ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 р. Справа № 520/33950/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 04.02.26 по справі № 520/33950/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до призначення пенсії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за № ПС 203040025648 від 17 жовтня 2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 травня 2025 року пенсії в разі втрати годувальника у зв`язку із смертю батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та необґрунтованість рішення ГУ ПФУ в Харківській області № ПС 203040025648 від 17 жовтня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника у зв`язку із смертю батька - ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії Російської Федерації, оскільки при його прийнятті відповідачем не здійснено належне дослідження усіх документів, які були надані позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_3 та містили всі необхідні дані щодо заявника та його батька, що призвело до порушення права ОСОБА_1 на отримання належного йому виду пенсії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі №520/33950/25 позов - задоволено частково.
Здійснено вихід за межі позову.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.10.2025р. №/ПС 203040025648 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника у порядку Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із врахуванням матеріалів подання ІНФОРМАЦІЯ_4 про призначення пенсії від 23.05.2025р. № 10507 та з урахуванням висновків суду по даній справі.
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Відповідач, не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі № 520/33950/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність у діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки разом із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника замість довідки, що підтверджує навчання, позивачем надано сертифікат про зарахування навчання ОСОБА_1 без зазначення форми навчання за кордоном, дати зарахування та періоду навчання, що суперечить приписам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), та свідчить про правомірність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , належить до громадянства України, документований паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
08.03.2024 ОСОБА_2 (батько позивача) призваний по мобілізації до Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від отриманих поранень при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0407-1155 від 07.04.2025.
Згідно з сертифікатом про зарахування на навчання від 09.12.2024, позивач проживає у м. Марраді та у навчальному році 2024/2025 зарахований до Державного технічного економічного і технологічного інституту «ORIANI», в якому навчається у 2-му класі «Графіка та комунікація» цього закладу.
Відповідно до довідки відповідача від 13.05.2025 № 1552/12 ОСОБА_1 не є одержувачем жодних видів пенсій у ГУ ПФУ в Харківській області станом на 12.05.2025.
15.05.2025 позивач через ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). (далі - Звернення № 1).
Згадане звернення заявника було розглянуто відповідачем у порядку Закону № 2262-ХІІ, за наслідком чого рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 17.06.2025 заявнику було вперше відмовлено у призначенні пенсії з підстав надання замість довідки, що підтверджує навчання, сертифікат про зарахування на навчання ОСОБА_1 без зазначення форми навчання за кордоном, дати зарахування та періоду навчання.
Однак, дане рішення суб`єкта владних повноважень від 17.06.2025 в межах даної справи не оскаржується.
У зв`язку із отриманою відмовою позивач сформував новий пакет документів разом із новою довідкою та 10.10.2025 повторно особисто через веб-портал звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника (далі - Звернення № 2).
До повторної заяви позивачем додано сертифікат про зарахування та відвідування від 27.09.2025, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 проживає у м. Марраді та у навчальному році 2025/2026 зарахований до Державного професійного інституту готельно-ресторанних послуг «ПЕЛЛЕГРІНО АРТУЗІ» і відвідує клас 2С «Еногастрономія та готельна справа - ІР17». Навчальний рік починається 15.09.2025 і закінчується 06.06.2026. Навчальні заняття відбуваються з 8:20 год до 13:50 год, відвідування є обов`язковим.
Вказане звернення позивача було розглянуто відповідачем у порядку Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), за наслідками чого прийнято рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 17.10.2025 № /ПС 203040025648, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV за померлого годувальника, у зв`язку з відсутністю документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), що необхідні для призначення пенсії та документів про місце реєстрації.
Зазначено, що страховий стаж годувальника складає - 17 років 01 місяць 13 днів. До заяви для призначення пенсії не долучено документу про смерть годувальника, що передбачено пунктом 2.3 Порядку № 22-1, не надано документи про місце реєстрації заявника, а також надано копію військового квитка годувальника, яку неможливо ідентифікувати, як оригінал, у зв`язку з чим, зазначений документ розгляду не підлягає.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № ПС 203040025648 від 17 жовтня 2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 17.10.2025р. №/ПС 203040025648 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки при розгляді повторного звернення позивача, відповідач не врахував первинно надані ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_7 документи, передбачені Порядком № 3-1, а також не надав оцінки новому сертифікату позивача про зарахування та відвідування навчання від 27.09.2025 і керувався при розгляді звернення Порядком № 22-1, а не Порядком № 3-1, що свідчить про неналежну реалізацію ГУ ПФУ в Харківській області дискреційних повноважень.
Оскільки вирішення питання про призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у спірних правовідносинах є зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника у порядку Закону № 2262-ХІІ із врахуванням матеріалів подання ІНФОРМАЦІЯ_8 про призначення пенсії від 23.05.2025 № 10507 та з урахуванням висновків суду по даній справі.
Вищенаведене слугувало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 травня 2025 року пенсії в разі втрати годувальника у зв`язку із смертю батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України(рішення підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на соціальний захист конкретизовано зокрема у пункті 6 частини 1 статті 92 Конституції України, а з 01.01.2004 деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
В силу положень частини 3 статті 1 Закону № 2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Колегія суддів зауважує, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника передбачено одночасно нормами Закону № 1788-ХІІ, Закону № 1058-ІV та Закону № 2262-XII.
Відповідно до статті 29 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Частиною 1 статті 30 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до частини 6 статті 30 Закону № 2262-ХІІ вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Аналіз вищенаведеного дозволяє дійти висновку, що право на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника - військовослужбовця набувають, зокрема, діти померлого годувальника - військовослужбовця, які не досягли 23 років та є учнями або студентами денної форми навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, закладах вищої освіти.
Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Державному професійному інституті готельно-ресторанних послуг «ПЕЛЛЕГРІНО АРТУЗІ» та є сином ОСОБА_2 , призваного по мобілізації до Збройних Сил України та 07.10.2024 загиблого від отриманих поранень при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії, є особою, яка у розумінні частини 6 статті 30 Закону № 2262-ХІІ має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Згідно зі статтею 48 Закону № 2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що засвідчує особу.
Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку № 3-1 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:
1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);
2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;
3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;
4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;
5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;
6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;
7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду МСЕК непрацездатних членів сім`ї, які досягли 18-річного віку та яким право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
Для призначення пенсії в разі втрати годувальника непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «а» статті 30 Закону, додатково подаються такі документи:
висновок МСЕК про час настання інвалідності (для призначення пенсії дитині годувальника, яка досягла 18-річного віку та якій право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок її інвалідності);
свідоцтво про смерть батьків або інші документи, що підтверджують відсутність батьків (для призначення пенсії братам, сестрам, онукам);
довідка про те, що пасинок або падчерка не одержують аліментів від батьків;
довідки закладів освіти про навчання, в тому числі за кордоном, членів сім`ї за денною формою (для призначення пенсії особам, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону);
довідка закладу освіти про перебування на повному державному утриманні (якщо в закладі освіти передбачено таке утримання).
Для призначення пенсії в разі втрати годувальника особам, зазначеним у пункті «д» статті 30 Закону, додатково подаються:
документи про те, що дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8-річного віку (свідоцтво про народження дитини, документи, що підтверджують родинні стосунки, рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки або рішення суду інше);
документи, які підтверджують, що особа не працює (не проводить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), не проходить службу (крім дружини (чоловіка) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону), які передбачені пунктом 6 цього розділу.
Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.
За правилами пункту 3 Розділу ІІІ Порядку № 3-1 копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженим органом (структурним підрозділом) до органу, що призначає пенсію, мають бути завірені цим уповноваженим органом (структурним підрозділом) або органом, в якому особа проходила військову службу (службу), в установленому порядку.
За приписами пункту 4 Розділу IV Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних державних електронних інформаційних реєстрах, системах, базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника відповідач послався на відсутність в пакеті документів документу про смерть годувальника, що передбачено пунктом 2.3 Порядку 22-1 та документів про місце реєстрації заявника.
З цього приводу слід зауважити, що вказане звернення позивача про призначення пенсії по втраті годувальника не є первинним.
Так, при первинному поданні позивачем документів про призначення ОСОБА_1 пенсії від 23.05.2025 № 10507, які сформовано та направлено до ГУ ПФУ в Харківській області - ІНФОРМАЦІЯ_3 , до заяви про призначення пенсії було додано копію свідоцтва про смерть, копію витягу із наказу № 345, копію витягу з протоколу засідання 12 регіональної штатної військово-лікарської комісії № 2025-0407-1155, грошовий атестат № 3263, довідку №1172/36, довідку № 3263, копію свідоцтва про народження позивача, копію паспорта та витяг з реєстру територіальної громади заявника, копію ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , сертифікат про зарахування та навчання, копію посвідчення члена сім`ї загиблого, довідку № 2000-0218-8/73050, копію банківських реквізитів.
Отже, документ про смерть годувальника та про місце реєстрації заявника станом на дату повторного звернення (10.10.2025) були в наявності у відповідача.
Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 11 Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Якщо заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого пенсіонера подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз`яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Звертаючись повторно за призначенням пенсії в разі втрати годувальника в порядку Закону № 2262-ХІІ, позивач, з огляду на рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 17.06.2025 позивачу, яким відмовлено у призначенні пенсії через надання сертифікату про зарахування на навчання без зазначення форми навчання за кордоном, дати зарахування та періоду навчання, надіслав відповідачу сертифікат про зарахування та відвідування від 27.09.2025, зі змісту якого, зокрема вбачається, що ОСОБА_1 у 2025/2026 навчальному році зарахований до Державного професійного інституту готельно-ресторанних послуг «ПЕЛЛЕГРІНО АРТУЗІ», навчальний рік починається 15.09.2025 і закінчується 06.06.2026, а навчальні заняття відбуваються з 8:20 год до 13:50 год, відвідування яких є обов`язковим.
Отже, наданий повторно сертифікат вже мав відомості про зарахування на навчання із зазначення форми навчання за кордоном, дати зарахування та періоду навчання, однак відповідач взагалі не надав жодної оцінки вказаному документу при прийнятті рішення № ПС 203040025648 від 17 жовтня 2025 року.
Крім того, розглядаючи заяву позивача, подану в порядку Закону № 2262-ХІІ, відповідач відмовив у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV, у зв`язку з відсутністю документів, передбачених Порядком № 22-1, що необхідні для призначення пенсії та документів про місце реєстрації, тобто застосував норми права, які не підлягали застосуванню та відмовив позивачу з підстав відсутності документів, які вже надавались ОСОБА_1 при первинному зверненні
З огляду на вказане, оскільки оскаржуване рішення № ПС 203040025648 від 17 жовтня 2025 року прийняте відповідачем без урахування приписів Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 3-1, а також без надання оцінки сертифікату про зарахування та відвідування від 27.09.2025 у сукупності з первинно поданими документами, колегія суддів дійшла висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Харківській області № ПС 203040025648 від 17 жовтня 2025 року та наявність підстав для його скасування.
Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За змістом приписів частин 1, 2 статті 49 Закону № 2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права, зокрема, на призначення пенсії в разі втрати годувальника є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.
При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно органу Пенсійного фонду.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надавалась вмотивована оцінка наявності чи відсутності підстав для призначення пенсії у сукупності з усіма наявними у розпорядженні відповідача документами, що подавались ОСОБА_1 .. Відмова відповідача була обґрунтована формальними підставами відсутності документу, який був в наявності у пенсійного органу, а відтак, не здійснено належний розгляд заяви позивача в порядку Закону № 2262-ХІІ.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника у порядку Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням матеріалів подання ІНФОРМАЦІЯ_4 про призначення пенсії від 23.05.2025 № 10507 та з урахуванням висновків суду по даній справі.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308,311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі № 520/33950/25 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко