ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року справа №200/9586/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Пивовар І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року (повне судове рішення складено 08 січня 2026 року) у справі № 200/9586/25 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.11.2025 № 024650007619 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) згідно заяви від 19.11.2025 № 3082;
2) зобов`язати Управління здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 18.02.2025 № 04-400/25 станом на 01.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактичних виплачених сум, з 18 жовтня 2024 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після отримання від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді станом на 01.01.2024 № 04-400/25 від 18.02.2025, виданої на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 200/8087/24, позивач 19.11.2025 подала заяву до органів ПФУ про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.11.2025 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку у зв`язку з відсутністю підстав.
Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують її право на отримання належного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2025 № 024650007619 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) згідно заяви від 19.11.2025 № 3082.
Зобов`язано Управління здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 18.02.2025 № 04-400/25 станом на 01.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактичних виплачених сум, з 18 жовтня 2024 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління не порушувало прав позивача на отримання пенсії, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії.
Відповідно до частин першої-другої статті 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною третьою статті 135 Закону № 1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Представник відповідача зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Крім того, представник Пенсійного фонду зазначив, що законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи.
Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, на думку відповідача, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідач також зазначив, що в довідках Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 18.02.2025 № 04-400/25 суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 була обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, 3028,00 грн відповідно.
Окрім того, у вказаній довідці містяться альтернативні судження щодо розміру суддівської винагороди, яка б враховувалася для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що унеможливлює її застосування для визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці - Позивача.
Також відповідач зазначив, що оскільки після 18.02.2020 (дата прийняття Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020) розмір складових суддівської винагороди не змінювався, правові підстави для проведення спірного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.
Позивач надіслав відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , 17.10.2024 відрахована зі штату Красноармійського міськрайонного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку з посади судді (рішення Вищої ради правосуддя № 3009/0/15-24).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Вінницькій області з 18.10.2024 як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 200/8087/24 було зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області видати ОСОБА_1 , судді у відставці Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, довідку за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, про суддівську винагороду за станом на 1 січня 2024 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини З статті 135 Закону України від 02.06.2016 № №1402-VIII «По судоустрій і статус суддів» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», доплати за вислугу років.
На виконання зазначеного рішення, 18 лютого 2025 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Донецькій області позивачу була видана довідка № 04-400/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначено, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 136260,00 грн, у тому числі посадовий оклад 90840,00 грн, доплата за вислугу років (50%) 45420,00 грн.
19 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до фронт-офісу управління ПФУ в м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області від 18 лютого 2025 року № 04-400/25.
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 024650007619 від 26.11.2025 у зв`язку з відсутністю правових підстав.
Так, у спірному рішенні зазначено, що у 2025 році відповідно до статті 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року в розмірі 2102 гривні, тобто на рівні січня 2020 року.
Також у вказаному рішенні вказано про те, що оскільки з 01.01.2024 у суддів, які працювали на відповідних посадах базовий розмір прожиткового мінімуму, з якого визначаються посадові суддівські винагороди не змінювався і залишився на рівні 2102 грн, підстав для перерахунку пенсії згідно ст. 142 Закону України № 1402 немає.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з ч.ч. 3, 4 статті 142 Закону № 1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У порядку норм ч.ч. 1, 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
За п. 1 ч. 3 статті 135 Закону № 1402-VI (в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (частина 4 статті 135 Закону № 1402-VI).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що в 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 року становить 3028,00 гривень.
За ст. 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У відповідності до ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 гривень.
Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки.
Правовідносини, подібні до тих, що склалися у справі, яка розглядається, вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №200/2309/25, у постанові від 17.02.2025 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, щодо застосування окремого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, встановленого відповідним законом про Державний бюджет України, при визначенні базового розміру посадового окладу судді, який враховується під час обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і сформував правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, і в разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня виникають правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, Верховний Суд вкотре наголосив на неприпустимості звуження гарантії незалежності суддів, закріплених статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, шляхом запровадження окремої розрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу судді.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати не безпідставність посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04.04.2025 у справі №240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Так, у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у якій відповідач посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №3460-IX, спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.
Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі, під час розгляду цього спору.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах про визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, у постановах від 03.03.2026 у справі №600/5380/24, від 10.03.2026 у справі №620/15453/24, від 17.06.2026 у справі №280/4259/25 та від 16.07.2026 у справі №340/6616/24.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно вважав, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийнято ГУ ПФУ в Донецькій області, окружний суд дійшов правильного висновку, що саме цей пенсійний орган повинен здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 200/9586/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 31 серпня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
І. В. Пивовар
Т. Г. Гаврищук