РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень
01 вересня 2026 р. Р і в н е №460/8681/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Т.О. Комшелюк, розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виконання рішення суду від 24 червня 2025 року в адміністративній справі № 460/8681/25
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 460/8681/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі № 460/8681/25, що набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, за період з 14.11.2024 до зміни законодавства або зміни правового статусу позивача, з урахуванням раніше виплачених сум.
10.08.2026 надійшла письмова заява про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Заява мотивована тим, що рішення суду стосовно виплати нарахованих коштів у зв`язку з перерахунком пенсії не виконується.
Ухвалою суду від 11.08.2026 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення суду протягом 30 календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали.
31.08.2026 від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду. У поданому звіті відповідач вказав, що на виконання цього рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача із 14.11.2024 із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 2595грн х 6 = 15570грн. Також зазначив, що 10.06.2026 за № 2800-030101-5/43074 та 07.07.20026 за № 2800-050203-5/51006, Пенсійний фонд України звернувся із запитом до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України щодо порядку подальшої виплати коштів на виконання рішень судів. Отже відповідач діє в межах чинного законодавства і просить прийняти даний звіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на наведене положення норм права, суд вважає за можливе здійснити розгляд поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу звіту про виконання судового рішення, дослідивши докази, подані до такого звіту, а також матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої-другої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами першою-другою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом ч. 1-2 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Як вбачається із заяви позивача про встановлення судового контролю, останній акцентує увагу на невиконанні відповідачем рішення суду від 24.06.2025 у справі № 460/8681/25, яке полягає у невиплаті заборгованості внаслідок перерахунку пенсії.
Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що на виконання цього рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 14.11.2024 із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 2595грн х 6 = 15570грн.
Станом на 26.08.2026 заборгованість за вказаним рішенням суду за період з 14.11.2024 по 31.08.2026 складає 183493,25грн. На виконання рішення суду проведено часткову виплату заборгованості в сумі 4008грн. Сума залишку боргу становить станом на 19.08.2026 179485,25грн.
Вказані обставини підтверджуються перерахунком пенсії та довідкою від 19.08.2026 № 8978/05-16.
Станом на 26.08.2026 заборгованість за рішенням суду обліковується в Реєстрі судових рішень за № 821-80065.
За наведеного суд вважає, що відповідач належним чином здійснив перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у цій справі, а також частково погасив заборгованість внаслідок такого перерахунку.
Так, ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пп. «а» п. 9).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 Nє 423 (далі -Положення № 423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства лід час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.
З урахуванням статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатка № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11*, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду», є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З огляду на наведене, саме Мінсоцполітики України, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
Як стверджує відповідача, ним ведеться облік рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виконання рішень визначається датою набрання його законної сили.
Згідно Плану доходів і видатків відповідача на 2026 рік виділено кошти на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень в сумі 73338,1тис.грн.
Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Матеріалами справи стверджується, що 10.06.2026 за № 2800-030101-5/43074 та 07.07.20026 за № 2800-050203-5/51006, Пенсійний фонд України звернувся із запитом до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України щодо порядку подальшої виплати коштів на виконання рішень судів.
Неодноразово Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таким чином, рішення суду у даній справі в повному обсязі буде виконане після отримання коштів з державного бюджету. При цьому, Головне управління не відмовлялось від виконання рішення суду, а виконало його у межах своїх повноважень.
Так, статтею 382-3 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 382-3 КАС України якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Зокрема, суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п`ятої статті 382-3 КАС України.
Матеріалами справи стверджується, що рішення суду виконано лише в частині перерахунку пенсії, що не заперечується учасниками справи.
Отже, не можна вважати фактично виконаним рішення суду у даній справі шляхом здійснення виключно перерахунку пенсії позивача та внесення заборгованості до реєстру судових рішень, адже порядок та спосіб у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині.
За наведеного, відповідачем не доведено повного та фактичного виконання рішення суду у цій справі, не надано доказів виплати на користь позивача належних йому коштів.
Прийняття судом такого звіту, як належного виконання судового рішення, суперечитиме статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтям 14, 370 КАС України.
При цьому, суд погоджується з позицією відповідача, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати боргу, пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України.
Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв`язок невиконання в повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях ГУ ПФУ в Рівненській області та, відповідно, робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.
За сталою практикою Верховного Суду, накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ в Рівненській області в порядку ст.382 КАС України жодним чином не прискорить виділення бюджетних коштів Пенсійному фонду України, які, в свою чергу, могли би бути спрямовані на виплату заборгованості з пенсії за минулий період, зокрема позивачу.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що відсутні підстави, у даному випадку, для прийняття звіту.
Водночас суд нагадує про положення ч. 3 ст. 382-3 КАС України, яким встановлено, зокрема, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Отже у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, суд за власною ініціативою може розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Оскільки рішення суду не виконується в частині виплати позивачу заборгованості внаслідок перерахунку пенсії в сумі 179485,25грн суд, зважаючи на норми ч. 3 ст. 382-3 КАС України вважає за необхідне розглянути питання про зміну способу і порядку виконання цього судового рішення.
У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 179485,25грн, є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем, що стверджується довідкою від 19.08.2026 № 8978/05-16.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.10.2025 року у справі № 380/7706/22.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання цього судового рішення.
Керуючись статтями 248, 294, 295, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виконання рішення суду від 24 червня 2025 року в адміністративній справі № 460/8681/25 відмовити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року в адміністративній справі № 460/8681/25, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми заборгованості по пенсії, що становить 179485,25грн.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 01 вересня 2026 року
Суддя Т.О. Комшелюк