Справа № 420/26511/26
УХВАЛА
01 вересня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
ВСТАНОВИВ:
31.08.2026 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони Петропавлівській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області приймати будь-які рішення щодо передачі будь-кому у власність чи в користування, а також пропонувати для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) земельну ділянку площею 77,5435 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0543, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, із земель сільськогосподарського призначення, для сінокосіння та випасання худоби, орієнтовною площею 83 га, на території Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Заява не розглянута. В той час сільська рада самостійно замовила та виготовила технічну документацію із землеустрою та сформувала земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0543, площею 77,5435 гектара, цільове призначення 01.08 для сінокосіння і випасання худоби, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Оскільки Петропавлівська сільська раді безпідставно та протиправно не розглядає заяву ОСОБА_1 , а також самостійно виготовила технічну документацію та сформувала земельну ділянку, у будь який час може неправомірно надати перевагу третій особі, та укласти договір оренди, незаконно, на власний розсуд, обмеживши позивача у праві на отримання у оренду цієї земельної ділянки.
Дослідивши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та доданні до неї матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволені вказаної заяви слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення представником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить представник позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у цій справі фактично ґрунтуються на припущеннях щодо можливого направлення позивача до району ведення активних бойових дій (лінії зіткнення) для виконання бойових завдань.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача та його представника на те, що застосування судом обраних заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах представника позивача про ймовірність порушення у майбутньому прав та інтересів позивача можливими діями посадових осіб Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
Крім того суд звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо отримання земельних ділянок.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.03.2020 у справі № 495/8898/16-а, від 06.09.2021 у справі № 380/1/20, від 09.12.2021 у справі № 2340/2819/18, у справі № 826/12764/16 від 30.11.2022, у справі № 442/2476/17 від 04.07.2023, у справі № П/811/506/18 від 23.08.2023.
За своєю правовою природою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не породжують на цій стадії виникнення у особи, якій надано такий дозвіл, права власності або права користування на таку земельну ділянку, а зазначений дозвіл є лише наслідком дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.
Відтак, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Зміст статті 79-1 ЗК України свідчить, що метою надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Також не є визначальним, за чиїм замовленням такий проєкт буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проєкти одночасно розробляються різними замовниками.
Суд також зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих представником позивача на підтвердження вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності дій чи бездіяльності відповідача.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко