ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
31 серпня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/9791/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградова Д.О. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при проведенні щорічного з 1 березня перерахунку (індексації) та виплати пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», щодо незастосування, передбаченого ч.2 ст.40, ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за два календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, а саме за 2016-2017 роки - 5 377,90 грн шляхом його збільшення із застосуванням коефіцієнтів: 1,17 - у 2019 році відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №124; 1,11 - у 2020 році відповідно до постанови КМУ від 01.04.2020 №251; 1,11 - у 2021 році відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127; 1,14 - у 2022 році відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118; 1,197 - у 2023 році відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168; 1,0796 - у 2024 році відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185; 1,115 - у 2025 році відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209; 1,121 - у 2026 році відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026 № 236 при щорічній з 1 березня індексації пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 1 березня 2026 року;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити щорічний з 1 березня перерахунок та виплату пенсії за віком, призначену згідно із Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши, передбачений ч.2 ст.40, ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за два календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, а саме за 2016-2017 роки - 5 377,90 грн при щорічній з 1 березня індексації пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 1 березня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів: 1,17 - у 2019 році відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №124; 1,11 - у 2020 році відповідно до постанови КМУ від 01.04.2020 №251; 1,11 - у 2021 році відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127; 1,14 - у 2022 році відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118; 1,197 - у 2023 році відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168; 1,0796 - у 2024 році відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185; 1,115 - у 2025 році відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209; 1,121 - у 2026 році відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026 № 236.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позовна заява подана з порушенням вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Приписами частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з даним позовом 27.08.2026 та оскаржує дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, починаючи з 01.03.2019 у розмірі 1,17 у 2019 році , з 01.03.2020 у розмірі 1,11 у 2020 році, з 01.03.2021 у розмірі 1,11 у 2021 році, 01.03.2022 у розмірі 1,14 у 2022 році; з 01.03.2023 у розмірі 1,197 у 2023 році; з 01.03.2024 у розмірі 1,0796 у 2024 році, з 01.03.2025 у розмірі 1,115 у 2025 році, з 01.03.2026 у розмірі 1,121 у 2026 році.
Представником позивача у позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Проте, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, зважаючи на наступне.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Поряд з цим, слід звернути увагу, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі № 1.380.2019.005964.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема стаття 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаття 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Разом з тим, у даному випадку пенсійні виплати, а саме індексація пенсії з застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії починаючи з 01.03.2022 - 1,14, органом Пенсійного фонду, про які йде мова в позові, позивачу не нараховувалися, а тому позов з вимогами, пов`язаними з нарахуванням пенсії за минулий час, та відповідно їх подальшої виплати може бути подано до суду в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, починаючи з 01.03.2019 у розмірі 1,17 у 2019 році , з 01.03.2020 у розмірі 1,11 у 2020 році, з 01.03.2021 у розмірі 1,11 у 2021 році, 01.03.2022 у розмірі 1,14 у 2022 році; з 01.03.2023 у розмірі 1,197 у 2023 році; з 01.03.2024 у розмірі 1,0796 у 2024 році, з 01.03.2025 у розмірі 1,115 у 2025 році, з 01.03.2026 у розмірі 1,121 у 2026 році.
З даним позовом позивач звернувся до суду лише 27.08.2026, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду доказів триваючої неможливості звернення нею до суду в межах строку звернення до суду з моменту отримання виплати пенсії за відповідні місяці.
Враховуючи, що позовна заява подана позивачем до суду 06.08.2026, вищевказані обставини свідчать про пропуск позивачем встановленого законом строку для звернення до суду в частині позовних вимог з 01.03.2019 по 26.02.2026.
Відповідно до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, позивач була обізнана із оспорюваною бездіяльністю відповідача та не була позбавлена можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням вищевикладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску, у вищевказаній частині позовних вимог з 01.03.2019 по 26.02.2026.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА