ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/12664/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 254050012482 від 11.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки від 19.08.1982 серії НОМЕР_1 з 27.02.2002 по 14.09.2003 у ПП «Олена» та повторно розглянути заяву позивача від 04.11.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 із 13.08.2025 у віці 60 років набув право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та 04.11.2025 подав заяву про її призначення, яку за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Луганській області. Рішенням від 11.11.2025 відповідачем прийнято рішення № 254050012482 від про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Так, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 27.02.2002 по 14.09.2003 у ПП «Олена» за записами трудової книжки від 19.08.1982 серії НОМЕР_2 у зв`язку з відсутністю в Реєстрі інформації про роботу.
Ухвалою судді Житняк Л.О. від 17.12.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив до суду, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що за записами трудової книжки позивач з 27.02.2002 по 14.09.2003 працював у ПП «Олена». При цьому запис про звільнення до трудової книжки внесено некоректно, зокрема, не зрозуміло, ким саме засвідчено запис - керівником підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою. За період роботи позивача з 27.02.2002 по 14.09.2003 у ПП «Олена» в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплату підприємством страхових внесків. Ураховуючи зазначене, у відповідача відсутні підстави для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.
25.06.2026 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 384, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Скалозубу Ю.О.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуба Ю. О. від 07.07.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
04.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, що підтверджується копією відповідної заяви про призначення пенсії та не заперечується відповідачем.
За принципом екстериторіальності звернення позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Луганській області та винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.11.2025 № 254050012482, згідно з яким за наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 30 років 6 місяців 18 днів; за розглядом документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 27.02.2002 по 14.09.2003 у ПП "Олена" за записами трудової книжки від 19.08.1982 серії НОМЕР_2 , у зв`язку з відсутністю в Реєстрі інформації про роботу (підлягає уточненню довідкою та перевірці); відмовлено в призначення пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заробітку для обчислення загальний страховий стаж ОСОБА_1 в одинарному розмірі складає 30 років 6 місяців 18 днів. Період роботи позивача з 27.02.2002 по 14.09.2003 до страхового стажу не зараховано.
Разом з тим, за змістом копії трудової книжки позивача від 19.08.1982 серії НОМЕР_2 останній 27.02.2002 прийнятий на постійну роботу замісника по сільському господарству ПП "Олена"; 14.09.2003 звільнений за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Вважаючи відмову ГУ ПФУ в Луганській області протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За змістом частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Зі змісту позовної заяви та викладених у відзиві доводів відповідача до страхового стажу позивача не враховано період роботи позивача з 27.02.2002 по 14.09.2003 у ПП «Олена», оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплату підприємством страхових внесків.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року
№ 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до обов`язків Пенсійного фонду та його територіальних органів стосовно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру відносяться: забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення №10-1, Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Положення №10-1 у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування із: звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу; системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; електронних пенсійних справ; системи обліку сплати страхових внесків; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням; реєстру страхувальників Державного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; звернень громадян до органів Пенсійного фонду України; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Отже, законодавцем встановлений послідовний алгоритм дій щодо внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень, згідно з яким органи Пенсійного фонду України вносять такі лише на підставі даних (звітності) наданих страхувальником (роботодавцем) чи його правонаступником та здійснюють контроль за достовірністю таких.
Суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №295/6361/17 обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на органи Пенсійного фонду України.
Оскільки обов`язок подання відомостей про нараховану заробітну плату покладений на підприємство-страхувальника, а невиконання цього обов`язку страхувальником позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, суд вважає це неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про заробітну плату сплату не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо подання відомостей про нараховану заробітну плату та належну сплату страхових внесків.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач має право, зокрема, у разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про заробітну плату, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідним запитами до підприємств з метою отримання інформації, в тому числі, щодо виплати заробітної плати та сплати страхових внесків чи отримання документів, що містять необхідні відомості.
Разом з тим, абзацами 4-5 пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон).
Таким чином, у випадку, якщо відповідач вважає, що для прийняття рішення про призначення пенсії не достатньо наданих документів або інформації, відповідач наділений відповідними повноваження з метою їх отримання звертатися до підприємств, установ, організацій. До того ж, у випадку ненадання до заяви про призначення пенсії необхідних документів, відповідач, у разі подання заяви про призначення пенсії через вебпортал, має право надіслати повідомлення заявнику про необхідність надання додаткових документів.
Отже, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для з`ясування обставин наявності у позивача необхідного стажу для призначення пенсії, що свідчить про те, що відповідач прийняв рішення про відмову в зарахуванні спірного періоду необґрунтовано та передчасно, без з`ясування обставин, які мають значення для його прийняття, обмежившись посиланням на відсутність інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 14.11.2025 № 0629-1340-4828-7158 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, у зв`язку із чим слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі на користь позивача судові витрати у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 254050012482 від 11.11.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 згідно з записами трудової книжки від 19.08.1982 серії НОМЕР_2 з 27.02.2002 по 14.09.2003 у ПП «Олена» та повторно розглянути заяву позивача від 04.11.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі в розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, вул. В`ячеслава Чорновола, 157, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18003, код ЄДРПОУ 21782461.
Дата складення повного рішення суду - 01.09.2026.
Суддя Ю. О. Скалозуб