ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
01 вересня 2026 року справа №380/17281/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Мачіха Назарій Андрійович, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100 000 грн за час стаціонарного лікування, в тому числі дні переміщення між лікувальними закладами, після отриманих поранення/травми, пов`язаних із захистом Батьківщини за період 05.06.2024 - 05.09.2024;
- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100 000 грн за час стаціонарного лікування, в тому числі дні переміщення між лікувальними закладами, після отриманих поранення/травми, пов`язаних із захистом Батьківщини за період за період 05.06.2024 - 05.09.2024.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний термін з дня отримання даної ухвали усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску.
Необхідність подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску була зумовлена тим, що ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення наказом від 29.10.2024 №267мтд, а до суду з позовом вернувся 19.08.2026.
Представник позивача 21.08.2026 (вх.№74565) подав клопотання, в якому просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними.
В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1 не мав жодних достовірних відомостей щодо виплати йому належних сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 з розрахунку 100 000 грн за час стаціонарного лікування, в тому числі дні переміщення між лікувальними закладами, після отриманих поранення/травми, пов`язаних із захистом Батьківщини за період 17.12.2023 - 05.09.2024, окрім як надходжень на свій картковий рахунок. Тому ОСОБА_1 звернувся до адвоката з приводу роз`яснення повноти виплати сум додаткової винагороди. З наданих позивачем документів не було зрозумілим за які періоди була виплачена додаткова винагорода, що зумовило направлення адвокатського запиту від 29.06.2026 на адресу в/ч НОМЕР_1 про надання інформації про виплачені суми додаткової винагороди.
При розгляді заяви суддя виходить з такого.
Відповідно до частин першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. Установлення таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин і належного відправлення правосуддя та не заперечує сутності права на судовий захист, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011.
Європейський суд з прав людини у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, рішення від 28 березня 2006 року, зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справа № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Дана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2026 року у справі № № 500/5567/24.
Як на поважність пропуску строку звернення до суду з цим позовом, представник позивача у заяві про усунення недоліків посилається на відсутність у позивача достовірних відомостей щодо виплати йому належних сум додаткової винагороди, неповнота нарахування якої стала відома лише з листа в/ч НОМЕР_1 від 05.08.2026 у відповідь на адвокатський запит.
Відповідно до наявного ордера СЕРІЯ ВС №1473589, договір про надання правничої допомоги №5 між ОСОБА_1 та адвокатом Мачіхою Н.А. було укладено 17.06.2026.
Хронологічний аналіз дати звільнення позивача - 24.10.2024, дати звернення до адвоката Мачіхи Н.А. - 17.06.2026, та дати звернення до суду з цим позовом 18.08.2026, тобто майже через 2 роки після звільнення, свідчить про відсутність з боку позивача вчинення будь-яких юридично значимих дій, спрямованих на відновлення порушених, на його думку, прав щодо неповноти виплати додаткової винагороди.
Ні представником позивача, ні позивачем не зазначено з яких причин ОСОБА_1 зволікав із зверненням для захисту своїх прав та інтересів до адвоката.
Долучені до позовної заяви медичні документи дають підстави стверджувати, що такі стосуються перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у січні-лютому 2024 року, лютому-березні 2024 року, червні - серпні 2024 року, тобто під час проходження військової служби, або у перші місяці після звільнення, а свідоцтво про хворобу №20/307 датоване 25.05.2025.
Будь-яких документів, які б свідчили про неможливість звернення за отриманням правової допомоги і до суду з червня 2025 року до червня 2026 року та/або вчинення будь-яких юридично значимих дій, які б свідчили про зацікавленість позивача дізнатися повноту/неповноту належних йому у зв`язку із проходженням військової служби виплат, до позовної заяви не долучено.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, посилання позивача, що він дізнався про порушення своїх прав лише після отримання відповіді на адвокатський запит, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, є безпідставним.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 24 березня 2026 року у справі №640/23235/20, яка враховується судом під час розгляду цієї заяви.
Заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не містить жодних обґрунтувань, які б підтверджували поважність пропуску позивачем строку звернення до суду, а також посилань на будь-які докази, які б унеможливили своєчасність такого звернення.
Сукупність викладеного зумовлює висновок про неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду та відмову в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тому позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню позивачу на підставі частини 2 статті 123 КАС України.
Керуючись ст. ст. 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Хома О.П.