ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 р. Справа № 480/2502/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Служби безпеки України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 14.04.26 по справі № 480/2502/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління Служби безпеки України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Сумській області( надалі також - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Сумській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 по липень 2021 року (включено), грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 та 2021 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021;
- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Сумській області обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по липень 2021 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2021 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021;
- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Сумській області підготувати та надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по липень 2021 року з урахуванням перерахунку по всім складовим грошового забезпечення у відповідності до статі 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі грошової допомогу 0за 2020 та 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2021 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.26 позов задоволено частково.
Визнав протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Сумській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 26.07.2021 (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 та 2021 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021.
Зобов`язав Управління Служби безпеки України в Сумській області обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язав Управління Служби безпеки України в Сумській області обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2021 по 26.07.2021, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших вимог - відмовив.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, подано апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі № 480/2502/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що здійснений Управлінням ОСОБА_1 розрахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 26.07.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення 1762 гривні на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, відповідає вимогам п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що свідчить про законність проведених позивачу нарахувань та їх виплати, а відтак, вказує на правомірність дії регіонального органу. Крім того вказав, що судом першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішенні взагалі залишено поза увагою та не надано правової оцінки доводам відповідача щодо того, що виплата позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 та 2021 роки уже була предметом розгляду у суді, зокрема адміністративних справах № 540/3716/20 та № 540/4362/21.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Управлінню Служби безпеки України в Сумській області в повному обсязі, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 року у справі № 480/2502/25 - залишити без змін.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Наказом Голови СБУ від 25.01.2020 № 83-ос полковник ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника 2 відділу головного відділу ЗНД Управління СБУ в Сумській області.
Наказом начальника Управління СБУ в Сумській області "По особовому складу" № 222-ос/дск від 26.07.2021 полковник ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу з 26 липня 2021 року та направлений в запас Збройних Сил України.
ОСОБА_1 05.02.2025 звернувся до Служби безпеки України з заявою в якій просив перерахувати і виплатити йому грошове забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні відпусток, одноразову грошову допомогу при звільненні, тощо), з урахуванням відповідних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 1 січня кожного календарного року, а саме:
- за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 - 2102,00 грн.;
- за період з 01.01.2021 по 26.07.2021 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 - 2270,00 грн.
Листом Управління СБУ в Сумській області від 18.02.2025 №68/Я-33/80/1 позивача повідомлено, що відсутні підстави для перерахунку і виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 26.07.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Позивач, вважаючи протиправним дії відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення на виконання рішення суду ще не відбулось, таким чином, право позивача на отримання довідки, яка має бути виготовлена після здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення на виконання рішення суду, відповідачем ще не порушено. Враховуючи викладене, вимога позивача щодо зобов`язання відповідача виготовити довідку про розмір грошового забезпечення є передчасною, а отже, не підлягає задоволенню. Також зазначив, що з 29.01.2020 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом: "визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 26.07.2021 (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 та 2021 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та зобов`язання відповідача обчислити та виплатити позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 26.07.2021, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2021 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі по тексту Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями частин другої четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції чинній на момент прийняття постанови) регламентовано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14.
У подальшому пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 по справі № 380/13603/21 вказав про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Верховний Суд дійшов висновку про те, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Крім того, Верховний Суд врахував, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022. У контексті наведеного, для правильного вирішення вимог позивача, суди повинні встановити відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 на який позивач має право виплати, розмір прожиткового мінімуму, згідно з пунктом 4 Постанови № 704 за період з 30.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 01.02.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначена правова позиція була також підтримана у постановах Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 120/965/22-а, від 21.12.2023 у справі № 520/8060/19 та від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню під час апеляційного перегляду справи.
Отже, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 грн.
Враховуючи те, що положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - у 2022 році - Закону № 1928 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік)".
Також, суд враховує, що виплата грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні тощо безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за останньою займаною штатною посадою.
З викладеного слідує, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні мають обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом: "визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 26.07.2021 (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 та 2021 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та зобов`язання відповідача обчислити та виплатити позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 26.07.2021, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2021 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Посилання відповідача на те, що питання виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки вже були предметом розгляду у адміністративних справах № 540/3716/20 та № 540/4362/21, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені справи не є тотожними зі справою, що розглядається.
Так, предметом спору у справі № 540/3716/20 були вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно невиплати позивачу грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, а також стягнення відповідних сум виплат та середнього заробітку за затримку розрахунку.
У справі № 540/4362/21 предметом розгляду були питання, пов`язані із проходженням та припиненням військової служби позивача, законністю його звільнення, поновленням у списках особового складу, виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні, недоплаченої суми грошового забезпечення та компенсаційних виплат.
Натомість у справі, що розглядається, предметом спору є правомірність дій Управління Служби безпеки України в Сумській області щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по липень 2021 року, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з урахуванням правильного визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до розміру прожиткового мінімуму, встановленого законами України про Державний бюджет на відповідні роки.
Таким чином, хоча у зазначених справах також розглядалися питання щодо окремих виплат, пов`язаних із проходженням військової служби позивачем, вони стосувалися інших періодів, інших фактичних обставин та іншого предмета правового регулювання.
Отже, висновок відповідача про те, що спірні виплати вже були предметом судового розгляду у справах № 540/3716/20 та № 540/4362/21, є помилковим.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 480/2502/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова