ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 р. Справа № 520/27551/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/27551/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 01.04.2017 по 04.2024 рік, що були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у квітні 2024 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на суми пенсії за період з 01.04.2017 по 04.2024 рік, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у апрелі 2024 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначала, що після досягнення пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу 29.05.2003 позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю і з моменту її виїзду виплата призначеної пенсії їй була припинена. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №520/2113/22 було зобов`язано відповідача поновити з 01.04.2017 нарахування та виплату пенсії, водночас деякий час вказане рішення суду пенсійним органом не виконувалось. Під час примусового виконання рішення 19.09.2024 позивач повідомила, що з квітня 2024 року на банківський рахунок почали надходити пенсійні кошти, але відповідач протиправно не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів.
ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Постановлячи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав розуміти, що він, звертаючись до суду перший раз у 2022 році з вимогою по виплаті пенсії має право й на компенсацію втрати частини доходу, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав би заявити одночасно всі вимоги: як по виплаті пенсії, так і по вимогам щодо компенсації втрати частини доходу ще при першому зверненні до суду. При цьому зауважив, що не одночасне заявлення вимог по виплаті пенсії, штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум із пенсійного органу і в цьому разі може розглядатися як зловживання правами. Виснував, що позивач пропустив строк звернення до суду, поважних причин його пропуску не вказав, у зв`язку з чим позовна заява підлягає поверненню позивачу відповідно до пп. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року у справі № 520/27551/24, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що незважаючи на наявність правового висновку Верховного Суду у справі №560/8194/20, суд першої інстанції його не врахував та визначив початок перебігу строку звернення до суду з іншого юридичного факту - звернення позивача у 2022 році до суду з іншим предметом позову. Висновок суду першої інстанції про необхідність заявлення вимог як про поновлення виплати пенсії, так і про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в межах справи №520/2113/22 є помилковим, не ґрунтується на вимогах законодавства та суперечить правовій природі спірних правовідносин. При цьому на момент звернення позивача до суду у справі №520/2113/22 правові підстави для звернення з вимогою про компенсацію втрати частини доходів взагалі були відсутні. Скаржник звертає увагу, що позовна заява була подана до Харківського окружного адміністративного суду у жовтні 2024 року, тобто в межах встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку.
Крім того, апелянт вказує, що висновок суду про недобросовісність поведінки позивачки є необґрунтованим та фактично покладає на неї негативні наслідки протиправної поведінки самого відповідача. Такий підхід суперечить принципам верховенства права, справедливості та юридичної визначеності, оскільки особа не може бути позбавлена права на судовий захист або зазнавати несприятливих процесуальних наслідків через тривале невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили.
Скаржник зауважує, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції фактично вийшов за межі наданих йому процесуальних повноважень. Замість перевірки відповідності позовної заяви вимогам процесуального закону суд здійснив оцінку добросовісності поведінки позивачки, висловив припущення щодо можливих фінансових наслідків задоволення позову для Пенсійного фонду України, а також дійшов висновку про доцільність заявлення відповідних позовних вимог ще у 2022 році, що стосується оцінки фактичних обставин справи, мотивів поведінки позивачки та правомірності реалізації нею права на судовий захист, що може бути предметом дослідження виключно під час розгляду справи по суті після відкриття провадження, дослідження доказів та надання сторонам можливості висловити свої доводи.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Обставини, встановлені судом.
З матеріалів справи встановлено, що 01.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 01.04.2017 по 04.2024 рік, що були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у квітні 2024 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на суми пенсії за період з 01.04.2017 по 04.2024 рік, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у апрелі 2024 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачці термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, або документів, які підтверджують підстави звільнення позивачки від сплати судового збору відповідно до закону.
19.11.2024 судом отримано заяву позивача про усунення недоліків, до якої долучено докази про сплату судового збору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
09.06.2026 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, в якій представником позивача зауважено, що заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017 по 04.2024 була фактично виплачена позивачці лише у квітні 2024 року, тобто саме в цей момент у відповідача виник обов`язок одночасно нарахувати компенсацію за Законом № 2050-III, а невиконання цього обов`язку у квітні 2024 року становить порушення права позивачки, з приводу якого подано позов. З урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, зазначено, що перебіг шестимісячного строку розпочався з 01.05.2024 і завершувався 01.11.2024, водночас позовну заяву подано до суду у жовтні 2024 року, тобто в межах встановленого законом строку. Щодо мотиву суду про зловживання правом зауважено, що розмір компенсації прямо залежить від дати фактичної виплати, яка у 2022 році не була відомою, тобто право на компенсацію у 2022 році ще не виникло. Позивач просила встановити факт дотримання нею строку звернення до суду та визнати недоліки, зазначені в ухвалі від 29.05.2026, усуненими. Водночас якщо суд дійде висновку про пропуск строку звернення, - поновити цей строк, визнавши причини його можливого пропуску поважними з підстав, наведених у цьому клопотанні, а саме: похилий вік позивачки (1948 року народження), її постійне 5 проживання за межами України, багаторічне невиконання відповідачем рішення суду та обізнаність про порушення лише після фактичної виплати пенсії у квітні 2024 року.
За наслідками розгляду вказаної заяви ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв`язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, поважних причин його пропуску не вказав.
VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною шостою статті 160 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Згідно із положеннями частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
У справі, що розглядається, предметом спору є нарахування та виплата компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.04.2017 по 04.2024 рік у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, виплаченої у квітні 2024 року, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №520/2113/22.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон України № 2050-III).
Статтею 2 Закону України № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) (абзац другий частини другої статті 2 Закону України № 2050-III).
Зі змісту цієї норми слідує, що право на компенсацію частини доходів у особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону України № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №520/2113/22, яке набрало законної сили 22.09.2022, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити з 01.04.2017 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
На виконання вказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 по справі №520/2113/22, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, поновлено виплату пенсії з 01.04.2017 та нараховано борг за період з 01.04.2017 по 31.03.2024 в сумі 336987,30 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за вих.№1 від 10.02.2025. При цьому, як стверджує позивач, з квітня 2024 року на її банківський рахунок почали надходити пенсійні кошти.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. Тобто, з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду.
Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, на чому також звертав увагу позивач у заяві про поновлення строку звернення після залишення позовної заяви без руху.
Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17.04.2025 у справі №560/10053/24, від 23.04.2025 у справі №260/131/24, від 29.04.2025 у справі №420/4345/24, від 06.06.2025 №580/11183/24, від 26.06.2025 у справі №120/2830/24, від 03.12.2025 у справі №600/214/25-а, від 29.01.2026 у справі №420/19035/25, від 11.06.2026 у справі №200/790/25 тощо.
Разом з тим, суд першої інстанції не встановив, з якої саме дати слід обчислювати шестимісячний строк звернення до суду та не надав належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо строків звернення до суду, зокрема, вже усталеному підходу Верховного Суду щодо обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи, що позивач дізналась про порушення своїх прав у квітні 2024 року, з позовом про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 01.04.2017 по 04.2024 звернувся 01.10.2024, строк звернення до суду позивачем не пропущено, у зв`язку з чим питання про наявність поважних причин для його поновлення взагалі не підлягало вирішенню.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення у повному обсязі фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Наведені судом першої інстанції аргументи щодо неодночасного заявлення вимог про виплату компенсації втрати частини доходів під час розгляду позову про виплату пенсії як зловживання процесуальними правами є необґрунтованими, оскільки сам по собі обраний позивачем спосіб захисту права під час звернення до суду з відповідними позовними вимогами не може визнаватися зловживанням процесуальними правами без встановлення конкретних обставин, які б свідчили про недобросовісність учасника справи під час користування процесуальними правами.
Також колегія суддів зауважує, що положення статті 169 КАС України надають суду право повернути позовну заяву лише до відкриття провадження у справі; натомість у випадку залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України, така позовна заява у силу вимог частини п`ятнадцятої раніше вказаної норми підлягає залишенню без розгляду, що також не було враховано судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.
За пунктами 1, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про повернення позовної заяви, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 по справі №520/27551/24 скасувати.
Справу №520/27551/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко