Справа № 420/18617/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Косюти В.І. про стягнення виконавчого збору в сумі 34 588,00 грн. від 12.06.2026 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №81254476.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду, то виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується. Посилаючись на вищевказані обставини позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 12.06.2026 року, що винесена в межах виконавчого провадження №81254476, є протиправною та такою, що не відповідає вимогам ст. 27 Закону Закон України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню, з огляду на що позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 01.07.2026 року у справі №420/18617/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку ч.5 ст.262 КАС України за наявними у справі матеріалами з урахуванням особливостей розгляду справи, визначених ст. 287 КАС України. Також вказаною ухвалою було витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження №81254476.
04.07.2026 року до суду від представника Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що 12.06.2026 року відповідно до частини четвертої ст. 27 Закону №1404-VIII державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі, передбаченому частиною третьою ст. 27 Закону №1404-VIII, а саме 34 588,00 грн. Стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.
Разом із відзивом, на виконання ухвали суду від 01.07.2026 року Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України надіслало до суду матеріали виконавчого провадження №81254476.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, пояснення по суті спірних правовідносин до суду не надходили.
Порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження визначений ст.ст.258, 262 КАС України.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду (частина 4 ст. 287 КАС України).
Рішення винесено у строки, встановлені КАС України, з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній відпустці.
Судом у справі встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року по справі №420/9519/25 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 , судді Кодимського районного суду Одеської області, суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, встановленого частиною 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області провести ОСОБА_1 , судді Кодимського районного суду Одеської області, перерахунок суддівської винагороди за період 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , судді Кодимського районного суду Одеської області, суддівської винагороди за період з 29 вересня 2021 року по 18 липня 2022 року, з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу, як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , судді Кодимського районного суду Одеської області, перерахунок та виплату суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу за період з 29 вересня 2021 року по 18 липня 2022 року.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати ОСОБА_1 , судді Кодимського районного суду Одеської області, суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) без застосування щомісячного обмеження, встановленого частиною 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу за період з 29 вересня 2021 року по 18 липня 2022 року.
Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати судді Кодимського районного суду Одеської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) без застосування щомісячного обмеження, встановленого частиною 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу за період з 29 вересня 2021 року по 18 липня 2022 року.
Судове рішення у справі №420/9519/25 набрало законної сили 25.11.2025 року.
24.02.2026 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/9519/25, відповідно до якого зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області провести ОСОБА_1 , судді Кодимського районного суду Одеської області, перерахунок суддівської винагороди за період 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
11.06.2026 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття до примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа.
12.06.2026 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81254476 з примусового виконання вимог виконавчого листа №420/9519/25 про зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області провести ОСОБА_1 , судді Кодимського районного суду Одеської області, перерахунок суддівської винагороди за період 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
Також 12.06.2026 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено оскаржувану постанову в межах ВП №81254476 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн.
Посилаючись на те, що постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та такою, що не відповідає вимогам ст.27 Закону Закон України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404- VIII).
Так статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За ч.5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII.
Аналізуючи вищевказане, державний виконавець повинен не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження за умови відсутності підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, передбачених частиною 4 статті 4 Закону №1404-VIII.
Відповідно до ч.ч.1-3 статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч.ч.1-4 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Відповідно до п.8 Розділу III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції №512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Відповідно до п.1-2 Розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції №512/5, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Аналізуючи положення Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5 суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір та витрат не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження у такій постанові, виконавець зобов`язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, яка підлягає стягненню.
Отже, стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.
Законом №1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п`ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).
У своїй практиці Верховний Суд зазначав, що за змістом частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюється розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження». До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, відносяться: рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною (статті 64, 64-1 Закону); про поновлення на роботі (стаття 65 Закону); про виселення божника (стаття 66 Закону); про вселення стягувача (стаття 67 Закону); інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій (постанова від 30 червня 2021 року у справі №201/12569/16).
Спірні правовідносини в межах даної справи стосуються встановлення судом правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
Як було зазначено судом вище, на виконання судового рішення у справі №420/9519/25 було видано виконавчий лист, з примусового виконання якого державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №81254476.
При цьому, стягувачем у вищевказаному виконавчому провадженні є суддя, а боржником - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно із ч.1 ст. 148 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа) (ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4901-VI).
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №4901-VI, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Тобто, в даному випадку виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI.
При цьому, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України та його територіального управління наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя").
Суд зауважує, що Територіальним управлінням можливо виконати рішення суду в повному обсязі лише після забезпечення Державною судовою адміністрацією України бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди.
З урахуванням наведеного, у даному випадку виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI.
Виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується, а отже і відсутні підстави для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12.06.2026 року про стягнення виконавчого збору, винесена в межах виконавчого провадження №81254476, є необґрунтованою, а тому протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача, суд вважає необхідним стягнути на його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 241-246, 255, 257, 258, 262, 287, 293, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12.06.2026 року у виконавчому провадженні №81254476 про стягнення виконавчого збору.
Стягнути на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 662,40 грн. з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч.6, 293, 295 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. Дмитра Іванова, 2, код ЄДРПОУ 26302945).
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, код ЄДРПОУ 45862901).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя О.В. Білостоцький