ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 р. Справа № 527/719/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2026, (головуючий суддя І інстанції: Свістєльнік Ю.М.) по справі № 527/719/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову серії ЕНА № 6779611 від 06.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позову зазначив, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме керування транспортним засобом поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар, оскільки він рухався в межах населеного пункту с. Рокита Кременчуцького району, дорожнього знаку, що вказує на закінчення населеного пункту на дорозі не було.
При цьому, зауважував, що завжди вмикає ближнє світло фар під час руху транспортного засобу.
Крім того, звертав увагу на порушення поліцейським процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме не проведення ним розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2026 позов залишено без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково врахував відеозапис як належний доказ руху спірного ТЗ без увімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом.
Вказує, що відеозапис не містить інформації про наявність дорожніх знаків, 5.50, 5.52, які вказують на закінчення населеного пункту, тоді як водій при керуванні ТЗ керується саме знаками дорожнього руху та дорожньою розміткою.
Натомість, твердження відповідача, з якими погодився суд першої інстанції щодо можливості водія ідентифікувати рух його ТЗ поза межами населеного пункту за ландшафтом та наявністю чи відсутністю забудов є такими, що не відповідають жодній нормі чинного законодавства.
Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не долучено до матеріалів справи та не надано оцінку листу ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області» як доказу відсутності дорожніх знаків на дорогах загального користування місцевого значення, у тому числі дорожніх знаків 5.49 і 5.50 у с.Рокита.
Як наслідок, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом поза населеним пунктом без ввімкненого ближнього світла фар не підтверджується жодними доказами у справі.
Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме прийняття до розгляду відзиву на позов, поданого з пропуском строку на його подання.
Головне управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 06.03.2026 інспектором СРПП відділення поліції № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області лейтенантом поліції Требіним М.В. винесено постанову серії ЕНА № 6779611, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн (а.с. 7).
Згідно постанови 06.03.2026 о 15:33 на дорозі Рокита - Великі кринки + 1 км, водій керував транспортним засобом Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та законність дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як встановлено пунктом 9.8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Також, в силу вимог ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Положеннями ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За визначенням, наведеним у ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом.
На підтвердження вчинення правопорушення відповідачем надано відеозапис з бодікамери.
Колегія суддів зазначає, що відеозапис фіксує рух транспортного засобу без ввімкненого ближнього світла фар.
Згідно п. 1.10 ПДР населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.
Позивач як в суді першої, так і апеляційної інстанції стверджує, що рухався у населеному пункті - с. Рокита, тоді як жодного дорожнього знаку, з якого вбачався би кінець населеного пункту на дорозі не було.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що відеозапис з бодікамери є належним доказом на підтвердження вчинення позивачем правопорушення.
Разом з тим, суд першої інстанції не з`ясував чи рухався ТЗ під керуванням позивача саме поза межами населеного пункту.
Натомість, колегія суддів зазначає, що з відеозапису неможливо встановити чи перебував спірний ТЗ поза межами населеного пункту.
Доказів наявності дорожнього знаку «Кінець населеного пункту» на ділянці дороги, де зафіксовано транспортний засіб під керуванням позивача відповідачем не надано.
В свою чергу, матеріали справи містять лист ДП «Агенство місцевих доріг Полтавської області» від 22.06.2026 в якому зазначено, що у зв`язку з вимогами воєнного стану на початку повномасштабного вторгнення окупантів у 2022 році, з метою дезорієнтувати ворога на місцевості, було демонтовано дорожні знаки з назвами населених пунктів на дорогах загального користування місцевого значення, у тому числі дорожні знаки 5.49 «Початок населеного пункту» і 5.50 «Кінець населеного пункту», зокрема, в с. Рокита на автомобільних дорогах Мостовівщина-Великі Кринки-Глобине та Мар`янівка-Рокита-Остап`є. Щодо їх відновлення - Агентство зверталося до Ради оборони Полтавської області з даним питанням, на що отримано відповідь про недоцільність їх відновлення на даний час.
Тобто, зазначений лист підтверджує відсутність дорожнього знаку «Кінець населеного пункту» на спірній ділянці дороги.
Колегія суддів зауважує, що водій під час руху керується саме вимогами дорожніх знаків чи дорожньою розміткою.
Твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що за ландшафтом та відсутністю забудови водій мав змогу зрозуміти, що рухається поза межами населеного пункту колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодною нормою як ПДР України так й інших нормативно-правових актів не передбачено обов`язку водія керуватись відповідними ознаками для ідентифікації місця, де рухається ТЗ.
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку щодо не доведення відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2026 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Натомість суд першої інстанції не вірно надав оцінку доказам по справі, не повно встановив обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Решта доводів апеляційної скарги не впливають на висновки суду апеляційної інстанції. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 665,60 грн та апеляційної скарги - 798,72 грн, що підтверджується квитанціями.
Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду, позов задоволено на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 464,32 грн. (665,60 грн + 798,72 грн) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Полтавській області.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2026 по справі № 527/719/26 скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6779611 від 06.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (ЄДРПОУ 40108630, вул. Матвійчука Юліана, 83, м. Полтава, 36039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 464,32 грн (одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні 32 копійки).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц