РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року справа № 580/6731/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
23.06.2026 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у належному розмірі грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за весь час затримки виплати з 30.01.2020 року по день її фактичної виплати - 27.05.2026 року.
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у належному розмірі грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за весь час затримки виплати з 30.01.2020 року по день її фактичної виплати - 27.05.2026 року.
В обґрунтування позову зазначив, що Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі № 580/2360/24 на відповідача покладено обов`язок здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення та одноразових грошових виплат з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та провести його виплату. Належну до виплати на виконання вказаного судового рішення суму грошового забезпечення відповідач виплатив лише 27.05.2026. Проте під час виплати зазначеної заборгованості компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідач не нарахував та не виплатив, у нарахуванні цієї компенсації в добровільному порядку позивачу відмовлено. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. Стверджував, що права позивача як військовослужбовця дотримані в повному обсязі, а виплата компенсації нормами чинного законодавства за наведених обставин не передбачена. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.
ОСОБА_1 , проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді відповідального виконавця обліковоопераційного відділення до 12.01.2024 року.
Виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення наказом командира військової частини НОМЕР_1 №12 (по стройовій частині) від
12.01.2024 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/2360/24 від 08.05.2024 зобов`язано Відповідача (Військову частину НОМЕР_1 ),
зокрема, наступне: здійснити Позивачу перерахунок грошового забезпечення з 30.01.2020 року до 12.05.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2022 роки, компенсації за невикористану додаткову відпустку УБД, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки, компенсації за невикористані дні
основної відпустки за 2021-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні
зі служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням,
визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних
осіб станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 Постанови
Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення
військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та
провести виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив 27.05.2026.
виплату грошового забезпечення в розмірі 202233,47 грн.
Під час виплати вказаної заборгованості з грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 30.01.2020 по день її фактичної виплати - 27.05.2026. У нарахуванні та виплаті такої компенсації в добровільному порядку відповідач позивачу відмовив.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, позивач звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно зі статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність нарахованого доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств усіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу на один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення)).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить компенсацію втрати частини грошових доходів у залежність від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, коли здійснено цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20, такого змісту:
«…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.»
Наведений підхід відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі від 11.04.2025 № 280/8933/24, згідно з якими грошове забезпечення військовослужбовця є грошовим доходом, що не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи наведене правове регулювання до встановлених у справі обставин, суд виходить із того, що належне позивачу грошове забезпечення, право на перерахунок та виплату якого підтверджено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/2360/24 від 08.05.2024, є грошовим доходом у розумінні Закону № 2050-ІІІ, який не має разового характеру. Фактична виплата цього доходу здійснена відповідачем 27.05.2026 зі значним порушенням установлених строків, що утворює передбачену законом підставу для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за весь час такої затримки.
Доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати компенсації з огляду на те, що права позивача нібито дотримані в повному обсязі, суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні Закону № 2050-ІІІ. Сам факт виплати спірного грошового забезпечення лише 27.05.2026 на виконання судового рішення свідчить про порушення строків його виплати, а тому обов`язок нарахувати та виплатити компенсацію виник у відповідача незалежно від підстав нарахування основної суми доходу.
Судом установлено, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді грошового забезпечення здійснена відповідачем 27.05.2026. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми належного грошового забезпечення за весь час затримки з 30.01.2020 по день її фактичної виплати - 27.05.2026.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.
Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, відтак у силу приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у належному розмірі грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за весь час затримки виплати з 30.01.2020 року по день її фактичної виплати - 27.05.2026 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у належному розмірі грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за весь час затримки виплати з 30.01.2020 року по день її фактичної виплати - 27.05.2026 року.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення складене та підписане 01.09.2026.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО