Постанова № 139384124 у справі № 440/5390/25 від 31.08.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. Справа № 440/5390/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025, та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, по справі № 440/5390/25

за позовом ОСОБА_1

до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність, премії) ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у фактично встановлених під час проходження служби розмірах (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність, щомісячної та разової премії), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 по 13 лютого 2025 року у належному розмірі;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 3 967,24 грн.) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 13 лютого 2025 року включно в розмірі 260 253,95 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору за період до 01.12.2024) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3 967,24 грн., а до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористану відпустку - щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3 967,24 грн. та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3 967,24 грн., з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану основну відпустку, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3 967,24 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за період: одноразової грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за період: одноразової грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених.

Визнано протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із встановленням базового місяця - січень 2008 року.

Зобов`язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Визнано протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 13.02.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Зобов`язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 13.02.2025, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3967,24 грн. (щомісячно), з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, із урахуванням раніше проведених виплат.

Визнано протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпустки та одноразову грошову допомогу при звільненні, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2025 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо визнання протиправною бездіяльності 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена грошова компенсація за невикористану відпустку додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023 року - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 в компенсацію за невикористану основну відпустку додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023.

Зобов`язано 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок компенсації за невикористану основну відпустку з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023 року, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, відповідач подав апеляційні скарги, які аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 440/5390/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до 1 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 440/5390/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку компенсації за невикористану основну відпустку з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023 року.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг позивач зазначає, що у 2020, 2021, 2022, 2023 роках прожитковий мінімум, який є розрахунковою величиною в пункті 4 постанови № 704 для обчислення посадових окладів не змінювався і становить 1762,00 грн. Апелянт вказує, що суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги факт прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Крім цього, відповідач звертає увагу, що пунктом 3 вказаної Постанови № 481 встановлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Апелянт наголошує, що визначення базового місяця січень 2008 для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року є безпідставним. Відповідач зазначає, що у період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року індексація грошового забезпечення виплачувалась коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації; оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію позивачу проведено з грудня 2018 року та виплачено в грудні 2019 року в розмірі 2001,23 грн.; у період (з січня по травня 2024 року) індексація не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103%, у подальшому право на індексацію зарплати може виникнути не раніше квітня 2025 року, за умови, що індекс споживчих цін буде більшим 103%.

Відповідач вказав, що судом першої інстанції не враховано порушення позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

Додатково скаржник вказав, що в позові позивачем об`єднані вимоги, які мають різні підстави та предмет спору, а саме вимоги, що регулюються положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) та вимоги, що регулюються до абзацами 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Апелянт вказує, що додаткову винагороду особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не було враховано при обчисленні розміру компенсації невикористаної основної відпустки позивачу у 2025 році, оскільки вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим та визначається наказами керівника 1 ДПРЗ в сумі до 10000,00 грн чи 300000,00 грн; на даний час жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація невикористаної основної відпустки, додаткової винагороди.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги відповідача.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року у даній справі підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2025 року не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 13.02.2025 проходив службу на різних посадах в органах ДСНС. Відповідно до наданого на адвокатський запит листа відповідача №61-25-01.22-588/61-25.01 від 24.03.2025, нарахування посадового окладу та окладу за спеціальним званням під час проходження служби позивачу у 2020р., 2021р., 2022р. та 2023р. здійснювалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, а саме, 1762,00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт. Індексація грошового забезпечення за період з грудня 2015 по березень 2018 була нарахована та виплачена лише в грудні 2015 в сумі 617,13 грн. У періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.02.2025 було нараховано та виплачено індексацію в загальному розмірі 23 262,02 (2001,23+20485,64+775,15) грн. Грошове забезпечення позивача у лютому 2018 складало 8011,28 грн., а в березні 2018 - 8507,19 грн. До складу грошового забезпечення, з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, не було включено щомісячну індексацію різницю, а до складу грошового забезпечення, з якого обчислена компенсація за невикористану відпустку, щомісячна індексація різниця грошового забезпечення та додаткова винагорода, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за кваліфікацію), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпусток, позивач звернувся до суду першої інстанції з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, Закону № 1082-IX, Закону № 1928-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Вирішуючи позов у частині вимог щодо нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) січень 2008 року, суд виходить з того, що відповідно до пункту 5 Порядку Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3 967,24 грн., з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, виходив з визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.02.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003; зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2022, 01.01.2024 по 13.02.2025 як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3957,24 грн. (щомісячно), з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, із урахуванням раніше проведених виплат.

Враховуючи вказане, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Положеннями частин другої четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками

центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції чинній на момент прийняття постанови) регламентовано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12,13,14.

В подальшому пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, згідно з Постановою № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб від 21 лютого 2018 року №103 (далі Постанова № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

29 січня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в п. 4 Постанови № 704.

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі Закон № 1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України дійшов висновку, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Водночас, Законом України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі за текстом - Закон № 2017-III) регламентовано правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

На думку колегії суддів, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

У свою чергу, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року - 2102 грн.;

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року - 2270 грн.;

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року - 2481 грн.;

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01. 2023 року - 2684,00 грн., відповідно.

Статтею 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на правила частини 3 статті 7 КАС України, з 01.01.2020 не підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, як такі, що не відповідають положенням Законів № 1928-ІХ, № 2710-ІХ (правовим актам вищої юридичної сили), згідно з якими прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт, був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 160/14974/21.

Таким чином, при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням з 01.01.2020 необхідно використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Постановою № 103 серед іншого також затверджено Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, підпунктом 1 пункту 3 яких:

1) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.;

2) у пункті 10 цифри і слова 01.01.2019 замінено цифрами і словами 01.03.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково.

Визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 неправомірними.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 826/9052/18 після касаційного перегляду вказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишені без змін. За висновком Верховного Суду у цій справі, який викладено у пункті 34 постанови, колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а відтак не підлягає застосуванню до спірних відносин пункт 4 в редакції Постанови № 103.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2020 відбулося підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень обов`язку обраховувати ці показники із використанням згідно із Законами 1928-ІХ, № 2710-ІХ прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Водночас, пунктом 1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 2 Порядку № 260 встановлено, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктом 1 розділу ХХІV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 вказаного розділу, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань враховується розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Разом з цим, відповідачем не заперечується, та підтверджується листом відповідача №61-25-01.22-588/61-25.01 від 24.03.2025, що грошове забезпечення позивача у спірний період, у тому числі й грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, визначалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, тобто всупереч вищенаведеним нормам права та висновкам суду апеляційної інстанції.

А відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що грошове забезпечення позивача (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років, премія) має бути перерахована у сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення в період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за період: одноразової грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення в період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за період: одноразової грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.01.2019 № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду, яка в свою чергу відображена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 06.11.2023 по справі № 300/1947/22, від 22.11.2023 по справі № 160/8725/21, від 10.01.2024 по справі № 400/3128/23.

Так, за останньою правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що видатки стосовно виплати грошового забезпечення здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів, оскільки виплата грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати грошове забезпечення у належному розмірі.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, від 19.02.2025 у справі № 380/13847/22.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Дана правова позиція включена до постанов Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 206/4411/16-а, від 16.10.2020 у справі № 520/3934/19, від 05.02.2024 у справі № 360/383/23.

Стосовно частини вимог нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до наданого на адвокатський запит листа відповідача №61-25-01.22-588/61-25.01 від 24.03.2025, індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена позивачу в грудні 2015 року в сумі 617,13 грн.

Із вказаного листа та наявних у матеріалах справи довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача, виданих 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (а.с. 24 зворот - а.с. 25) слідує, що з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не здійснювалася.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, згідно статті 1 Закону №1282-ХІІ законодавець навів визначення таких понять: індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав законну силу 1 січня 2016 року.

Тож з 1 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Приписами пункту 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015 у відповідності до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати.

Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року, приведеного Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, висловлено визначення поняття «місяць підвищення доходу», зокрема, місяць підвищення доходу це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що схема посадових окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту за основними типовими посадами є додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2015 року № 230).

Перелік посадових окладів начальницького складу головних управлінь, управлінь ДСНС в Автономній Республіці Крим, областях, м. Севастополі за основними типовими посадами затверджено Додатком 18 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 не змінювались.

Вони змінилися лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018. Схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту є додатком 6 до Постанови № 704.

Відтак, від січня 2008 року посадовий оклад для посад, які в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 обіймав позивач, не змінювався.

Між тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що у апеляційній скарзі відповідачем не заперечувався факт того, що позивач в період проходження служби у відповідача отримував оклад в розмірі, визначеному в січні 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №1294.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до положень Порядку № 1078, січень місяць 2008 року є місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період служби з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в даному випадку для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 повинен застосовуватися січень 2008 року, як місяць підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення.

Окрім того, згідно з листом відповідача №61-25-01.22-588/61-25.01 від 24.03.2025 про фактичне нарахування та виплату грошового забезпечення (а.с. 21 зворот), у 2016-2018 роках позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що також не заперечується у апеляційній скарзі відповідачем.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавцем пов`язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці. Саме по собі здійснення розрахунку індексації заробітної плати (грошового забезпечення), без факту виплати відповідної суми індексації, жодним чином не свідчить про виконання роботодавцем його безумовного обов`язку щодо проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення).

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, в яких Верховний Суд указав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналізуючи приведені вище норми, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно із встановленням базового місяця - січень 2008 року.

Виходячи з приведеного вище, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки з огляду на те, що величина індексу споживчих цін за відповідний період не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, у зв`язку з чим індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки як наведено вище, підвищення окладу за посадами позивача відбулось у січні 2008 року, а тому для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року.

Даний висновок також підтверджено правовою позицією Верховного Суду, яка приведена у справі № 420/4841/21 (постанова від 28 червня 2022 року).

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію в розмірі 3967,24 грн) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, 01.04.2024 по 13.02.2025 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із урахуванням раніше проведених виплат, колегія суддів вказує на таке.

Як було зазначено вище, відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Закону № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.12.2025 № 560/12915/23, від 15.11.2024 у справі № 200/11548/21, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.

При цьому, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Отже, з наведеного слідує, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви встановлено, що спірні правовідносини у даній справі стосуються саме питання нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період.

При цьому, відповідно до абзаців 3-5 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Зокрема, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21 зазначав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

У цьому контексті Верховний Суд указав, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має право позивач на отримання суми індексації-різниці.

Згідно з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 належить з`ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 10.10.2024 у справі № 360/1086/23.

Як було зазначено раніше, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку № 1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у спірний період, у тому числі у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, 01.04.2024 по 13.02.2025 включно, проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні відповідача, що підтверджується витягами з наказів Головного управління ДСНС у Полтавській області (по особовому складу) від 31.01.2014 № 20, від 13.02.2025 № 67-НК/61.

З довідки, отриманої позивачем з листом відповідача від №61-25-01.22-588/61-25.01 від 24.03.2025встановлено, що відповідач не нараховував позивачу індексацію грошового забезпечення з березня по листопад 2018 року, у грудні 2018 року по лютий 2019 року позивачу нараховувалася індексація в розмірі 71,08 грн, з березня по червень 2019 року - в розмірі 134,47 грн, з липня по листопад 2019 року - в розмірі 206,72 грн, у грудні 2019 року - в розмірі 216,51 грн.

Крім цього, з наявних у матеріалах справи довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача, виданих 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (а.с. 24 зворот - а.с. 25), слідує, що відповідач нараховував позивачу індексацію грошового забезпечення з січня по червень 2020 року у розмірі 216,51 грн, з липня по листопад 2020 року - у розмірі 226,29 грн, у грудні 2020 року - у розмірі 233,81 грн, з січня по березень 2021 року - 331,42 грн, з квітня по червень 2021 року - у розмірі 415,41 грн, з липня по листопад 2021 - у розмірі 540,03 грн, у грудні 2021 року - 563,19 грн, у січні 2022 року - в розмірі 563,19 грн, з лютого по квітень 2022 року - в розмірі 672,35 грн, у травні - 913,01 грн, у червні 2022 року - 1017,21 грн, у липні 2022 року - 1066,00 грн, з серпня по жовтень 2022 року - 1281,80 грн, у листопаді 2022 року - 1424,80 грн, у грудні 2022 року - 1470,83 грн, з серпня по листопад 2024 року - 130,20 грн, у грудні 2024 року - 254,35 грн.

З листа 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 20.03.2025 № 18-97/25.02 та довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача, виданих 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, за 2018 рік (а.с. 25) встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8011,28 грн, розмір грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становив 8507,19 грн.

Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 495,91 грн (8507,19 грн - 8011,28 грн).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.

В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1762,00 грн. х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Така позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Враховуючи те, що підвищення доходу позивача складає 495,91 грн, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року становить 3967,24 грн (4463,15 грн - 495,91 грн).

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів зазначає, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 495,91 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року - 4463,15 грн., тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації та індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

З огляду на викладене, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивачу має виплачуватися в розмірі 3967,24 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачу, складає 3967,24 грн щомісячно.

Крім цього, як було зазначено раніше, відповідно до абзацу 6 Постанови № 1078, до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23, від 11.09.2025 у справі № 460/32253/22, від 24.09.2025 у справі № 140/16566/21, від 11.12.2025 у справі № 140/7076/22.

За таких обставин, індексація-різниця має виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як було зазначено раніше, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Однак, Постановою № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких п. 4 даної постанови викладено у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, з 01.03.2018 Урядом було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із цим, пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.

Отже, саме з 29.01.2020, дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Таким чином, з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.

При цьому, колегія суддів вказує на те, що починаючи з 01.01.2020 відбулося чергове підвищення посадового окладу позивача у зв`язку з підвищенням законодавцем прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

У подальшому мали відбутися чергові підвищення посадового окладу позивача у зв`язку з підвищеннями прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законами України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», від 19.11.2024 № 4059-IX IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Вказане потягнуло за собою необхідність вирішення питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці грошового забезпечення у січні 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 років.

Як зазначалося раніше, індексація-різниця грошового забезпечення згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 виплачується по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), що в даній справі мало відбутися у січні 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 років.

Отже, з урахуванням зазначеного, починаючи з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 посадовий оклад позивача мав підвищуватися у зв`язку з підвищеннями прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Прикінцевими положеннями Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, оскільки дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була зупинена на 2023 рік, то підстави для проведення нарахування позивачу суми індексації грошового забезпечення, механізм розрахунку якої визначено Порядком № 1078, у 2023 році були відсутні.

Аналогічний висновок включено у постанову Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 380/5270/24.

Із урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму та відповідними подальшими підвищеннями грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 належить з`ясувати, чи має позивач право на нарахування та виплату індексації-різниці з огляду на розмір підвищення його грошового забезпечення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року, яке є предметом оскарження у даній справі, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, визнано протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення в період з 01.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення в період з 01.01.2020 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів вказує, що відповідно до рішення суду першої інстанції підлягає перерахунку грошове забезпечення позивача, зокрема, з 01.01.2020 до 31.12.2022, тому колегією суддів питання щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату індексації-різниці розглядається саме за вказаний період.

Так, застосовуючи до зазначених правовідносин правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, колегія суддів вказує, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для розрахунку належних позивачеві сум індексації у 2020, 2021, 2022 роках належить з`ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в січні 2020, 2021, 2022 років (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в січні 2020, 2021, 2022 (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Із матеріалів справи встановлено, що грошове забезпечення позивача, зокрема, з 01.01.2020 до 31.12.2022, відповідачем розраховувалося виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018, а саме 1762 гривні, що не заперечується сторонами у справі.

При цьому, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у відповідача було витребувано розрахунок грошового забезпечення позивача у грудні 2019, 2020 та 2021 років та у січні 2020, 2021 та 2022 років, виходячи з розміру складових грошового забезпечення, визначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 (2102 грн.), Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 (2270 грн.), Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 (2481 грн.) відповідно та надати відомості про розмір грошового забезпечення позивача у грудні 2019, 2020 та 2021 років та у січні 2020, 2021 та 2022 років, розрахований виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2102 грн.), 01.01.2021 (2270 грн.), 01.01.2022 (2481 грн.), а не виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн.).

23.06.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого долучено копію розрахунку грошового забезпечення позивача у грудні 2019, 2020 та 2021 років та у січні 2020, 2021 та 2022 років, виходячи з розміру складових грошового забезпечення, визначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на відповідний рік, станом на 01.01.2020 (2102 грн.), станом на 01.01.2021 (2270 грн.), станом на 01.01.2022 (2481 грн.).

За таких обставин, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 році встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2019 року склало 10676,72 грн, а у січні 2020 року - 13970,00 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2020 року склав 3293,28 грн (13970,00 грн. - 10676,72 грн.).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2020 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2020 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2020 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у січні 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102,00 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2020 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2020 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2018-2019 роках починаючи з квітня 2018 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (березень 2018) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 100,8 (квітень 2018) х 100,0 (травень 2018) х 100,0 (червень 2018) х 99,3 (липень 2018) х 100,0 (серпень 2018) х 101,9 (вересень 2018) х 101,7 (жовтень 2018) х 101,4 (листопад 2018) х 100,8 (грудень 2018) х 101,0 (січень 2019) х 100,5 (лютий 2019) х 100,9 (березень 2019) х 101,0 (квітень 2019) х 100,7 (травень 2019) х 99,5 (червень 2019) х 99,4 (липень 2019) х 99,7 (серпень 2019) х 100,7 (вересень 2019) х 100,7 (жовтень 2019) х 100,1 (листопад 2019) х 99,8 (грудень 2019) = 1,1032, встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 110,32 % (1,1032*100) відповідно до Додатку 1 до Порядку №1078.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з березня 2018 року по січень 2020 року: 110,32 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 10,32%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2020 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2102,00 грн х 10,32 % / 100 = 2,16 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2020 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,16 грн - 3293,28 грн = -3291,12 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2020 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 3293,28 грн, а сума можливої індексації в січні 2020 року - 2,16 грн, тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2020 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2020 по 31.12.2020.

При цьому, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2020 року становило 14080,40 грн, а у січні 2021 року - 15753,90 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2021 року склав 1673,5 грн. (15753,90 грн - 14080,40 грн).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2021 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2021 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2021 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у січні 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2021 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2021 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2020 році починаючи з лютого 2020 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2020) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 99,7 (лютий 2020) х 100,8 (березень 2020) х 100,8 (квітень 2020) х 100,3 (травень 2020) х 100,2 (червень 2020) х 99,4 (липень 2020) х 99,8 (серпень 2020) х 100,5 (вересень 2020) х 101,0 (жовтень 2020) х 101,3 (листопад 2020) х 100,9 (грудень 2020) = 1,0478 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 104,78% (1,0478*100).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2020 року по січень 2021 року: 104,78 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 4,78%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2021 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2270,00 грн. х 4,78 % / 100 = 1,08 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2021 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 1,08 грн - 1673,5 грн = -1672,42 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2021 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 1673,5 грн., а сума можливої індексації в січні 2021 року - 1,08 грн., тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2021 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Водночас, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2021 року становило 15753,90 грн, а у січні 2022 року - 17215,80 грн. (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2022 року склав 1461,9 грн (17215,80 грн. - 15753,90 грн.).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2022 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2022 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2022 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у січні 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2022 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2022 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2021 році починаючи з лютого 2021 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2021) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 101,0 (лютий 2021) х 101,7 (березень 2021) х 100,7 (квітень 2021) х 101,3 (травень 2021) х 100,2 (червень 2021) х 100,1 (липень 2021) х 99,8 (серпень 2021) х 101,2 (вересень 2021) х 100,9 (жовтень 2021) х 100,8 (листопад 2021) х 100,6 (грудень 2021) = 1,086 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 108,6% (1,086*100).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2021 року по січень 2022 року: 108,6 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 8,6 %.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2022 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2481 грн х 8,6 % / 100 = 2,13 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2022 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,13 - 1461,9 грн = -1459,77 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2022 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 1461,9 грн, а сума можливої індексації в січні 2022 року - 2,13 грн., тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2022 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Як було зазначено раніше, Прикінцевими положеннями Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тому позивач не має права на нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

При цьому, щодо вимог позивача про нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 13.02.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як було зазначено вище, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.

Колегія суддів вказує, що право на отримання суми індексації-різниці у особи виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу у місяці підвищення заробітної плати дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення заробітної плати.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 10.04.2024 року у справі №200/564/23.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що позивачем вимог про перерахунок грошового забезпечення за 2024 та 2025 роки шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та 01.01.2025, заявлено не було та грошове забезпечення позивачу з 01.01.2024 по 13.02.2025 виплачувалося у попередньому розмірі.

Таким чином, з 01.01.2024 розмір грошового забезпечення позивача не підвищився та зазнав пониження порівняно з періодом з 01.01.2020 по 19.05.2023.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 13.02.2025 як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3967,24 грн. (щомісячно), з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у зв`язку з відсутністю такої обов`язкової умови нарахування індексації-різниці, як підвищення доходу.

Отже, у зв`язку з викладеним раніше, колегія суддів дійшла висновку, що індексація-різниця в розмірі 3967,24 грн. позивачу мала виплачуватися з 01.03.2018 по 31.12.2019 включно, а з 01.01.2020 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 13.02.2025 позивач не набув права на виплату індексації-різниці.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці в розмірі 3967,24 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 включно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2019 включно з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 01.03.2018 по 31.12.2019 включно, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3967,24 грн. (щомісячно), з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, із урахуванням раніше проведених виплат.

Із урахуванням наведеного вище, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 13.02.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення з 01.01.2020 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 13.02.2025, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3967,24 грн. (щомісячно), з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, із урахуванням раніше проведених виплат.

У зв`язку із зазначеним, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи відповідача про те, що у період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року індексація грошового забезпечення виплачувалась, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, а індексацію позивачу проведено з грудня 2018 року, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки індексація-різниця (фіксована індексація) виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Отже, поточна індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А індексація-різниця - у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.

Вказані вище висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.09.2024 у справі № 280/4009/23.

Також колегія суддів вказує, що вимоги позивача про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки з урахуванням при її обчисленні індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають, зважаючи на таке.

Згідно із пунктами 3, 6 розділу XXVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України 20.07.2018 № 623, у рік звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.

При виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту.

За приписами пункту 12 розділу XXVII Інструкції № 623, особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:

- для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;

- для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.

Таким чином, одноразова грошова допомога та грошова компенсація за невикористані дні відпустки виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право особа на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займала особа.

Із матеріалів справи встановлено, що позивача звільнено зі служби цивільного захисту, знято з усіх видів забезпечення 13.02.2025, що підтверджується витягом з наказу Головного управління ДСНС у Полтавській області (по особовому складу) від 13.02.2025 № 67-НК/61.

З довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу за 2025 рік, виданої відповідачем, (а.с. 27) встановлено, що позивачу в даному році не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

При цьому, як було зазначено вище, зі змісту позовної заяви колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини у даній справі стосуються питання нарахування та виплати саме індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період.

Враховуючи, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.02.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 від 17.07.2003, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення з 01.01.2024 по 13.02.2025, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3967,24 грн. (щомісячно), з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, не підлягають задоволенню, колегія суддів зазначає, що підстави для перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку з урахуванням сум індексації відсутні.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог стосовно перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки з урахуванням при її обчисленні індексації грошового забезпечення, та вказує, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в даній частині.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що в позові позивачем об`єднані вимоги, які мають різні підстави та предмет спору, а саме вимоги, що регулюються положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) та вимоги, що регулюються до абзацами 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що норми КАС України передбачають можливість подання позовної заяви та її розгляду в одному провадженні лише у тому випадку, якщо заявлені вимоги пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Так, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року справі №160/25102/23 та від 30 травня 2024 року у справі №380/253/24.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 встановлено, що позивачем оскаржується протиправність дій відповідача, які полягали у неправильному обчисленні та виплати грошового забезпечення в період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за період одноразової грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 13.02.2025, а також виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення.

Тобто вимоги позову ОСОБА_1 випливали з правовідносин щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та його складових.

Таким чином, доводи відповідача про те, що в позові позивачем об`єднані вимоги, які мають різні підстави та предмет спору, не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів звертає увагу на таке.

Приписами частин 3 і 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Колегія суддів зазначає, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, повязаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 02.08.2023 у справі № 380/17776/22.

Водночас, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX Кодекс законів України про працю доповнено главою XIX такого змісту: « 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, розпочався з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Тож встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, строки на звернення до суду за захистом своїх прав з урахуванням процесуальних строків, визначених пунктом першим глави XIX Кодексу законів про працю України, та враховуючи відміну карантину, спливли у тримісячний строк з дня завершення дії карантину, тобто 02 жовтня 2023 року (30 вересня та 01 жовтня вихідні дні).

При цьому, статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, перебіг звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.05.2025 у справі № 360/324/24.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками, колегія суддів доходить висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норми статті 116 КЗпП України як такої, що є загальною та поширюється на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби цивільного захисту.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 31.10.2019 у справі № 340/4192/18.

При цьому, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

У ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 13.02.2025 проходив службу на різних посадах в органах ДСНС.

Позивача звільнено зі служби цивільного захисту, знято з усіх видів забезпечення 13.02.2025, що підтверджується витягом з наказу Головного управління ДСНС у Полтавській області (по особовому складу) від 13.02.2025 № 67-НК/61.

Представником позивача 14.03.2025 до 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області було надіслано адвокатський запит про надання інформації, зокрема, щодо всіх сум, нарахованих та виплачених ОСОБА_1 при звільненні з зазначенням всіх складових.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідачем надіслано лист №61-25-01.22-588/61-25.01 від 24.03.2025, у якому зазначено інформацію щодо нарахованих та виплачених позивачу сум за період проходження служби та до якого додано розрахунок суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2029, довідка про розмір грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року, довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача у 2015-2025 роки, довідка про нарахування та отримання компенсації невикористаної відпустки у місяці звільнення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про нараховані та виплачені суми при звільненні.

Відсутність повідомлення позивача про нараховані та виплачені суми під час звільнення не заперечується сторонами у справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з даним спором, оскільки позивач отримав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, лише після направлення йому листа №61-25-01.22-588/61-25.01 від 24.03.2025, а з позовною заявою позивач звернувся до суду першої інстанції 21.04.2025, тобто без пропуску строку звернення до суду.

Отже, безпідставними є доводи відповідача про те, що трьохмісячний строк звернення до суду з позовом в частині позовних вимог щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 31.12.2022 та щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класну кваліфікацію, премії) встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року за період з 01.01.2020 по 18.07.2022, а також з 19.07.2022 по 19.05.2023 розпочав свій перебіг у період з 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що лист від 24.03.2025 № 61-25-01.22-588/61-25.01, яким надана відповідь на адвокатський запит представнику позивача, свідчить про те, що вчиняти активні дії, спрямовані на з`ясування обставин нарахування і виплати йому спірної індексації, та перерахунку грошового забезпечення згідно прожиткового мінімуму, позивач почав вчиняти лише у березні 2025 року, після звільнення зі служби, даний лист не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, оскільки такі припущення відповідача є гіпотетичними та не підтверджують обізнаність позивача щодо механізму нарахування грошового забезпечення, що було предметом розгляду в цій справі.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо того, що позивач не був позбавлений права під час проходження служби на звернення до відповідача про надання йому роз`яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення та проведення утримань податку та інших обов`язкових платежів, адже обов`язок правильного, повного та своєчасного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення покладається саме на відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення.

Щодо оскарження відповідачем додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №440/5390/25 колегія суддів вказує на наступне.

Як було вказано раніше, 14.09.2018 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 936/32388 (надалі - Інструкція № 623).

Пунктами 2, 3 розділу І Інструкції № 623 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 6 розділу XXVII Інструкції №623, при виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту.

Відрахування із грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу за дні відпустки, що були використані за рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення зі служби особи рядового чи начальницького складу, проводиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має на день звільнення зі служби.

При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пункт 6 розділу ХХVІІ Інструкції №623 не містить застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Натомість пункт 3 розділу І Інструкції №623 визначає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Подібні правові висновки щодо врахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації за невикористані дні відпустки, викладені Верховним Судом у постановах від 30.10.2025 у справі №240/3749/24, від 20.08.2024 у справі №420/693/23, від 24.04.2025 у справі № 460/2217/23.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №35 затверджено Порядок та умови виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), пунктом 2 якого встановлено, що на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах:

1) до 10 000 гривень - особам пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які залучені до виконання завдань з ліквідації наслідків актів збройної агресії (ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів, ударів реактивними системами залпового вогню, мінування територій) (далі - завдання), на територіях, які знаходяться поза районами ведення бойових (воєнних) дій, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні таких завдань;

2) до 30 000 гривень - особам, які проходять службу (виконують обов`язки) на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської міської, Краснопільської, Хотінської селищних, Миропільської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області пропорційно в розрахунку на місяць;

3) до 50 000 гривень - особам, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

4) до 100 000 гривень - особам, які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.

Відповідно до пункту 14 Порядку №35 додаткова винагорода та винагорода за навчання є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Із урахуванням наведеного, при обчисленні розміру компенсації відпустки відповідач був зобов`язаний урахувати суму додаткової винагороди, яка входить до складу грошового забезпечення, яке позивач отримував перед звільненням.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме з витягу з наказу Головного управління ДСНС у Полтавській області (по особовому складу) від 13.02.2025 № 67-НК/61, позивачем не використана щорічна відпустка за 2025 рік в кількості 45 календарних днів.

Із листа відповідача №61-25-01.22-588/61-25.01 від 24.03.2025 встановлено, що відповідачем при обчисленні розміру грошової компенсації за дні невикористаної відпустки позивача сума додаткової винагороди відповідно до наказу МВС України №35 від 26.01.2023 не враховувалася.

При цьому, відповідач вказав, що така винагорода виплачувалася позивачу у період проходження ним служби, зокрема у 2025 році.

Так, колегія суддів вказує, що у постановах від 20.08.2024 у справі № 420/693/23, від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 10.04.2025 у справі № 380/10576/23, від 24.04.2025 у справі № 460/2217/23 Верховний Суд зазначав, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпусток. Навпаки, за приписами вказаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Отже, під час обчислення розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок компенсації за невикористану основну відпустку з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023 року провести виплату з урахуванням виплачених сум.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Доводи відповідача знайшли часткове підтвердження в ході розгляду колегією суддів.

Згідно з положеннями статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення у разі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Із урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року у даній справі підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2025 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі № 440/5390/25 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.20120 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 13.02.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, зобов`язання 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення з 01.01.20120 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 13.02.2025, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3967,24 грн. (щомісячно), з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, із урахуванням раніше проведених виплат, визнання протиправними дій 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення, зобов`язання 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпустки та одноразову грошову допомогу при звільненні, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 440/5390/25 залишити без змін.

Апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2025 у справі № 440/5390/25 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2025 у справі № 440/5390/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова