ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 липня 2026 року м. Дніпро справа № 340/8643/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., секретар судового засіданні Буханець І.П., за участю представника відповідача Стапчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (суддя першої інстанції Кармазина Т.М.) у справі №340/8643/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 19.11.2025 р. №335-к "Про звільнення ОСОБА_2 ";
- поновити його на попередній роботі - на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області;
-стягнути з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 08.09.2016 №134-К він був призначений до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області на посаду заступника начальника служби. На підставі наказу Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 27.03.2024 №5-к позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26.03.2024 по 18.11.2025. Вказує, що 30.04.2024 ним подано заяву про намір перебуваючи у згаданій відпустці працювати на умовах неповного робочого часу з 07.05.2024. Наказом від 07.05.2024 №12-к його допущено до роботи на умовах неповного робочого часу. Таким чином, з 07.05.2024 вважає, що він почав працювати за трудовим договором внутрішнього сумісництва. Адже за основним трудовим договором він перебував на той час у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В цей же день 07.05.2024 йому надано для ознайомлення попередження відповідача-1 та вручено їх копії від 12.03.2024 №2493-001.1/010.0/17-24, від 03.05.2024 №4480- 001.1/010.0/17-24. З попередження від 12.03.2024 він довідався, що з 31.03.2024 займана ним посада скорочена та запропоновано у зв`язку з цим йому перелік наявних у відповідача-1 вакантних посад. З попередження від 03.05.2024 він довідався, що воно видане з метою дотримання чинного законодавства та повідомляється, що посада заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області скорочується, але при цьому дата скорочення не зазначається. В ньому ж повідомлено про наявні у відповідача-1 вакантні посади та запропоновано зайняти вакантну посаду за умови відповідності спеціальним (кваліфікаційним) вимогам, визначених посадовими інструкціями. При цьому пропозицій ознайомитися з вказаними посадовими інструкціями йому від відповідача-1 не надходило. Проте, в згаданому повідомленні встановлено дату до якої він має право подати згоду на переведення 06.06.2024. Також повідомлено, що у разі відмови від переведення (неподання заяви про згоду на переведення) його буде звільнено 07.06.2024. В межах виконання посадових обов`язків за внутрішнім сумісництвом, до яких його було допущено на умовах неповного робочого часу на підставі наказу відповідача-2 від 07.05.2024 №12-к, через певні сімейні обставини 03.06.2024 він подав заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідачем-2 йому було надано для ознайомлення наказ відповідача-2 від 03.06.2024 р. № 14-к " Про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3 " та вручено його копію. Одразу після вказаного йому було надано для ознайомлення факсимільну копію наказу відповідача-1 від 03.06.2024 №207-к "Про звільнення ОСОБА_2 ". Вказаний наказ був оскаржений до суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 визнано протиправним та скасовано вказаний наказ про його звільнення. Зазначає, що в оскаржуваному наказі відповідача-1 №335-к є посилання на його листи від 22.05.2025, від 07.07.2025, від 19.09.2025, проте згадані листи йому не вручались, відповідно з їхнім змістом він не ознайомлений. В оскаржуваному наказі відповідача-1 №335-к вказано, що він не надав згоду на переведення на інші запропоновані посади. Тобто, вважає, що його звільнено за нібито не надання ним згоди на переведення. Стверджує, що Закон пов`язує звільнення лише з відмовою від переведення або коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади. В силу державної гарантії закріпленої в ч.3 ст.2 Закону України "Про відпустки" відмовитися від переведення або надати згоду він міг лише у перший робочий день по завершенню його відпустки по догляду за дитиною (тому що під час відпустки за ним зберігається місце роботи (посада). Наголошує, що він не відмовлявся від переведення, а навпаки 27.11.2025 по завершенню його відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та лікарняного він прибув на роботу та повідомив, що готовий приступити до роботи. Не запропонувавши йому у його перший робочий день жодних вакансій, не перевіривши наявність його згоди на переведення, одразу без будь-яких з`ясувань йому було вручено факсимільну копію оскаржуваного наказу. Позивач вважає, що відповідач-1 передчасно, не дочекавшись його виходу на роботу, не запропонувавши йому жодних вакансій, не з`ясувавши чи відмовляється він від переведення "на інші запропоновані посади" чи ні, 19.11.2025 видав наказ №335-к "Про звільнення ОСОБА_2 " з 27.11.2025, який 27.11.2025 одразу був реалізований частково. Вказує, що його було звільнено одразу, а грошові кошти йому було виплачено пізніше. Крім того, посилався на те, що відсутнє погодження Міністра охорони здоров`я на його звільнення. Вважає, що вказане вище свідчить про істотне порушення процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, тому його звільнення не може вважатися законним.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 19.11.2025 №335-к "Про звільнення ОСОБА_2 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області з 28.11.2025.
