ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
01 вересня 2026 року справа №200/6784/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Пивовар І.В., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 200/6784/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
До Першого апеляційного адміністративного суду 07.08.2026 через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана апеляційна скарга.
Ухвалою суду від 18.08.2026 в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені в апеляційній скарзі Міністерства оборони України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 200/6784/23.
В задоволенні клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 200/6784/23 відмовлено.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 200/6784/23 залишено без руху.
Встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням доказів на їх підтвердження.
На адресу суду 28.08.2025 надійшло клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якої заявник вказує на обставини введення в Україні воєнного стану та зауважує, що представництво інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах здійснюється Східним територіальним юридичним відділом, місцезнаходженням якого є місто Харків, яке постійно перебуває під обстрілами ворога. Крім того представник апелянта вказує на перебої в роботі системи «Електронний суд» та посилається на надмірне процесуально-кадрове навантаження на співробітників Міністерства оборони України, а також на виконання ним обов`язків військової служби та функцій оборони.
Вирішуючи вищенаведене клопотання суд виходить з такого.
Апелянт оскаржує ухвалу суду першої інстанції від 02.10.2025.
Копію оскаржуваного рішення суду згідно довідки про доставку процесуального документа в електронній формі, доставлено до особистого кабінету апелянта в системі «Електронний суд» 04.10.2025 о 05:26 год., відтак останнім днем строку подання апеляційної скарги є 20.10.2025.
З апеляційною скаргою у справі апелянт - Міністерство оборони України звернувся 07.08.2026 (через 291 день після закінчення строку), тобто, з очевидним та тривалим пропуском встановленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України чітко визначено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
За пунктом 3 частини першої статті 7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.
Суд зауважує, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Ведення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану в Україні і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 04.10.2025 (дата доставки оскаржуваного рішення суду до особистого кабінету апелянта в системі "Електронний суд") і до 07.08.2026 (дата подання апеляційної скарги) апелянтом не зазначено. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку не надано.
Щодо посилання заявника на залучення працівників юридичної служби до виконання завдань в умовах воєнного стану, суд зазначає, що Міністерство оборони України є суб`єктом владних повноважень (юридичною особою публічного права), до якого процесуальним законом ставляться підвищені вимоги щодо дотримання процесуальної дисципліни. Наявність у штаті установи інших уповноважених представників свідчить про те, що внутрішні організаційні питання, кадровий дефіцит або специфіка розподілу навантаження між працівниками підпадають під поняття суб`єктивних чинників організації роботи державного органу і не можуть нівелювати встановлені законом процесуальні обмеження. Тривалий пропуск строку апеляційного оскарження (на 291 день) за відсутності належних доказів безперервного існування об`єктивно непереборних перешкод протягом усього цього періоду, свідчить про невиправдане зволікання з реалізацією процесуальних прав.
За таких обставин, безпідставне поновлення строку через більше ніж через дев`ять місяців після його закінчення призведе до порушення принципу правової визначеності (res judicata) як ключового елементу верховенства права та права іншої сторони на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд погоджується, що введення воєнного стану, обстріли, повітряні тривоги, аварійні відключення електроенергії та відсутність інтернет-зв`язку мали можливість ускладнити апелянту дотримання строку на апеляційне оскарження, проте за умови надання суду належних доказів такого ускладнення. Разом з цим, апелянтом не доведено, що вказані обставини носили постійний, безперервний характер протягом усього пропущеного строку.
Такі доводи пов`язані з організацією роботи суб`єкта владних повноважень, не можуть вказувати на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішень судів, оскільки стосуються виключно внутрішньої організації роботи міністерства та не можуть впливати на виконання ним процесуального обов`язку щодо вчасного звернення з апеляційною скаргою до суду.
Отже, доводи апелянта не виправдовують безпідставність порушення ним як суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення (процесуальна поведінка), та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з пропущенням строку на подання апеляційної скарги на спірне рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі на виконання приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Керуючись статтями 296, 299, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 200/6784/23.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 200/6784/23.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 02 вересня 2026 року.
Головуючий суддя І.В. Пивовар
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв