Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
31 серпня 2026 року Справа № 520/8042/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,
при секретарі судового засідання -Трунов М.В.,
за участі представників:
позивача - Гріги К.С.,
відповідача - Гундар Г.М.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку від 20.04.2026 та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду від 30.04.2026 р. у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)
про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Харківській області від 08 травня 2024 року № 249-РЛ «Про анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» щодо суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомості про припинення дії ліцензії № 20230314202200004 на право роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) в Єдиному реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №20230314202200004, яка видана ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою від 10 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали від 10 квітня 2026 року представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду від 20.04.2026 р.
Подана заява мотивована тим, що про оскаржуване рішення стало відомо випадково представнику ФОП ОСОБА_1 адвокату Грігі К.С. від старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області у судовому засіданні в Київському районному суді м. Полтави під час слухання справи № 552/9075/25 про накладення арешту на майно.
У зв`язку з чим 11.03.2026 представником ФОП ОСОБА_1 було направлено до ГУ ДПС у Харківській області адвокатський запит щодо підстав анулювання ліцензії.
16.03.2026 позивач фактично отримав копію розпорядження про анулювання ліцензії, що свідчить про те, що саме з цієї дати він дізнався про порушення свого права.
Крім того, зазначено, що з метою повного з`ясування обставин справи, 25.03.2026 представником позивача було направлено до ГУ ДПС у Харківській області додатковий адвокатський запит про надання копії акту від 06.05.2024 № 4099/20-40-09-02-03/ НОМЕР_1 та інших матеріалів перевірки. Вказані документи було отримано 30.03.2026.
Просить суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити ФОП ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду.
24.04.2026 р. ухвалою ХОАС було прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання. Також вказаною ухвалою постановлено, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та наявності підстав для його поновлення підлягає вирішенню судом під час розгляду справи по суті.
Представник відповідача 30.04.2026 р. подав до суду клопотання в якому просить суд залишити позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 ст. 123 КАС України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги заяви про визнання поважними причин пропуску строку та поновлення строку звернення до суду та просив його задовольнити з підстав та мотивів, котрі у ньому зазначені.
Представник відповідача заперечив щодо наявності поважності причин пропуску строку на оскарження розпорядження ГУ ДПС у зв`язку з чим просив залишити позовну заяву без розгляду.
Розглянувши в судовому засіданні заяву представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку від 20.04.2026 р. і клопотання представника відповідача від 30.04.2026 р. про залишення позовної заяви без розгляду, керуючись приписами КАС України, дослідивши матеріали адміністративного позову суд приходить до наступного висновку.
Предметом оскарження у цій справі є розпорядження Головного управління ДПС у Харківській області від 08 травня 2024 року № 249-РЛ «Про анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним».
Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 уповноваженими посадовими особами ГУ ДПС здійснено виїзди за місцем фактичного провадження діяльності позивача за адресою: АДРЕСА_2 . Під час неодноразових виїздів встановлено, що за вищезазначеною адресою розташована непрацююча АЗС, ознак здійснення діяльності, знаходження ФОП ОСОБА_2 та його найманих працівників за вказаною адресою не встановлено, про що був складений акт про встановлення факту відсутності ФОП ОСОБА_2 за місцем провадження діяльності від 06.05.2024 № 4099/20-40-09-02-03, котрий був направлений на податкову адресу ФОП ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 та отриманий 18.05.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №060[телефон приховано].
Відповідно до абз. 12 ч. 54 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 481) акт про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності, є підставою для анулювання ліцензії шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження.
На виконання п. 6 Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 545 (а редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність на підставі Постанови КМ № 374 від 04.04.2025)) інформація про прийняття керівником ГУ ДПС Розпорядження від 08.05.2024 № 249-РЛ про анулювання ФОП ОСОБА_1 дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним була внесена 08.05.2024 до Єдиного реєстру ліцензіатів, що підтверджується копією витягу.
Будь-яких інших вимог до контролюючого органу щодо направлення Розпорядження про анулювання дії ліцензії іншим шляхом спеціальним нормативно-правовим актом не передбачено.
Згідно з пунктами 8 та 9 Порядку Єдиний реєстр ліцензіатів розміщується на офіційному веб-сайті ДПС та інформація, що міститься в Єдиному реєстрі ліцензіатів, є відкритою.
Відтак, отримавши копію акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 18.05.2024 р., який є підставою для анулювання отриманої ліцензії, позивач мав змогу пересвідчитись в наявності або відсутності відповідного розпорядження в Єдиному реєстрі ліцензіатів.
Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спірним у цій справі є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування розпорядження Головного управління ДПС у Харківській області від 08 травня 2024 року № 249-РЛ «Про анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним».
У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 було надано правову оцінку щодо застосування строку звернення до суду у подібних правовідносинах.
Так, Верховний Суд дійшов висновку, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Аналогічне правозастосування строків викладено у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та від 21.06.2022 у справі №620/3546/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 зазначила, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Вказаний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто від дати отримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №060[телефон приховано] акт про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності від 06.05.2024 № 4099/20-40-09-02-03, котрий був підставою для анулювання ліцензії шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, спірного розпорядження, вручено позивачу ФОП ОСОБА_2 18.05.2024 за його податковою адресою ( АДРЕСА_3 ).
При цьому, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.5. ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з п. 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до п.п. 16.1.11. п. 16.1 ст. 16 ПКУ платники податків зобов`язані повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.
Абзацом 2 пункту 1 розділу VI Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну 29.09.2017 № 822 (далі по тексту - Положення № 822), фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки/Повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.
Пунктом 2 розділу IX Положення № 822 встановлено, що фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання або до будь-якого контролюючого органу.
Якщо заява за формою № 5ДРП містить дані про новий паспорт фізичної особи, то така Заява подається фізичною особою особисто.
Водночас матеріали справи позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних, у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України, доказів повідомлення позивачем контролюючого органу про зміну місця проживання.
При цьому, як встановлено судом в ході розгляду судової справи, рішення владного суб`єкта направлялося позивачеві на вірну податкову адресу, а відтак неналежна організація позивачем отримання поштової кореспонденції за місцем реєстрації та неповідомлення контролюючого органу про зміну місця проживання свідчить про недобросовісне ставлення до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, а також обов`язку повідомити контролюючий орган про зміну адреси, через що необізнаність платника зі спірним рішенням виникла через нехтування або ухилення від виконання таких обов`язків без поважних причин.
З урахуванням позиції Великої Палати викладеної у постанові від 16.07.2025 по справі №500/2276/24, граничний термін звернення до суду з позовом про скасування спірного розпорядження минув 19.08.2024.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
"...Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України" (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми позовної заяви обов`язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Також у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Харківській області від 08 травня 2024 року № 249-РЛ «Про анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» та відсутність рішень компетентних органів та суду про неправомірність дій працівників контролюючого органу під час встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності та складання і направлення відповідного акту, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку від 20.04.2026 р. та задоволення клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області від 30.04.2026 року та залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії - рішення без розгляду.
Керуючись статтями 2, 3, 19, 243, 283, 294, 297, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку від 20.04.2026 р. - відмовити.
Клопотання представника відповідача від 30.04.2026 р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі - задовольнити.
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена 01.09.2026 р.
Суддя Бадюков Ю.В.