Стягнуто з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 110169,84 грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми 29125,36 грн. звернути до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивач отримавши попередження Держлікслужби про звільнення у випадку відмови зайняти одну із запропонованих вакантних посад, позивач жодним чином не висловив своєї згоди на переведення, та всіляким чином уникав вручення йому листів від Держлікслужби та від Служби у Кіровоградській області.
Вказують, що ОСОБА_1 , будучи належним чином ознайомлений зі списками вакантних посад та попередженим про звільнення у випадку відмови зайняти одну із запропонованих вакантних посад, протягом півтора року не виявляв жодного бажання на зайняття однієї із вакантних посад, не подавав відповідні заяви, не звертався до Держлікслужби, як суб`єкта призначення у відношенні рівнозначної посади, не проявляв зацікавленості по роботі, не з`ясовував кваліфікаційні вимоги, посадові обов`язки та інші важливі обставини для прийняття ним рішення про його відповідність певним посадам.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обіймав посаду державної служби категорії "Б" 3 ранг та був заступником начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області.
Наказом Держаної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 12.03.2024р. №66-к було затверджено організаційну структуру та введено в дію структуру Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області.
В новій організаційній структурі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області була відсутня посада заступника начальника служби, тобто посада ОСОБА_1
12.03.2024 року Держлікслужбою було складено попередження ОСОБА_1 про скорочення чисельності та штату державних службовців Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області 31 березня 2024 року, та про відсутність в структурі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області посади "заступник начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області", тобто посада скорочується 31 березня 2024 року. Вказаним попередженням було запропоновано вакантні посади і визначено, що в разі відмови від переведення на запропоновано посаду ОСОБА_1 буде звільнено 11.04.2024 року.
Вказане попередження було направлено Держлікслужбою засобами поштового зв`язку. Оскільки Держлікслужба не отримала доказів ознайомлення позивача із попередженням, 03.05.2024 року складено нове попередження, з яким позивач ознайомився 07.05.2024 року (а.с.53-54). Згідно із вказаним попередженням, позивачу надано строк для подачі заяви на згоду на переведення у строк до 06.06.2024 року.
14.03.2024 року позивачем подано заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 27.03.2024 року №5-к позивачу надано вказану відпустку з 26.03.2024 року по 18.11.2025 року включно.
30.04.2024 позивачем подано заяву про допуск його до роботи на умовах неповного робочого часу з 07.05.2024 року.
Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 07.05.2024 року №12-к позивача допущено з 07.05.2024 року до роботи на умовах неповного робочого часу.
03.06.2024 року позивачем подано заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.06.2024 року.
Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області № 14-к від 03.06.2024 "Про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3 " надано ОСОБА_1 , заступнику начальника Державної служби лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.06.2024 по 18.11.2025 включно. Підстава: заява ОСОБА_4 від 03.06.2024.
Наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 207-к від 03.06.2024 "Про звільнення ОСОБА_2 ", в зв`язку з відсутністю згоди ОСОБА_5 на переведення на іншу посаду, звільнено ОСОБА_6 з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", як такого, що відмовився від переведення на запропоновану посаду, з виплатою компенсацій відповідно до чинного законодавства. Підстава: попередження ОСОБА_7 від 12.03.2024 та від 03.05.2024.
Позивач оскаржив даний наказ у судовому порядку та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №340/4219/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 03.06.2024 № 207-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". (а.с.73-75) Вказане рішення суду набрало законної сили 19.03.2025.
Як вбачається зі змісту наказу №14-к від 03.06.2024, останнім днем відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 у день виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.11.2025 до 27.11.2025 знаходився на лікарняному.
Позивач вказував, що по завершенню його відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та лікарняного 27.11.2025 він прибув на роботу, де йому вручили оскаржуваний наказ про його звільнення.
Так, наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 19.11.2025 №335-к "Про звільнення ОСОБА_2 " враховуючи, що позивач не надав згоду на переведення на інші запропоновані посади, його звільнено з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області 27.11.2025, який є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у листку непрацездатності від 19.11.2025 №19658982-2036263909-1, сформованому в Електронному реєстрі листків непрацездатності. Підстава: попередження С. Мурзака від 12.03.2024 №2493-001.1/010.0/17-24 та від 03.05.2024 №4480-001.1/010.0/17-24, листи Держлікслужби від 13.05.2024 №4738-001.3/010.0/17-24, від 22.05.2025 №5664-1.1/8.0/17-25, від 07.07.2025 №7591-1.1/8.0/17-25, від 19.09.2025 №10552-1.1/8.0/17-25, лист-погодження Міністерства охорони здоров`я України від 08.11.2025 №14.2-32/34808/2-25, лист Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 19.11.2025 №241-01.1/03/06.12-25, листок непрацездатності від 19.11.2025 №19658982-2036263909-1, сформований в Електронному реєстрі листків непрацездатності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно частин 1 - 3 статті 5 Закону №889-VІІІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 889-VІІІ посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VІІІ встановлено, що державна служба може бути припинена за ініціативою суб`єкта призначення.
Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VІІІ).
Згідно частини 3 статті 87 Закону № 889-VІІІ суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1-1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Норма статті 87 Закону № 889-VІІІ передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Разом з тим, суд, вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Водночас, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21) та багатьох інших.
Вказане свідчить про сталість судової практики з вирішення подібних спорів.
Пункт 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачає, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до законодавства, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом про трудові відносини в умовах воєнного стану.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону про трудові відносини в умовах воєнного стану на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема передбачених статтею 43 Конституції України.
У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (частина перша статті 5 Закону про трудові відносини в умовах воєнного стану).
У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником (частина друга статті 7 Закону про трудові відносини в умовах воєнного стану).
Стосовно попередження про наступне звільнення колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Наказу Національного агентства України з питань державної служби України від 19.05.2020 № 77-20 Затверджено форму Особової картки державного службовця.
Згідно з особовою карткою державного службовця в графі 7 міститься відомості про адресу державного службовця.
Абзацом 2 частини 3 розділу ІІ Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців затвердженого Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 22.03.2016 № 64 Державний службовець у разі зміни даних, які зазначені в Особовій картці, особисто повідомляє про такі зміни та надає відповідні документи службі управління персоналом.
Як встановлено судом, 12.03.2024 року Держлікслужбою було складено попередження ОСОБА_1 про скорочення чисельності та штату державних службовців Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області 31 березня 2024 року, та про відсутність в структурі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області посади "заступник начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області", тобто посада скорочується 31 березня 2024 року. Вказаним попередженням було запропоновано вакантні посади і визначено, що в разі відмови від переведення на запропоновано посаду ОСОБА_1 буде звільнено 11.04.2024 року.
Вказане попередження було направлено Держлікслужбою засобами поштового зв`язку. Оскільки Держлікслужба не отримала доказів ознайомлення позивача із попередженням, 03.05.2024 року складено нове попередження, з яким позивач ознайомився 07.05.2024 року. Згідно із вказаним попередженням, позивачу надано строк для подачі заяви на згоду на переведення у строк до 06.06.2024 року.
Також на адресу позивача надсилались попередження про наступне звільнення, оформлені листами Держлікслужби від 13.05.2024 №4738-001.3/010.0/17-24, від 22.05.2025 №5664-1.1/8.0/17-25, від 07.07.2025 №7591-1.1/8.0/17-25, від 11.08.2025 №9040-1.1/8.0/17-25, від 19.09.2025 №10552-1.1/8.0/17-25, зокрема.
Листами за вих. № 5664-1.1/8.0/17-25 від 22.05.2025, № 7591-1.1/8.0/17-25 від 07.07.2025, № 9040-1.1/8.0/17-25 від 11.08.2025, № 10552-1.1/8.0/17-25 від 19.09.2025 Держлікслужбою, як суб`єктом призначення на посаду заступника начальника територіального органу Держлікслужби, на постійній основі пропонувалися позивачу вакантні посади за умови відповідності спеціальним (кваліфікаційним) вимогам, визначеним посадовими інструкціями.
Лист № 5664-1.1/8.0/17-25 від 22.05.2025 отримано позивачем 27.05.2025, що підтверджується трекером відстеження рекомендованого відправлення через АТ «Укрпошта», лист надсилався також на електронну пошту [пошта прихована] .
Лист № 7591-1.1/8.0/17-25 від 07.07.2025 було надіслано рекомендованим відправленням через АТ «Укрпошта» та на електронну пошту [пошта прихована] (поштовий чек 0311511201611 від 07.07.2025 долучено до справи);
Лист № 9040-1.1/8.0/17-25 від 11.08.2025 було надіслано рекомендованим відправленням через АТ «Укрпошта» (чек 0311511201174 від 11.08.2025) та на електронну пошту [пошта прихована], для вручення також було надіслано до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Кіровоградській області (листом від 11.08.2025 № 9066-1.1/8.0/17-25).
Листом від 13.08.2025 № 163-01.1/01.0/06.12-25 Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Кіровоградській області поінформовано про відмову в отриманні листів Держлікслужби, що зафіксовано протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (в порядку статті 9-1 Закону України «Про державну службу»).
Лист № 10552-1.1/8.0/17-25 від 19.09.2025 було надіслано рекомендованим відправленням через АТ «Укрпошта» (чек 0311511200585 від 22.09.2025) та на електронну пошту [пошта прихована].
Відтак, Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не був належним повідомлений про наявність інших вакантних посад та попередження про наступне звільнення в разі відмови на переведення на іншу посаду, оскільки вказані листи були надіслані їй на адресу, вказану в її особовій справі держслужбовця. Повідомлень про зміни даних, зокрема адреси від позивача не надходило.
Тобто, відповідач належним чином виконав обов`язок щодо неодноразового надсилання переліку вакантних посад на офіційну поштову та електронну адреси позивача, зокрема листи від 13.05.2024, 22.05.2025, 07.07.2025, 19.09.2025.
Апеляційний суд вказує, що направлення документів на адресу, вказану в особовій картці державного службовця, є належним сповіщенням, оскільки відповідно до Порядку № 64 саме на працівника покладається обов`язок повідомляти про зміну своїх реквізитів.
Крім того, вищезазначені повідомлення надсилались на електронну адресу позивача, що у розумінні Закону України про трудові відносини в умовах воєнного стану є належним повідомленням позивача.
Водночас, жодних повідомлень про зміну даних, зокрема адреси від позивача не надходило.
Окрім іншого слід зазначити про те, що законодавство про державну службу встановлює чітку підставу для звільнення, таку як ненадання згоди на переведення. Оскільки позивач у визначений строк згоду не надав, відповідач позбавлений можливості здійснити переведення без волевиявлення працівника.
Стосовно звільнення позивача на наступний день після тимчасової непрацездатності та лікарняного, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що по завершенню відпустки позивача по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та лікарняного 27.11.2025 він прибув на роботу, де йому вручили оскаржуваний наказ про його звільнення.
Так, наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 19.11.2025 №335-к "Про звільнення ОСОБА_2 " враховуючи, що позивач не надав згоду на переведення на інші запропоновані посади, його звільнено з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області 27.11.2025, який є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у листку непрацездатності від 19.11.2025 №19658982-2036263909-1, сформованому в Електронному реєстрі листків непрацездатності. Підстава: попередження С. Мурзака від 12.03.2024 №2493-001.1/010.0/17-24 та від 03.05.2024 №4480-001.1/010.0/17-24, листи Держлікслужби від 13.05.2024 №4738-001.3/010.0/17-24, від 22.05.2025 №5664-1.1/8.0/17-25, від 07.07.2025 №7591-1.1/8.0/17-25, від 19.09.2025 №10552-1.1/8.0/17-25, лист-погодження Міністерства охорони здоров`я України від 08.11.2025 №14.2-32/34808/2-25, лист Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 19.11.2025 №241-01.1/03/06.12-25, листок непрацездатності від 19.11.2025 №19658982-2036263909-1, сформований в Електронному реєстрі листків непрацездатності.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-IX, у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності або відпустки.
Прийняття відповідачем наказу від 19.11.2025 № 335-к із датою звільнення 27.11.2025, яка є першим робочим днем після закінчення тимчасової непрацездатності позивача повністю узгоджується із приписами Закону № 2136-IX. Тобто припинення трудових правовідносин відбулось у перший робочий день позивача, що свідчить про дотримання відповідачем гарантій захисту від звільнення безпосередньо під час перебування у відпустці чи на лікарняному.
При цьому, маючи достатній час для реалізації свого права на звернення із заявою про переведення на будь-яку із запропонованих вакансій, позивач цим правом не скористався, згоди на переведення не надав, що за законом є самостійною та достатньою підставою для припинення державної служби на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII.
Також матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо відсутності погодження Міністра охорони здоров`я України, оскільки таке погодження отримано 08.11.2025, тобто до видання оскаржуваного наказу.
За наведених обставин, відповідач-1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відтак, припинення трудових відносин відбулося виключно у день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності позивача.
Отже, позивач вважається таким, що належним чином повідомлений про наявність інших вакантних посад та попередження про наступне звільнення в разі відмови на переведення на іншу посаду.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №340/8643/25 - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №340/8643/25 скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частина постанови складені 29 липня 2026 року, в повному обсязі постанова складена 26 серпня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко