Справа № 420/1938/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.Валентини Крицак,6, м.Херсон,73036) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо проведення перерахунку грошового забезпечення судді у відставці ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи період навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів);
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок грошового забезпечення судді у відставці, із зарахуванням до стажу роботи період навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів) та здійснити відповідний перерахунок та виплату, із урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з врахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання довічного грошового утримання судді у відставці період навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів). Проте, у листопаді 2025 року позивач отримав відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області лист № 7142-5238/Г-02/8-2100/25 від 15.08.2025, відповідно до якої повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для зарахуванням до стажу роботи період навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів). Крім того, зазначено, що заявником не дотримано порядок звернення до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періоду навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів) та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що у зв`язку з тим, що Позивачем не дотримано порядку звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно із вимогами Порядку №3-1, вищезазначене звернення розглянуто Головним управлінням у відповідності до норм Закону України "Про звернення громадян" та листом від 15.08.2025 за вих.№7142-6238/Г-02/8-2100/25 ОСОБА_1 надано роз`яснення щодо його пенсійного забезпечення. Зазначено, що лист Відповідача щодо пенсійного забезпечення Позивача за своєю правовою природою не є рішенням пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як помилково зазначає останній.
Крім того відповідач зазначає, що враховуючи відсутність спірного періоду у Розрахунку стажу роботи на посаді судді, зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для визначення відсоткового розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, періоду навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів) як строкову військову службу у Головного управління підстав немає.
Ухвалою суду від 13 липня 2026 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Зупинити провадження по справі №420/1938/26.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надійшли витребувані документи.
Згідно з ч.1 ст.237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Таким чином, враховуючи, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у даній справі відпали, суд вважає необхідним поновити провадження у справі та продовжити розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
З 22.03.1994 ОСОБА_1 обіймав посаду судді.
З 30.09.2010 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Наказом голови Херсонського окружного адміністративного суду від 06-05/41 від 21.12.2015 на підставі постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIIІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду у відставку.
За заявою від 24.06.2016 Позивача переведено з пенсії за віком призначеної на підставі Закону №1058 на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402 "Про судоустрій і статус суддів".
На теперішній час, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.
18.07.2025, ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із зверненням щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання довічного грошового утримання судді у відставці період навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів).
У листопаді 2025 року позивач отримав відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області лист № 7142-5238/Г-02/8-2100/25 від 15.08.2025, відповідно до якої повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для зарахуванням до стажу роботи період навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів). Крім того, зазначено, що заявником не дотримано порядок звернення до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періоду навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів) та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
На час виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Закон не зазначає, що ця робота має обов`язково передувати призначенню на посаді судді.
У силу частин першої - третьої статті 142 Закону України №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Водночас відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №9901/302/19.
Так, на дату призначення позивача на заступник голови Первомайського міського суду Миколаївської області (21.03.1994) діяв Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" згідно з постановою Верховної Ради України від 15.12.1992 № 2863-ХІІ введений в дію 10.02.1993.
Частиною 1 статті 43 вказаного Закону (втратив чинність 01.01.2012) визначалося, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ, доповненим згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94, передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Статтею 2 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) (прийнятого у 1992 році) встановлені види військової служби, зокрема: строкова військова служба; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів.
Відповідно до ст.25 зазначеного Закону навчання у військових навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Відповідно до пункту 64 Положення «Про проходження військової служби (навчання) курсантами вищих військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) Служби безпеки України» зазначено, що у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість: військової служби під час навчання у вищому військовому навчальному закладі із розрахунку два місяці служби (навчання) у зазначеному навчальному закладі за один місяць строкової військової служби.
За приписами статей 21,22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 559/443/17.
Отже, аналіз зазначених норм законодавства в контексті спірних правовідносин дає підстави дійти висновку, що до стажу роботи, що дає позивачу право на відставку та одержання довічного грошового утримання, крім часу роботи на посадах судді, зараховується календарний період проходження строкової військової служби.
Так, у період з 01.09.1968 по 22.07.1972 ОСОБА_1 навчався у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе.
Отже, вище вказаний період має бути захований як строкова служба, а саме: 1 рік 10 місяців 11 днів.
Таким чином, невключення відповідачем до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема періоду навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів) є протиправним.
Суд відхиляє довід відповідача про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 втратила чинність 01.01.2012 і тому не підлягає застосуванню. Право позивача на відставку та на щомісячне довічне грошове утримання, а разом з ним і коло періодів, що зараховуються до відповідного стажу, визначались законодавством, чинним на час набуття ним цього права і на час звільнення у відставку. Втрата чинності зазначеною постановою після цього моменту сама по собі не звужує обсягу вже набутих позивачем гарантій, що узгоджується і з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.
Суд відхиляє довід відповідача про те, що лист від 15.08.2025 №7142-6238/Г-02/8-2100/25 не є рішенням про відмову в перерахунку. Цей лист містить прямий висновок відповідача про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до стажу роботи на посаді судді, тобто за змістом є відмовою у задоволенні порушеного позивачем питання. Юридичне значення має зміст акта суб`єкта владних повноважень, а не його форма чи найменування; саме цей висновок породжує для позивача наслідки і саме він є предметом оскарження.
Суд відхиляє також довід відповідача про недотримання позивачем порядку звернення, встановленого Порядком №3-1. Незалежно від того, за яким порядком відповідач опрацьовував звернення, він розглянув порушене питання по суті і дав на нього відповідь по суті - про відсутність підстав для зарахування періоду. За таких обставин спір між сторонами є спором про зміст цієї відповіді, а не про форму звернення. Суд наголошує, що зарахування спірного періоду не потребує подання нової довідки про суддівську винагороду, оскільки йдеться про перегляд стажу, а не про зміну складових суддівської винагороди.
Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з частини четвертої статті 245 КАС України, за якою суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Питання про те, чи належить спірний період до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, вирішується виключно за нормами права і розсуду органу не передбачає. Водночас сам перерахунок і виплата є діями, які здійснює відповідач, а тому належним способом захисту суд вважає зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням спірного періоду та здійснити відповідний перерахунок і виплату.
Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням до стажу роботи періоду навчання позивача у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів) не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Поновити провадження у справі №420/1938/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.Валентини Крицак,6, м.Херсон,73036) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.Валентини Крицак,6, м.Херсон,73036) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо проведення перерахунку грошового забезпечення судді у відставці ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи період навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів).
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про перерахунок грошового забезпечення судді у відставці, із зарахуванням до стажу роботи період навчання у Київському вищому загальновійськовому командному училищі ім.. М.В.Фрунзе з 01.09.1968 по 22.07.1972, як строкову службу (1 рік 10 місяців 11 днів) та здійснити відповідний перерахунок та виплату, із урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко