ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 р. Справа № 440/14472/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 03.12.25 у справі № 440/14472/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі за текстом також - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916040804063 від 24.06.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916040804063 від 25.06.2025 про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року та жовтень 1986 року, в розмірі відшкодування фактичних збитків на підставі довідки ВАТ "Кременчуцький річковий порт" від 08.12.2008 № 156;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року та жовтень 1986 року на підставі довідки ВАТ "Кременчуцький річковий порт" від 08.12.2008 № 156, починаючи з 01 грудня 2022 року з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916040804063 від 24.06.2025 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916040804063 від 25.06.2025 року про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року та жовтень 1986 року, в розмірі відшкодування фактичних збитків на підставі довідки ВАТ "Кременчуцький річковий порт" від 08.12.2008 № 156.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року та жовтень 1986 року на підставі довідки ВАТ "Кременчуцький річковий порт" від 08.12.2008 № 156, починаючи з 01 грудня 2022 року з урахуванням проведених виплат.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4542,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, із посиланням на обставини справи та норми чинного законодавства, зазначає, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки №156 від 08.12.2008, виданої ВАТ «Кременчуцький річковий порт». У ході контрольно-перевірочних заходів установлено, що в довідці про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження від 08.12.2008 № 156, виданій ВАТ "Кременчуцький річковий порт", зазначена завищена на 100% годинна тарифна ставка та застосований показник кратності "4,3", що суперечить умовам оплати праці, які діяли на час ліквідації аварії на ЧАЕС заявником. Зазначена довідка № 156 від 08.12.2008 про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 05.07.1986 по 26.07.1986 та з 04.10.1986 по 31.10.1986 у Чорнобильській ремонтно-експлуатаційній базі флоту не відповідає нормам, оскільки ВАТ "Кременчуцький річковий порт" не є правонаступником Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази флоту, та у розумінні вимог чинного законодавства України не є архівною установою, тому повноважень для видачі довідок, в тому числі про підвищену оплату праці в зоні відчуження, не має. Наказом ГУРФ при РМ УРСР від 12.11.1987 № 343 Чорнобильська ремонтно-експлуатаційна база флоту, яка була розташована у м. Чорнобиль, ліквідована з 01.01.1988, а архівні документи були передані у ВАТ "Кременчуцький річковий порт" лише на зберігання. З 07.02.2014 (акт приймання-передавання документів від 07.02.2014 №1) документи з особового складу Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази флоту прийняті на архівне зберігання до архівного відділу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Враховуючи зазначене, управлінням правомірно позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, станом на 20.03.2024 розмір пенсії становить 17606,19 грн.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Кременчуцьким об`єднаним управлінням ПФУ було здійснено перерахунок пенсії, відповідно до якого основний розмір пенсії від середнього заробітку становить 65384,91 грн, що своє підтвердження знаходить і у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/13291/24, де пенсійний фонд у своєму відзиві на позовну заяву підтверджує факт отримання ОСОБА_1 максимального розміру пенсії 23610,00 грн та основний розмір пенсії від середнього заробітку 65384,91 грн, тобто навіть під час написання заяви про перерахунок пенсії та її виплату відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)2024 та під час судових засідань та апеляційного оскарження жодного зауваження до довідки не надходило.
Відповідно до довідки № 156 від 08.12.2008, виданої ВАТ "Кременчуцький річковий порт", яка має усю необхідну інформацію відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", наявні табеля робочого часу, розрахункова відомість, а також листи та накази, на підставі яких нараховувалась заробітна плата.
Згідно протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії (дані з електронної пенсійної справи станом на 28.02.2024) відповідачем встановлено основний розмір пенсії від середнього заробітку в розмірі 65384,91 грн, однак обмежено її виплату у розмірі 23610 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/13291/24, яке набрало законної сили 14.04.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 20.03.2024 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексації, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично сплачених сум.
Рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.06.2025 № 916040804063 та рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.06.2025 № 916040804063 було скасовано перерахунок пенсії з 01.12.2022 з урахуванням довідки за період роботи в зоні відчуження від 08.12.2008 № 156.
Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями пенсійного органу, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірна довідка видана на підставі первинних документів, сумніви у достовірності даних, які зазначені в довідці, відсутні, відповідачем не спростовано правомірність видання такої довідки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон №1058) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV) перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28 листопада 1991 року (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Статтею 9 Закону № 796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС уважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки "*" до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Частиною 1, 2 статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Отже, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та є інвалідами ІІ групи по захворюванню, що пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII мають право на пенсію по інвалідності та можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Позивач отримує пенсію по інвалідності як інвалід другої групи відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Підставою для неприйняття до уваги довідки № 156 від 08.12.2008, виданої ВАТ «Кременчуцький річковий порт», слугує висновок відповідача про те, що спірна довідка не може бути підставою для перерахунку позивачу пенсії, оскільки АТ "Кременчуцький річковий порт" (ВАТ "Кременчуцький річковий порт") (код ЄДРПОУ 05428292) не є правонаступником Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази флоту, де працював позивач, та не є архівною установою, тому повноважень для видачі довідок, в тому числі, про підвищену оплату праці в зоні відчуження, не має.
Водночас, суд зауважує, що на момент видачі вказаної довідки у відповідача не було зауважень щодо її форми та змісту, така довідка видана на підставі первинних документів та сумніви щодо її достовірності відсутні. При цьому зауважень щодо органу, який видав спірну довідку, також не було висловлено.
Окрім того, протягом усього періоду, коли позивач отримував пенсію, спірна довідка враховувалася для розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії.
Також судом установлено, що наказом ГУРФ при РМ УРСР від 12 листопада 1987 року № 343 Чорнобильська ремонтно-експлуатаційна база флоту, яка була розташована у місті Чорнобиль, ліквідована з 01 січня 1988 року, а архівні документи були передані у ВАТ "Кременчуцький річковий порт" на зберігання.
Листом Архівного відділу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №02-06/4/0502-У від 10 квітня 2023 року, а також додатково на запит суду повідомлено про те, що документи з особового складу Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази флоту прийняті на архівне зберігання до архівного відділу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 07 лютого 2014 року (акт приймання-передавання документів від 07 лютого 2014 року №1).
Водночас факт того, що архівні документи Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази флоту передані до архівної установи лише 07.02.2014, не може нівелювати юридичну силу тих довідок, які були видані підприємством, що було відповідальне за збереження архівних документів (в даному випадку ВАТ "Кременчуцький річковий порт"), тобто фактично здійснював функцію правонаступника.
При цьому, суд ураховує наказ № 343 від 12.11.1987 Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР про передачу основних фондів Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази флоту Кременчуцькому річковому порту.
З огляду на викладене, оскільки окремим нормативно-правовим актом визначено, що архівні документи Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази флоту передані Кременчуцькому річковому порту на зберігання, та враховуючи те, що спірна довідка видана в період, коли відповідальним за збереження архівних документів був АТ "Кременчуцький річковий порт" (ВАТ "Кременчуцький річковий порт"), то довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, видана АТ "Кременчуцький річковий порт" від 08.12.2008 № 156 на ім`я ОСОБА_1 , має враховуватися для обчислення пенсії.
Суд зауважує, що питання дійсності довідки може порушуватися лишу у тому випадку, якби така довідка була видана не на підставі первинних документів та після того, коли архів Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази було передано до Архівного відділу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
З огляду на те, що спірна довідка видана на підставі первинних документів, сумніви у достовірності даних, які зазначені в довідці, відсутні, відповідачем не спростовано правомірність видання такої довідки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність оскаржуваних рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916040804063 від 24.06.2025 та № 916040804063 від 25.06.2025 про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 на підставі довідки ВАТ "Кременчуцький річковий порт" від 08.12.2008 № 156.
Як установлено частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З огляду на зазначене, враховуючи необхідність поновлення прав позивача з метою запобігання порушення його прав на належну пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року та жовтень 1986 року на підставі довідки ВАТ "Кременчуцький річковий порт" від 08.12.2008 № 156, починаючи з 01 грудня 2022 року з урахуванням проведених виплат.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції в порядку ст. 139 КАС України та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4542, 00 грн.
Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі відповідачем не наведено.
Отже, в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не може бути перевірена судом апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини другої ст. 308 КАС України щодо можливого виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 440/14472/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П`янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц