ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 р. Справа № 520/33833/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківводоканал" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 03.03.26 по справі № 520/33833/25
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
до Комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу комунального підприємства "Харківводоканал"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - позивач, ГУ ПФУ в Харківській області) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комплексу водопідготовки «ДНІПРО» відокремленого підрозділу комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» (далі по тексту - відповідач, КВ «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ»), в якому просило суд:
- стягнути з КВ «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з червня по листопад 2025 року 56671,37 грн на р/р № НОМЕР_1 , код 14099344, МФО 351823 відкритий в Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» та видати відповідний виконавчий лист.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про невиконання відповідачем обов`язку з відшкодування за спірний період фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) окремим громадянам, що зумовило звернення до суду про їх стягнення.
Пояснив, що оскільки у строк, визначений пунктом 6.7 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), вказана у розрахунках позивача сума відповідачем самостійно не сплачена, у КП «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» виникла заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 56671,37 грн, несплата якої може привести до виникнення заборгованості з виплати пенсій, що нанесе шкоду Пенсійному фонду України та державі в цілому.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 по справі № 520/33833/25 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022) до Комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Кільцева, буд. 2,с-ще Краснопавлівка, Лозівський р-н, Харківська обл.,64621, код ЄДРПОУ 37878386) про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з Комплексу водопідготовки «Дніпро» відокремленого підрозділу комунального підприємства «Харківводоканал» (вул. Кільцева, буд. 2,с-ще Краснопавлівка, Лозівський р-н, Харківська обл.,64621, код ЄДРПОУ 37878386) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з червня по листопад 2025 року 56671,37 грн. на р/р № НОМЕР_1 , код 14099344, МФО 351823 відкритий в Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк».
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Комунальне підприємство «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» (далі - КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ», апелянт), не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до КВ «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що позивач намагається незаконно стягнути з відповідача відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам, які ніколи не працювали КВ «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ». Так, розрахунки було складено ВУВГ «ДНІПРО» КП «ВТП «ВОДА», а відповідачем завлено КВ «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ», який не є та не був правонаступником вказаного підприємства, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а відтак, помилковим є покладення на відповідача обов`язку з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.06.2018 по справі № 819/1425/15, наполягав, що факт правонаступництва може бути підтверджений установчими документами, витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або судовим рішенням, яким встановлені обставини щодо правонаступництва, що не має місця у спірних правовідносинах.
Позивач, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У період з 20.07.2026 по 14.08.2026 включно головуюча суддя Перцова Т. С. перебувала у щорічній відпустці, а член колегії суддя Макаренко Я.М. перебувала у щорічній відпустці у період з 17.07.2026 по 18.08.2026 включно.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в результаті реорганізації. Правонаступник - Пенсійний фонд України.
Відповідно пункту 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до акту прийому-передачі заборгованості по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності станом на 01.01.2023 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі голови комісії з реорганізації Іванової В.О. Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області передано борг відповідача по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 56671,37 грн.
З огляду на те, що ГУ ПФУ в Харківській області було направлено відповідачу повідомлення про необхідність відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, яке залишилося без реагування (заборгованість відповідачем не сплачена, доказів добровільної сплати такої заборгованості до матеріалів не надано), суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з КВ «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» на користь ГУ ПФУ в Харківській області заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності з червня по листопад 2025 року у розмірі 56671,37 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про видачу виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з їх передчасності такої вимоги, оскільки рішення суду не набрало законної сили.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок не сплати КВ «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» на користь ГУ ПФУ в Харківській області у добровільному порядку заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності з червня по листопад 2025 року у розмірі 56671,37 грн.
Стверджуючи про відсутність такого обов`язку у відповідача, апелянт посилається у на відсутність у КВ «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» статусу правонаступника ВУВГ «ДНІПРО» КП «ВТП «ВОДА» (підприємство, на якому працювали пенсіонери ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витрати на виплату та доставку пенсій яким включені були до відповідних розрахунків), зокрема, через невнесення запису про припинення КП «ВТП «ВОДА» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), а також змін до установчих документів відповідача щодо правонаступництва.
Таким чином, одним з ключових у цій справі є питання про те, чи пов`язується виникнення у юридичної особи обов`язку з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виключно з державною реєстрацією припинення підприємства, що реорганізується, чи такий обов`язок переходить до правонаступника з моменту переходу прав та обов`язків відповідно до передавального акта, та чи може формальна відсутність запису про припинення юридичної особи бути самостійною підставою для звільнення правонаступника від виконання встановленого законом публічно-правового обов`язку.
Так, нормативне регулювання процедури реорганізації юридичних осіб міститься у Цивільному кодексі України (далі - ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації майно, права та обов`язки юридичної особи переходять до її правонаступників.
Стаття 106 ЦК України визначає, що реорганізація здійснюється за рішенням учасників юридичної особи або органу, уповноваженого установчими документами, а у випадках, встановлених законом, - за рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами комісія з припинення складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи стосовно всіх її кредиторів і боржників, включаючи зобов`язання, що оспорюються сторонами. Передавальний акт затверджується органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи.
Із наведених положень убачається, що законодавець пов`язує реорганізацію юридичної особи шляхом приєднання з переходом до правонаступника всіх прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, на підставі передавального акта, який фіксує факт такого переходу.
Такий підхід послідовно відображений у судовій практиці. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 зазначено, що лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво між кількома особами. Натомість при злитті, приєднанні чи перетворенні правонаступником є одна особа, а тому будь-який розподіл прав та обов`язків виключається. Відсутність у передавальному акті згадки про конкретне майно або зобов`язання не означає, що вони не перейшли до правонаступника.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 761/40822/21, у якій наголошено, що правонаступництво юридичної особи за своєю природою є універсальним та передбачає одночасний перехід до правонаступника всіх прав і обов`язків юридичної особи, що припиняється, незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган спрямовує волю на передачу не окремих прав чи обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто у разі універсального правонаступництва до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.
Отже, зі змісту частини першої статті 104 та статті 107 ЦК України у їх системному зв`язку з правовими позиціями Верховного Суду випливає, що при реорганізації юридичної особи шляхом приєднання, до правонаступника переходить увесь комплекс прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, без будь-яких винятків чи обмежень. Такий перехід охоплює всі активи і пасиви, включаючи наявні, спірні та невиконані зобов`язання.
Волевиявлення уповноваженого органу, спрямоване на реорганізацію шляхом приєднання, має наслідком передачу не окремих прав чи обов`язків, а всієї їх сукупності як єдиного майнового комплексу. За своєю правовою природою такий перехід є універсальним правонаступництвом, що означає повний та безумовний перехід до правонаступника всіх без винятку прав і обов`язків юридичної особи, яка припиняється.
Колегією суддів встановлено, що у зв`язку з реформуванням ТВО «Харківкомунпромвод» і на підставі рішення ХХVI сесії IV скликання Харківської міської ради від 28.10.2004 № 169/04, з 01.12.2004 було утворено Комунальне підприємство «ВТП «Вода», до складу якого на правах структурного підрозділу ввійшло Виробниче управління водопровідного господарства (ВУВГ) «Дніпро».
Як убачається з пункту 1 рішення Харківської міської ради 4 сесії 5 скликання від 12 січня 2011 року № 132/11 «Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», міська рада вирішила реорганізувати в порядку, встановленому чинним законодавством, Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» шляхом приєднання його до Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод», до складу якого на правах структурного підрозділу ввійшло Виробниче управління водопровідного господарства (ВУВГ) «Дніпро».
На підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 577/11 від 23.12.2011 КП КГ «Харківкомуночиствод» перейменовано в Комунальне підприємство (КП) «Харківводоканал».
Крім того, на виконання пункту 1.8 наказу Міністерства юстиції України № 368/5 від 05.03.2012, керуючись статтею 64 Господарського кодексу України та наказом КП «Харківводоканал» № 416 від 28.03.2012, Виробниче управління водопровідного господарства «Дніпро» КП «Харківводоканал» перейменовано в Комплекс водопідготовки «Дніпро» відокремлений підрозділ КП «Харківводоканал».
Колегія суддів зауважує, що вищезазначене рішення Харківської міської ради від 12 січня 2011 року № 132/11 прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та є юридичною підставою для здійснення реорганізації у формі приєднання. Відповідно до статей 104, 107 ЦК України така форма реорганізації зумовлює перехід усього майна, прав та обов`язків юридичної особи, що приєднується, до правонаступника.
Оскільки рішенням не передбачено розподілу прав та обов`язків між кількома суб`єктами, приєднання має наслідком універсальний перехід усього комплексу прав та обов`язків до юридичної особи, до якої здійснено приєднання.
Водночас для правильного вирішення цього спору та перевірки доводів апеляційної скарги необхідно з`ясувати, з яким юридичним фактом закон пов`язує момент виникнення правонаступництва при реорганізації юридичної особи та чи залежить набуття прав і обов`язків правонаступником від внесення запису про припинення юридичної особи, що реорганізується, до ЄДР.
Правові засади державної реєстрації припинення юридичної особи визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону державна реєстрація є офіційним засвідченням державою факту створення, припинення юридичної особи або інших змін у її статусі шляхом внесення відповідних відомостей до ЄДР.
Згідно з пунктом 26 частини другої статті 9 зазначеного Закону в ЄДР містяться дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію, керуючого припиненням тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.
Пунктом 11 частини першої статті 17 цього Закону встановлено, що державна реєстрація припинення юридичної особи здійснюється на підставі поданих документів, зокрема передавального акта - у разі реорганізації.
Подібні положення закріплені у пункті 9 частини четвертої статті 17 цього Закону, згідно з яким для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи подається, зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа
Системний аналіз положень статей 104, 107 ЦК України у їх взаємозв`язку із нормами Закону № 755-IV свідчить, що державна реєстрація припинення юридичної особи має реєстраційний (публічний) характер і спрямована на офіційне засвідчення вже вчинених юридичних дій, але не створює самого факту правонаступництва, оскільки юридичним фактом, з яким закон пов`язує визначення обсягу та суб`єкта переходу прав і обов`язків при реорганізації шляхом приєднання, є затвердження передавального акта. Саме цей документ фіксує універсальний перехід усього комплексу активів і пасивів юридичної особи, що припиняється, до її правонаступника. Якщо передавальний акт затверджений і з нього вбачається передача всіх прав та обов`язків, правонаступництво вважається таким, що настало, незалежно від технічної завершеності реєстраційної процедури.
Такий підхід узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду. Зокрема, об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц прямо вказала, що момент переходу прав та обов`язків при приєднанні не пов`язується із внесенням запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 802/1950/17-а та від 20 лютого 2025 року у справі № 916/925/24.
Верховний Суд у цих справах наголосив, що пов`язування моменту виникнення правонаступництва виключно з державною реєстрацією припинення створює ризик порушення прав кредиторів та допускає ситуацію, за якої правонаступник фактично отримує все майно правопопередника, але не несе відповідальності за його зобов`язаннями. Такий формальний підхід є несумісним із природою універсального правонаступництва.
Отже, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що внесення запису до ЄДР має декларативний характер і не може переважати над реальним переходом прав та обов`язків, засвідченим передавальним актом. Відсутність запису про припинення юридичної особи, що реорганізується, саме по собі не свідчить про відсутність правонаступництва та не є самостійною підставою для звільнення правонаступника від виконання обов`язків, у тому числі публічно-правового характеру.
За наявності передавального акта, яким передано всі активи та пасиви юридичної особи, що припиняється, а також з огляду на встановлений факт припинення нею господарської діяльності та відсутності у неї можливості самостійно виконувати майнові зобов`язання, обов`язок щодо їх виконання переходить до правонаступника незалежно від завершення державної реєстрації припинення.
Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті реорганізації є завершальною стадією відповідної процедури та має публічно-реєстраційний характер. Водночас вона не є самостійним юридичним фактом виникнення правонаступництва, оскільки перехід прав та обов`язків пов`язується законом із затвердженням передавального акта.
Формальне збереження в Єдиному державному реєстрі запису про юридичну особу, яка припинила господарську діяльність та передала свій майновий комплекс правонаступнику, не може розглядатися як підстава для звільнення останнього від виконання обов`язків, що перейшли до нього у порядку універсального правонаступництва.
