Справа № 420/25360/26
УХВАЛА
01 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 22500499) про визнання протиправним та скасування рішення
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 19.08.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні повторного направлення на знайомство з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2. Зобов`язати Службу у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 повторне направлення на знайомство з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3. Надати дозвіл здійснювати аудіо та відео фіксацію зустрічей ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді від 21.08.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків.
31.08.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д.Л. надійшла заява (вх. №99661/26) про забезпечення позову у якій заявник просить суд:
- до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/25360/26 заборонити Службі у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації знімати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з обліку кандидатів в усиновлювачі виключно у зв`язку із закінченням строку дії висновку про можливість бути усиновлювачем;
- до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/25360/26 заборонити Службі у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації вносити до Єдиного банку даних або передавати його адміністраторам відомості про припинення перебування Позивача на обліку виключно з підстави закінчення строку дії висновку.
В обгрунтування зазначили, що 12.10.2023 Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації склала висновок № 40-2008, у якому зазначає, що Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація вважає за можливе громадянину України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) бути усиновлювачем однієї дитини віком від 9 до 15 років. 06 грудня 2023 року Службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації позивачу було видано направлення № 02-13/39 для знайомства з дитиною, а саме з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який наразі проживає у дитячому будинку сімейного типу «Саналатій» за адресою: АДРЕСА_2 (далі ДБСТ «Саналатій»). 07 грудня 2023 року відбулась зустріч позивача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. В подальшому, 10 грудня 2023 року та 11 грудня 2023 року відбулись додаткові дві зустрічі між позивачем та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час даних зустрічей матір`ю - вихователем ОСОБА_3 вчинялись спроби тиску на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та перешкоди у спілкуванні між позивачем та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
В межах строку дії направлення № 02-13/39 для знайомства з дитиною, а саме з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу не вдалось встановити контакт з малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з огляду на вчинення матір`ю - вихователем ОСОБА_3 дій, які перешкоджали спілкуванню позивача з дитиною. Таким чином, знайомство позивача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 носило суто формальний характер та, як наслідок, призвело до неможливості встановлення контакту між позивачем та дитиною. За таких обставин 19 червня 2025 року позивач звернувся до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації із заявою про повторну видачу направлення на знайомство з дитиною.
15 травня 2026 року позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом, яким просив повідомити дату та час розгляду заяви позивача від 19 червня 2025 року про повторну видачу направлення на знайомство з дитиною на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року по справі № 420/29304/25. 25 травня 2026 року відповідачем було надіслано лист (вих. № 946/21/03.01 17/2-26/5-ІЗ-21 від 25 травня 2026 року) на адресу електронної пошти представника позивача, яким відповідач повідомляв позивача про недоцільність видачі повторного направлення на знайомство з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наразі позивач оскаржує рішення, прийняте відповідачем після виконання зазначеного судового рішення, оскільки вважає його протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси. Водночас строк дії висновку про можливість позивача бути усиновлювачем є обмеженим та, відповідно до наявного у позивача документа, спливає 12 жовтня 2026 року. Отже, існує реальний ризик того, що до завершення розгляду цієї адміністративної справи строк дії відповідного висновку сплине, внаслідок чого правове становище позивача як кандидата в усиновлювачі може змінитися. Позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на усиновлення в межах строку дії висновку не через власні дії чи бездіяльність, а виключно внаслідок протиправних дій та бездіяльності органів державної влади (бездіяльність відповідача вже встановлена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 420/29304/25). Перекладання на позивача тягаря повторного проходження тривалої процедури збору документів та перевірок через вину самої держави є порушенням принципу належного урядування. Строк дії висновку критично спливає саме через необхідність судового захисту від протиправних рішень відповідача У такому випадку навіть задоволення позовних вимог може не забезпечити ефективного поновлення порушених прав позивача, оскільки для подальшої реалізації процедури усиновлення може виникнути необхідність повторного проходження відповідних адміністративних процедур.
Станом на вирішення заяви про забезпечення позову провадження у справі не відкрито.
В якості додатку до заяви про забезпечення позову долучено квитанцію № [номер приховано] від 28.08.2026 про сплату судового збору у розмірі 998,50 грн.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з такого.
Як передбачено у ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ж ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Суд також має враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Отже, ч.2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 в справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 в справі № 826/16334/18.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
З врахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою.
З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).
У поданій заяві позивач зазначив, що 06 грудня 2023 року Службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації позивачу було видано направлення № 02-13/39 для знайомства з дитиною, а саме з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В межах строку дії направлення № 02-13/39 для знайомства з дитиною, позивачу не вдалось встановити контакт з малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 19 червня 2025 року позивач звернувся до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації із заявою про повторну видачу направлення на знайомство з дитиною.
В подальшому, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року по справі № 420/29304/25, відповідачем було надіслано лист (вих. № 946/21/03.01 17/2-26/5-ІЗ-21 від 25 травня 2026 року) на адресу електронної пошти представника позивача, яким відповідач повідомляв позивача про недоцільність видачі повторного направлення на знайомство з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На переконання позивача, строк дії висновку про можливість позивача бути усиновлювачем є обмеженим та, відповідно до наявного у позивача документа, спливає 12 жовтня 2026 року. Отже, існує реальний ризик того, що до завершення розгляду цієї адміністративної справи строк дії відповідного висновку сплине, внаслідок чого правове становище позивача як кандидата в усиновлювачі може змінитися.
Так, пунктом 27 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905, визначено, що висновок про можливість бути усиновлювачами оформляється у строки, передбачені пунктами 25-1 і 25-2 цього Порядку, згідно з визначеними Мінсоцполітики вимогами на бланку служби у справах дітей, пронумеровується, прошнуровується, підписується її керівником, засвідчується печаткою та видається кандидатам в усиновлювачі.
Разом із висновком повертаються пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою та завірені підписом керівника служби у справах дітей документи, подані кандидатами в усиновлювачі, із зазначенням служби у справах дітей, в якій вони перебувають на обліку, та облікового номера.
Строк дії висновку про можливість бути усиновлювачами становить один рік з дати видачі і може бути продовжений, але не більше як на один рік.
Якщо протягом дії висновку про можливість бути усиновлювачами закінчився строк дії документів, зазначених у підпунктах 4, 6, 7 і 8 пункту 22 цього Порядку, кандидати в усиновлювачі поновлюють їх і додають до документів, повернутих службою у справах дітей.
Так, позивач, звертаючись до суду з вказаною заявою, надав копію висновку служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про можливість громадянину України ОСОБА_1 бути кандидатом в усиновлювачі №40-2008 від 12.10.2023, проте його строк дії становить один рік з дня видачі, отже, станом на дату звернення до суду із вказаною заявою, останній втратив строк дії.
При цьому, якщо протягом строку дії висновку про можливість бути усиновлювачами кандидати в усиновлювачі не здійснили усиновлення, вони можуть звернутися до служби у справах дітей за місцем взяття їх на облік із заявою про продовження строку дії зазначеного висновку. Заява подається кандидатами в усиновлювачі не пізніше ніж за десять робочих днів до закінчення одного року з дати видачі висновку.
Строк дії висновку про можливість бути усиновлювачами продовжується не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення строку його дії, що підтверджується видачею довідки про продовження строку дії такого висновку. У разі коли такий строк не продовжується, кандидатам в усиновлювачі повідомляється про відмову у продовженні строку дії такого висновку.
Отже, заявник, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення строку дії висновку, тобто не пізніше ніж 05.10.2024, мав звернутись до служби у справах дітей за місцем взяття її на облік із заявою про продовження строку дії зазначеного висновку та отримати у жовтні 2024 року довідку про продовження строку дії висновку про можливість бути усиновлювачем за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Проте, до суду не було надано доказів, що позивач у встановлений строк звернувся до служби у справах дітей за місцем взяття на облік із заявою про продовження строку дії висновку №40-2008 від 12.10.2023, а відтак у суду відсутні відомості про продовження вказаного строку.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони Службі у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації знімати ОСОБА_1 з обліку кандидатів в усиновлювачі виключно, у зв`язку із закінченням строку дії висновку про можливість бути усиновлювачем, однак, суд вкотре наголошує, що вказаний строк сплив що у жовтні 2024 року, а докази його продовження у суду відсутні.
На переконання суду, застосування такого заходу забезпечення позову, про який просить заявник, не може ґрунтуватися на припущенні про настання у майбутньому обставини, яка, за твердженням позивача, може призвести до порушення його прав, тим більше за відсутності чинного висновку.
Посилання позивача на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, є такими, що побудовані на припущеннях, а тому не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) відповідача та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними не є достатньою підставою для підтвердження існування очевидних ознак протиправності в діях або бездіяльності відповідача та не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Щодо визначеної позивачем підстави для забезпечення позову про наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваних рішень, суд зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Суд наголошує, що достовірно встановити наведені обставини без розгляду спору по суті є неможливим.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.
Ураховуючи викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д.Л. (вх. №99661/26 від 31.08.2026) про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА