ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
31 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1363/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про виправлення описки в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
До суду надійшла заява представника відповідача, про виправлення описки в рішенні суду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
В призмі наведеного, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач/заявник просить про захист свого права.
Предметом розгляду поданої заяви - є виправлення описки в рішенні суду в справі № 600/1363/26-а від 29.05.2025 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам судом встановлено, що ухвалою суду від 31.08.2026 року задоволено заяву позивача та виправлено описку в рішенні суду.
Отже, як встановлено з матеріалів справи, заявлені вимоги щодо порушених прав та інтересів позивача, які стали підставою звернення до суду у цій справі вже розглянуті судом.
Відтак, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між учасниками справи нових обставин чи підстав звернення до суду в зазначених правовідносинах. Наразі, у справі № 600/1363/26-а наявні правовідносини і підстави звернення до суду з клопотанням вдруге, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Системний аналіз наведеного вище в сукупності, дає підстави дійти висновку, що сторони, предмет та підстави заявлених вимог є аналогічними з тими, з якими заявник уже звертався до суду раніше та яким вже була судом надана оцінка, постановлено відповідну ухвалу.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що оскільки є така, що набрала законної сили ухвала суду, фактично з того самого предмету спору і між тими самим сторонами, і тих самих підстав - тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
При цьому, суд зазначає, що порядок розгляду заяви про внесення виправлення в судове рішення регулюється вимогами ст.253 КАС України, проте вказаною статтею не врегульовано порядок закриття провадження в справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
У зв`язку з відсутністю закону, що регулює порядок закриття провадження в справі про внесення виправлень в судове рішення, суд застосовує до даних правовідносин аналогію закону відповідно до п. 4 ч. 1 ст.238 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В:
Провадження за заявою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про внесення виправлення в судове рішення - закрити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Боднарюк