Зміна найменування юридичної особи не є припиненням суб`єкта права і не тягне виникнення нової юридичної особи. Ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) залишається незмінним, що свідчить про продовження існування того самого суб`єкта господарювання. Відтак права та обов`язки, набуті КП КГ "Харківкомуночиствод" (до складу якого на правах структурного підрозділу входило Виробниче управління водопровідного господарства (ВУВГ) "Дніпро", перейменоване у подальшому на КВ "ДНІПРО" ВП КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ"), збереглися за останньою, як філією КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ".
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що саме юридична особа, до якої було здійснено приєднання, незалежно від подальшої зміни її найменування, є правонаступником прав та обов`язків підприємства, що приєдналося.
Колегія суддів зазначає, що обов`язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має триваючий публічно-правовий характер і виникає безпосередньо із закону у зв`язку з набуттям працівниками відповідного спеціального стажу на підприємстві. Такий обов`язок не є одноразовим зобов`язанням, яке існувало виключно на момент реорганізації, а охоплює також подальші нарахування, що здійснюються органами Пенсійного фонду України відповідно до встановленого законодавством механізму.
Перехід прав та обов`язків у порядку універсального правонаступництва означає, що правонаступник відповідає не лише за зобов`язання, наявні на момент реорганізації, але й зобов`язаний виконувати ті обов`язки, які конкретизуються або виникають у майбутньому, якщо їх підставою є діяльність юридичної особи, що припинилася. Отже, те, що спірні нарахування здійснені у 2025 році, не змінює правової природи обов`язку та не звільняє правонаступника від його виконання, оскільки підставою такого обов`язку є діяльність підприємства, реорганізованого у 2011 році.
А відтак, саме на КП «Харківводоканал», яке набуло статусу універсального правонаступника, покладається обов`язок з відшкодування спірних сум витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.03.2026 по справі № 520/35281/24, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Разом з цим, в якості відповідача у справі позивачем визначено Комплекс водопідготовки «ДНІПРО» відокремленого підрозділу комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАНАЛ», який відповідно до довідки АА № 591968 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, має правовий статус - БЕЗ ПРАВА ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ. Дата створення 08.11.2011. Дата та номер останньої реєстраційної дії 10.04.2012 №1480107[телефон приховано]. Головне підприємство КП «Харківводоканал», ЄДРПОУ 03361715.
Відповідно до частини 3 статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 43 КАС України КВ "ДНІПРО" ВП КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ", як філія (інший відокремлений підрозділ) КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" без права юридичної особи, не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності, а тому не може виступати відповідачем по цій справі.
Натомість, належним відповідачем, у даній справі має бути КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ", як підприємство, що зобов`язано відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, проте, останнє не було визначений позивачем, як відповідач у цій адміністративній справі, та не залучалося судом першої інстанції в якості співвідповідача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Частиною 3 статті 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зауважує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач вказує відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Так, суд першої інстанції, на виконання вимог статті 48 КАС України, виявивши звернення позову до неналежного відповідача зобов`язаний вжити відповідних заходів та запропонувати сторонам подати відповідне клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, або залучення співвідповідача, проте цього не зробив, чим фактично унеможливив позивачу реалізувати своє конституційне право на судовий захист.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України.
За правилами частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права, зокрема, була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас, останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
Колегія суддів зауважує, що у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження на здійснення дій щодо заміни відповідача на належного або залучення в якості співвідповідача на стадії апеляційного перегляду справи, що унеможливлює дослідження таких обставин під час апеляційного перегляду справи, у зв`язку із чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, звернених до КВ «ДНІПРО» ВП КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене та те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не запропоновано сторонам здійснити заміну неналежного відповідача на належного, або залучити належного в якості співвідповідача, що в свою чергу, взагалі унеможливило позивачу захистити свої права у судовому порядку, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 по справі № 520/33833/25 в частині задоволених позовних вимог слід скасувати та прийняти в цій частині постанову про відмову у задоволенні позову.
Одночасно колегія суддів роз`яснює позивачу його право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача.
При цьому, слід звернути увагу, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах або про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 по справі № 520/33833/25 в частині задоволення позовних вимог - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Комплексу водопідготовки «ДНІПРО» відокремленого підрозділу комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій