Справа № 128/1793/26
Провадження № 2/127/5261/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
АТ «ОТП БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивувало тим, що 07.03.2024 року між сторонами у справі було укладено Кредитний договір № [номер приховано].
Станом на 18.11.2025 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 383568,86 грн, з яких: 303324,55 грн - непрострочене тіло кредиту, 37713,25 грн - прострочене тіло кредиту, 42531,06 грн прострочені відсотки по договору.
У зв`язку з невиконанням Відповідачем грошового зобов`язання у добровільному порядку, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
22.06.2026 року на адресу суду надійшов відзив, відповідно до якого ОСОБА_1 з позовними вимогами не погоджується, вважає, що в позовних вимогах слід відмовити повністю. Просив відмовити в позові в частині тіла кредиту, у зв`язку із хворобами, матеріальним становищем, відсутністю первісних платіжних документів, відсутністю його підпису на меморіальному ордері. Крім того, зазначав, що ніяких коштів не отримував та кредитними коштами не користувався.
26.06.2026 року надійшла відповідь на відзив від представника позивача. Згідно з якою зазначалось, що доводи відзиву є безпідставними, не підтверджені належним та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи, у зв`язку із чим просив відзив залишити без задоволення, а позов задовольнити у повному обсязі.
Представником позивача у даній відповіді на відзив зазначено, що твердження відповідача про те, що позовну заяву з додатками не було направлено, не відповідає дійсності. До позовної заяви було долучено опис вкладення про відправлення на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , копії позовної заяви з додатками від 13.04.2026, який містить відбиток мокрої печатки та підпис працівника відділення АТ «Укрпошта». Отже, обов`язок щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів був виконаний належним чином.
Щодо посилань відповідача на стан здоров`я та складні життєві обставини:
При надсиланні копії відзиву позивачем не було отримано довідок та документів, про які вказує Відповідач у відзиві. Посилання відповідача на власний стан здоров`я, стан здоров`я матері, складне матеріальне становище та інші життєві обставини не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та обов`язку належного виконання взятих на себе зобов`язань. При цьому відповідач, посилаючись на наявність проблем зі здоров`ям як на підставу для повної відмови у позові, не надав належних доказів, які б підтверджували такі обставини у достатній мірі для звільнення від виконання грошового зобов`язання.
Щодо підписання кредитного договору та обізнаності відповідача з його умовами:
Заперечення відповідача щодо отримання кредиту та фактичного укладення договору спростовуються письмовими доказами. На кожній сторінці кредитного договору міститься власноручний підпис відповідача, який є ідентичним підпису в паспорті, сканкопія якого міститься у матеріалах кредитної справи. Це підтверджує, що відповідач власноруч підписав кредитний договір, був ознайомлений з його умовами, сумою кредиту, порядком повернення коштів та іншими істотними умовами.
Щодо доводів про відсутність доказів видачі кредитних коштів та розміру заборгованості:
На підтвердження позовних вимог подано кредитний договір, меморіальний ордер та розрахунок заборгованості. Додатково разом із відповіддю на відзив подається виписка по рахунку, яка підтверджує рух коштів та фактичне надання кредитних коштів відповідачу. Сам по собі факт відсутності підпису відповідача на меморіальному ордері не свідчить про невидачу кредиту, оскільки вирішальне значення має сукупність усіх банківських та договірних документів, що підтверджують виникнення, обсяг та виконання зобов`язання щодо надання кредитних коштів. Надані документи у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми доказами існування заборгованості. До кредитного договору долучено довідку, яка підтверджує, що відповідач дійсно працює у Приватному акціонерному товаристві «Національна енергетична компанія «Укренерго», а також містить відомості про його доходи за кожен місяць. Зазначені документи підтверджують, що під час укладення кредитного договору відповідач надав банку інформацію про місце роботи та рівень доходу, а отже усвідомлював характер та обсяг прийнятих на себе кредитних зобов`язань. Отже, Позивачем до позовної заяви додано усі докази, що в сукупності доказують факт укладення договору та заборгованості Відповідача.
Щодо посилань на звільнення від штрафних санкцій під час воєнного стану:
У разі якщо позовні вимоги не містять вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені чи інших санкцій за прострочення, наведені у відзиві доводи щодо звільнення від відповідальності у період дії воєнного стану не стосуються предмета спору та не мають правового значення для правильного вирішення справи. Відповідач не надав належних доказів та аргументів, які звільняють його від сплати відсотків та штрафів у період воєнного стану.
Таким чином, відзив відповідача ґрунтується переважно на припущеннях, не підтверджений належними доказами та не спростовує факту укладення кредитного договору, факту надання кредитних коштів і правильності розрахунку заборгованості. Підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Судом встановлено, що 06.03.2024 року відповідач звернувся до АТ «ОТП Банк» із анкетою-заявою на отримання кредиту, де зазначив, зокрема, відомості про себе та бажану суму кредиту та строк кредитування, також відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, зокрема, інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахування побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інші важливі правові аспекти (а.с.10-12).
07.03.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 у справі було укладено Кредитний договір № [номер приховано] (а.с.8-10).
Відповідно до умов якого позичальник отримує Кредит на наступних умовах: сума кредиту на загальні споживчі цілі - 380000,00 грн, на придбання послуг зі страхування ІНГО НС 1.4 bank у продавця АТ СК ІНГО - 5320,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту 07.03.2029 року. Фіксована процентна ставка у розмірі 34,99% річних до повного виконання Боргових зобов`язань за Кредитним договором.
Договір страхування № 22/1/4000000320 від 07.03.2024 року особистим підписом підписано відповідача, строк дії договору з 07.03.2024 року по 06.03.2025 року, страхова премія за період страхування - 5320,00 грн, страховий тариф - 1,40% (а.с.18-20). Крім того, також було підписано Заяву на страхування від нещасних випадків (а.с.21).
Факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором підтверджується меморіальним ордером № 8308751 від 07.03.2024 року на суму 380000,00 грн (а.с.6).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № [номер приховано] станом на 18.11.2025 року заборгованість становить 383568,86 грн, з яких: кредит - 341037,80 грн. та відсотки 42531,06 грн. (а.с.7).
Крім того, як убачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості, відповідач здійснював погашення кредитної заборгованості, чим фактично визнавав існування договірних зобов`язань.
Часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи №758/4213/21 і така практика є усталеною.
Визначаючись щодо стягнення вказаної суми заборгованості суд враховує, що за умовами вказаного договору кредит наданий на строк з 07.03.2024 року по 07.03.2029 року. При цьому з урахуванням визначеної кінцевої дати повернення кредиту позивач вказує про дострокове стягнення суми кредиту.
Представником позивача у відповіді на відзив було надано Виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , відповідно до якої здійснювалось погашення кредиту, сплата процентів.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо того, що він не отримував позовну заяву з додатками, судом встановлено, що матеріали справи містять надані позивачем докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками адресованого ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до трекінгу «Укрпошти», зазначений номер накладної № НОМЕР_1 вбачається, що 17.04.2026 року дане відправлення було вручено одержувачу.
Таким чином, позивачем виконано встановлений процесуальним законом обов`язок щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а наявні в матеріалах справи докази свідчать також про вручення відповідного поштового відправлення відповідачу 17.04.2026 року. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.
Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме АТ «ОТП Банк», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що кредитний договір був укладений не ним або що його підпис було використано іншою особою. Клопотань про призначення експертизи чи витребування доказів не заявляв.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, щодо необхідності дослідження первинних документів, однак зазначає, що надані позивачем докази (меморіальні ордери, виписки) є такими первинними документами, які підтверджують факт надання кредитних коштів.
Таким чином, судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення у нього обов`язку щодо їх повернення і сплати процентів. Надані позивачем кредитний договір, меморіальний ордер, виписка за рахунком та розрахунок заборгованості у своїй сукупності підтверджують виникнення та виконання сторонами кредитних правовідносин, а також наявність заборгованості відповідача.
Посилання відповідача на відсутність його підпису на меморіальному ордері саме по собі не спростовує факту отримання кредитних коштів, оскільки зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. При цьому надана позивачем виписка за рахунком підтверджує рух коштів, а здійснення відповідачем платежів за кредитним договором додатково свідчить про фактичне виконання сторонами кредитних правовідносин та визнання відповідачем відповідного зобов`язання.
Позивач надав докази, які у своїй сукупності підтверджують зарахування кредитних коштів на рахунок, належний відповідачу. Відповідач, заперечуючи факт отримання коштів, не надав доказів, які б спростовували наведені позивачем відомості про рух коштів за відповідним рахунком.
Відповідач, як можливий власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів.
Крім того, складне матеріальне становище, наявність захворювань, інвалідності, необхідність догляду за членом сім`ї чи перебування держави у стані воєнного стану самі по собі не припиняють, не змінюють та не звільняють відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів, якщо інше прямо не передбачено законом або договором.
Також суд звертає увагу, що у разі наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, відповідач не позбавлений права після набрання рішенням законної сили звернутися до суду із заявою про відстрочення або розстрочення його виконання в порядку, передбаченому ст.435 ЦПК України.
Отже, наведені відповідачем обставини та надані на їх підтвердження документи не спростовують факту існування між сторонами кредитних правовідносин, факту виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також не є правовою підставою для звільнення його від виконання зазначеного грошового зобов`язання чи відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором.
Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, розмір заявленої до стягнення заборгованості або свідчили про повне чи часткове виконання зобов`язань за договором в іншому розмірі, ніж зазначено позивачем.
Відповідно до розрахунку заборгованості, останній не містить відомостей про нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання.
Встановлені обставини дозволяють суду зробити висновок, що позивачем не заявлено вимоги про стягнення штрафу, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат чи іншої відповідальності за невиконання зобов`язань за договором.
Суд враховує, що проценти за кредитним договором є платою за користування кредитом, а тому позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами і не містять вимог про стягнення штрафних санкцій чи пені.
З огляду на викладене, відповідачем помилково ототожнено проценти за користування кредитом, які передбачені відповідно до статтями 1048, 1056-1 ЦК України, що нараховуються протягом строку договору, та неустойку (пеню) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язання боржником за договором.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Оскільки кредитний договір передбачав строк та порядок повернення кредиту, невнесення платежів у визначені строки свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти.
У силу ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається.
Згідно з ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відтак позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні кредитного договору, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, також не надано суду доказів вчинення щодо нього обману та тиску. Відповідно до ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, на час розгляду справи судом відповідачем не надано власного контррозрахунку заборгованості. Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, позовні вимоги не спростував, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.
Керуючись ст. 13, 81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» заборгованість в сумі 383568,86 грн (триста вісімдесят три тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень 86 коп.) та судовий збір в сумі 4602,83 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 31.08.2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .
Суддя: