Головуючий І інстанції: Панов М.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 р. Справа № 520/32177/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.05.26 по справі № 520/32177/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Центральна, 3, ЄДРПОУ: 40329345) №204250009798 від 19.09.2025 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Центральна, З, ЄДРПОУ: 40329345) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та зарахувати періоди роботи з 10.03.1988 по 03.11.1988 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки; з 04.11.1991 по 31.03.1999 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки (КСП «Просянка»), з 14.03.2000 по 05.11.2000 в СТОВ «Просянка»; з 01.03.2001 по 09.07.2001 в ТОВ «Індустар», повний період роботи з 14.11.2011 по 27.02.2015 у ФОП ОСОБА_2 , згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 05.11.2004 та архівної довідки від 11.03.2025 №01-19/98, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову позивач зазначала, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком є протиправними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №204250009798 від 19.09.2025 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зарахувати періоди роботи з 10.03.1988 по 03.11.1988 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки; з 04.11.1991 по 31.03.1999 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки (КСП «Просянка»), з 14.03.2000 по 05.11.2000 в СТОВ «Просянка»; з 01.03.2001 по 09.07.2001 в ТОВ «Індустар», повний період роботи з 14.11.2011 по 27.02.2015 у ФОП ОСОБА_2 , згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 05.11.2004 та архівної довідки від 11.03.2025 №01-19/98, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, органом Пенсійного фонду України розраховано страховий стаж, який склав 9 років 1 місяць 4 дні. Вік позивача - 53 роки. За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дублікат видано 05.11.2004; період роботи згідно довідки №01-19/98 від 11.03.2025, оскільки дошлюбне прізвище заявниці в довідці закреслено і не завірено належним чином.
На переконання представника відповідача, в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням вчинено дії згідно вимог законодавства України діючого на час виникнення спірних правовідносин.
Позивач не скористалась своїм правом та не надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.09.2025 року звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з метою призначення пенсії за віком.
До заяви про призначення пенсії за віком позивачем було додано дублікат трудової книжки НОМЕР_2 , історична довідка від 11.09.2025 р. №01-33/219, архівна довідка від 11.03.2025 р. №01-19/98 з інформацією щодо відпрацьованих вихододнів, архівна довідка від 11.03.2025 р. №01-19/97 з розрахунком заробітної плати за період з 1995-2000 роки, архівна довідки від 11.03.2025 р. №01-19/96 з розрахунком заробітної плати за періоди з 1988-1991 р. та з 1993- 1994 р..
Однак, за результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №204250009798 від 19.09.2025 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з тим, що її трудовий стаж становить 9 років 1 місяць та 4 дні.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дублікат трудової книжки виданий 05.11.2004 року та період роботи згідно довідки №01-19/98 від 11.03.2025, оскільки дошлюбне прізвище заявниці в довідці закреслено і не завірено належним чином.
Згідно записів в дублікаті трудової книжки НОМЕР_2 від 05.11.2004 року, архівної довідки від 11.03.2025 р. №01-19/98 та розрахунку страхового стажу за Формою РС до страхового стажу не зараховано наступні періоди робити:
- з 10.03.1988 р. по 03.11.1988 р. в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки;
- з 04.11.1991 р. по 31.03.1999 р. в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки (з 18 квітня 1994 року на підставі протоколу №2 зборів уповноважених трудового колективу КСП «Просянка»);
- період роботи з 14.03.2000 р. по 05.11.2000 р. в СТОВ «Просянка»;
- період роботи з 01.03.2001 р. по 09.07.2001 р. в ТОВ «Індустар»;
- повний період роботи з 14.11.2011 р. по 27.02.2015 р. у ФОП ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у призначені пенсії за віком, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №204250009798 від 19.09.2025 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та зарахувати періоди роботи з 10.03.1988 по 03.11.1988 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки; з 04.11.1991 по 31.03.1999 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки (КСП «Просянка»), з 14.03.2000 по 05.11.2000 в СТОВ «Просянка»; з 01.03.2001 по 09.07.2001 в ТОВ «Індустар», повний період роботи з 14.11.2011 по 27.02.2015 у ФОП ОСОБА_2 , згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 05.11.2004 та архівної довідки від 11.03.2025 №01-19/98, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також за змістом п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності до пункту 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 (далі - Інструкція №58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.3 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення, згідно п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Так відповідно до оскаржувального рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №204250009798 від 19.09.2025 позивачу при обчисленні загального трудового стажу було відмовлено у зарахуванні періоду трудової діяльності з 10.03.1988 по 03.11.1988 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки; з 04.11.1991 по 31.03.1999 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки (КСП «Просянка»), з 14.03.2000 по 05.11.2000 в СТОВ «Просянка»; з 01.03.2001 по 09.07.2001 в ТОВ «Індустар», повний період роботи з 14.11.2011 по 27.02.2015 у ФОП ОСОБА_2 , так як дублікат трудової книжки НОМЕР_2 виданий 05.11.2004 року та оскільки дошлюбне прізвище заявниці в довідці закреслено і не завірено належним чином у довідці №01-19/98 від 11.03.2025.
Отже, аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та/або не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами, оскільки обов`язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13.06.2018.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що дошлюбне прізвище заявниці в довідці закреслено і не завірено належним чином у довідці №01-19/98 від 11.03.2025, а відтак довідка оформлена підприємством з недотриманням правил, не може мати негативні наслідки саме для позивача та впливати на його права та інтереси, а також не може бути підставою вважати такі відомості про трудовий стаж позивача неправдивими.
Крім того, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Так, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
До того ж, позивачу не зараховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дублікат видано 05.11.2004 року.
Відповідно до пунктів 5.1.- 5.3 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
З огляду на наведене, основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
Колегія суддів дослідивши наявну у матеріалах справи копію дублікату трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 05.11.2004 року вважає, що записи про трудову діяльність позивача здійснені у відповідності до Інструкції №58, місять найменування підприємства, де працював працівник, а також відділи, посади (роботи), відомості про прийняття на роботу, звільнення з роботи, переводи, а також найменування, дати і номера документів, на підставі яких проведені відповідні записи у дублікаті.
Усі записи про трудову діяльність позивача внесені у хронологічному порядку, не містять виправлень, підчисток, засвідченні підписом уповноваженої особи та відтиском печатки товариства, отже підстави для неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача, які підтверджуються записами в дублікаті трудової книжки відсутні.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №204250009798 від 19.09.2025 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та зарахувати періоди роботи з 10.03.1988 по 03.11.1988 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки; з 04.11.1991 по 31.03.1999 в колгоспі ім. Димитрова с. Просянки (КСП «Просянка»), з 14.03.2000 по 05.11.2000 в СТОВ «Просянка»; з 01.03.2001 по 09.07.2001 в ТОВ «Індустар», повний період роботи з 14.11.2011 по 27.02.2015 у ФОП ОСОБА_2 , згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 05.11.2004 та архівної довідки від 11.03.2025 №01-19/98, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 520/32177/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 520/32177/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва