 07.01.2026 та встановив, що вони містять усі необхідні реквізити для можливості ідентифікації: дати операцій, суми операцій в іноземній валюті, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.
Також слід зауважити, що у графі «призначення платежу» (70) банківські документи містять посилання на контракти № В3107 від 31.07.2025 та ) № BSV259645 від 06.08.2025 та інвойси.
Щодо зауважень митного органу про підписання інвойсів лише стороною продавця та не містить підпису покупця, суд зазначає, що інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.
Відповідно до пунктів 9.4 та 9.8 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/271) передбачено рекомендації уникати внесення "від руки" підписів на паперових документах, якщо це можливо. Відтак, у випадку інвойсу відсутній обов`язковий реквізит у вигляді підпису. Це означає, що у рахунках, які використовуються у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД), підпис не є обов`язковим, і тому при митному Оформленні рахунок може бути прийнятий без підпису.
Окрім цього, листом Державної митної служби від 01.03.2011 №11/3-10.10/3339-ЕП "Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках", з посиланням на Рекомендації Ради Митного Співробітництва від 16.05.79, рекомендації ЄЕК ООН 1982 №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" та 1983 року "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі"), Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі", роз`яснено про те, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
Пунктами 3 та 4 ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Суд встановив, що надані позивачем інвойси № EVA-251109-1 від 09.11.2025, № WZ25LYY016-2 від 09.12.2025, містять всі необхідні умови: якого конкретно контракту стосується поставка, вид товару, його кількість, ціна за одинцю товару, загальну ціну, умови поставки та реквізити обох сторін.
Тобто, надані декларантом інвойси містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень даних, заявленої митної декларації.
При цьому, суд зазначає, що позивачем окрім інвойсів надавалися митному органу коносаменти № WMSS25120481 від 26.12.2025, № WMSS25120569 від 26.12.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару платіжна інструкція в іноземній валюті № 217 від 30.12.2025, № 102 від 14.10.2025 та № 227 від 07.01.2026.
Отже, відсутність підпису покупця жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, а тому, такі доводи митного органу є помилковими.
Щодо зауважень про відсутність в коносаменті підпису капітана судна або іншого представника.
Суд встановив, що коносамент № WMSS25120569 від 26.12.2025 містить усі необхідні реквізити: дату, маршрут, відправника, одержувача, опис вантажу та кількість упакування, номер контейнера.
Безпідставними є зауваження митного органу щодо відсутності підпису капітана судна чи представника перевізника у коносаменті, оскільки така обставина жодним чином не впливає на визначення числового значення митної вартості
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України коносамент не є тим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Зазначення будь-яких вартісних характеристик товару у коносаменті взагалі не передбачено, а отже виявлені митницею недоліки у цьому документі не можуть впливати на визначення митної вартості товару. Відсутність у коносаменті підпису перевізника не може свідчити про його функціональну нечинність, враховуючи той беззаперечний факт, що товар був прийнятий до перевезення, доставлений та виданий у місці призначення.
Щодо зауважень митного органу про відсутність в контрактах положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, суд такі вважає необґрунтованими та безпідставними.
Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно умов Контрактів № В3107 від 31.07.2025 та ) № BSV259645 від 06.08.2025 ці контракти набирають чинності з їх підписанням. Постачання товару, зазначеного в проформах інвойсах, здійснюється протягом 180 календарних днів.
Так, строк дії контрактів - з моменту їх підписання і до моменту їх виконання.
Приписи ч. 1 ст. 626 ЦК України визначають, що договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Укладаючи господарські договори, сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на власний розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГКУ та ст. 631 ЦК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Отже, навіть, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно з ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Таким чином, зауваження митного органу про відсутність положень стосовно строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів не може вважатись розбіжністю у розумінні ст. 53 МК України.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надання декларантом додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п. 2 ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товару.
Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митних деклараціях вартістю.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем разом із митними деклараціями документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару за основним методом та давали відповідачу підстави для прийняття рішень щодо визнання заявленої митної вартості такого товару.
З приводу обраного відповідачем методу коригування суд зазначає таке.
Суд з`ясував, що митний орган застосував другорядний метод коригування « 2ґ» згідно ст. 64 МК України.
Як передбачено п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Такі обставини вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за другорядним методом 2ґ (резервний метод).
Отже, обираючи метод коригування митної вартості товарів, відповідач діяв не у спосіб, та не в межах, передбачених законом, а відтак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є незаконними та необґрунтованими й підлягають скасуванню.
Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності його у частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.
Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень. Натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрати на професійне правову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Шокало Володимиром Степановичем на підставі договору про надання правничої допомоги від 24.10.2025 та ордеру серії ВС № 1393070 від 03.12.2025.
Відповідно до п. 4.2 Договору сторони погодили, що розмір гонорару визначається Додатковими угодами, які є невід`ємною частиною Договору, або на підставі виставлених рахунків.
Відповідно до Додаткової угоди сторони визначили надання правової допомоги з оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UA209000/2026/000409/2 від 19.03.2026; № UA209000/2026/000423/2 від 20.03.2026.
Підпунктом 2.1 Додаткової угоди передбачено, що 20000,00 грн сплачується клієнтом як оплата за збір доказів, аналіз судової практики, підготовку позовної заяви, відповіді на відзив та участі у судових засіданнях в суді першої інстанції.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.
Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд дійшов висновку зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 4144,53 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000409/2 від 19.03.2026; № UA209000/2026/000423/2 від 20.03.2026.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» судовий збір в сумі 4144 (чотири тисячі сто сорок чотири) грн 53 коп.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 3000 (три тисячі) грн 00 коп понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (79040, м. Львів, вул. Генерала Курмановича В., 9, офіс 3-1; код ЄДРПОУ 45896389).
Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур